Хто-хто, а капітан «Остоя», в минулому фахівець з диверсійної діяльності у складі «Вахляжа», спеціально надісланий на територію Польщі з Великобританії, який пізніше виявив неабиякі організаторські здібності на посаді коменданта Рівненського інспекторату, і, нарешті, майбутній начальник штабу 27-ї Волинської дивізії піхоти, знав справу, про яку інформував полковника Бомбінського[649].
Командувач округу притримувався подібної думки. Радянські війська слід було зустріти «у всеозброєнні» та продемонструвати тим само «стан польської присутності» на волинській землі[650]. Район зосередження польських військових формувань, чи так звана оперативна база, був ним визначений у межах: на півночі — комунікаційний шлях Голоби — Ковель — Дорогуськ, на півдні — шосе Торчин — Володимир-Волинський — Устилуг, на заході — р. Буг, на сході — лінія Голоби — Торчин. З 15 на 16 січня з Ковеля до чеського поселення Купичів, а пізніше до села Сушибаба було перенесено і штаб-квартиру округу.
Усупереч досягнутим 14 січня 1944 р. на нараді представників місцевого командування АК і Волинської окружної делегатури домовленостям полковник Бомбінський у наказі про мобілізацію зажадав залишення постійних місць свого перебування і прибуття до визначених районів концентрації військ не лише партизанських загонів, але й загонів самооборони, Державного корпусу безпеки і Цивільної оборони. З цього часу польське цивільне населення Волині фактично ставало беззахисним. У рапорті до ГК АК делегат округу К. Банах повідомляв: «Виведення військових загонів з міст у поле є правильною і зрозумілою справою, але загони і пости Державного корпусу безпеки та Цивільної оборони несуть відповідальність за охорону місцевого населення і мусять залишатися на своїх місцях доти, доки залишатиметься там це населення»[651].
Розбіжності у поглядах з цього питання стали однією з причин усунення полковника Бомбінського з посади командувача округу і призначення на його місце майора Яна-Войчеха Ківерського («Оліва»). У ГК АК розуміли, що конфлікт між військовим і цивільним керівництвом польського підпілля на Волині напередодні можливих зіткнень з радянськими військами мусить бути якомога швидше ліквідований. Утім ще до середини лютого 1944 р., поки на Волинь не прибув новий командувач і не прийняв на себе керівництво округом та майбутньою 27-ю Волинською дивізією піхоти, Бомбінський докладав зусиль для реалізації плану «Бужа»[652].
Інформація, яка поступово надходила до штабу округу, свідчила про те, що попередні плани польського командування щодо сформування корпусу й бригад навряд чи будуть здійснені. Чисельність сконцентрованих у західній частині округу військ на кінець січня 1944 р. була для цього очевидно недостатньою. Замість передбачених 8–9 тисяч солдатів у наявності було набагато менше — близько 3-х тисяч, які мали зброю та були готові до бойових дій. Однак процес надходження нових загонів тривав.
Партизани і діячі підпільних осередків Ковельського інспекторату зосереджувалися в селі Засмики — одному з районів польської самооборони, а також навколо сусідніх населених пунктів — Купичова, Ліцини, Вербичної, Оси, Сушибаби, Янівки та деяких інших. Польському командуванню вдалося мобілізувати майже всі бойові сили інспекторату, що складалися із загону поручника В. Чермінського («Ястреба»), який розташовувався в селі Сушибаба і налічував близько 400 осіб, загону поручника М. Фіялки («Сокола») з місцем перебування також у селі Сушибаба і чисельністю близько 420 осіб, загону поручника З. Твардого («Тшаск»), створеного на основі ковельського конспіративного загону «Блискавиці», а також загонів самооборони сіл Зелена, Засмики, Діброва (наприкінці січня знаходився в Купичові і налічував близько 400 осіб), загону поручника В. Крокая («Сивого»), до складу якого входили ковельські конспіративні загони «Грому» і «Завірюхи», а також загони самооборони з Люблятина, Янівки, Станіславівки і Радомля (знаходився в Купичові, пізніше в Ліцині і налічував близько 380 осіб). 21 січня в селі Сушибаба до місцевих аківських загонів приєднався шуцмансшафтбатальйон № 107 з Матіїва. Це був один із батальйонів німецької допоміжної поліції, який у більшості своїй складався з поляків, що нібито були скеровані туди керівництвом польського підпілля з Володимира-Волинського. Батальйон було розподілено між загонами «Ястреба», «Сокола» і «Сивого», частину людей відправлено під Володимир-Волинський[653].
650
7 січня 1944 p. полковник Бомбінський видав наказ щодо подібної демонстрації польської присутності на Волині, який передбачав вихід із підпілля місцевих комендантів гарнізонів АК та представників адміністрації (солтисів, війтів, старост). Окрім головної мети, повсюдна деконспірація мала ще завдання випередити українських діячів у справі організації влади на Волині, і звістка про це мусила бути через ББС донесена до міжнародної громадськості. — Polskie Siły Zbrojne w drugiej wojnie światowej. — T. 3. Armia Krajowa. — S. 585.
651
Gabinet rękopisów biblioteki Uniwersytetu Warszawskiego. Raporty «Linowskiego» z Wołynia do Warszawy za okres 31.XII.1943 r. — 7.I.1944 r. — Sygn. 2131 (3312). — S. 17–18.
652