План «Бар’єр» навіть допускав можливість укладання між СРСР і Німеччиною тимчасового перемир’я, а також перекидання останньою своїх сил на Захід для боротьби з англо-американськими союзниками Польщі. За будь-яких обставин поляки дуже розраховували у справі протиборства з Москвою на військову і політичну підтримку з боку своїх західних «альянтів»[672].
Підполковник Ківерський інформував ГК АК про те, що радянському командуванню добре були відомі і чисельність дивізії, і її розташування. І він не помилявся. Зацитуємо один з численних радянських документів з цього приводу, який, з одного боку, демонструє ставлення Москви до поляків, а з іншого — свідчить про те, що у складі 27-ї Дивізії були агенти НКДБ.
У звіті наркома держбезпеки УРСР С. Савченка від 28 березня 1944 р. повідомлялося: «Керівник опергрупи 4-го Управління НКДБ УРСР “Юхно”, який діє у тилу противника на території Волинської області, повідомив, що польським емігрантським урядом у Лондоні, зокрема командувачем польських збройних сил генералом Соснковським у 1943 р. в західних областях України і Білорусії, створені польські збройні загони ПЗП (Polski Związek Powstańczy), які готують кадри для війни з СРСР за створення “Великої Польщі”. Ці загони мають директиву розпочати війну з СРСР нібито за вказівками Англії та Америки після розгрому німців Червоною армією. Військовий центр ПЗП Волинської області знаходиться в містечку Купичів Турійського району Волинської області. Дані про ПЗП опергрупі НКДБ УРСР повідомлені агентом опергрупи “Воронова”, який є командувачем роти 50-го ковельського полку військ ПЗП, і підтверджені допитом мешканця Турійського району поляка Закржицького.
Збройними силами ПЗП на Волині командує майор на прізвисько “Оліва”, надісланий з Англії. Після зайняття Рівного частинами Червоної армії в підпорядковування “Оліви” прибув 24-й піхотний рівненський полк поручника “Бомби”. Дислокується 24-й полк у с. Ревушки Турійського району. На території Ковельського, Луцького, Турійського, Володимир-Волинського районів дислокується 55-й піхотний полк ПЗП (полку з такою нумерацією в польській дивізії не було. — І. І.). Командує полком майор “Коваль” 3-й батальйон 55-го полку знаходиться під командуванням поручника “Ольгерда” (має назву “Кривава Луна”). Особовий склад батальйону одягнутий у кашкети російського покрою і кубанки. Батальйон займається розгромом українських сіл і знищенням мирного населення. Під час нападів на українські села, згідно з наказом, особовий склад батальйону переодягається у партизанський або червоноармійський одяг і видає себе за червоних партизанів. Погроми українських сіл здійснюються там, де за даними ПЗП передбачається просування радянських підрозділів. Цим польські націоналісти намагаються загострити відносини між українським населенням і радянськими військами і тим самим ускладнити діяльність останніх»[673].
Відповідно до домовленостей з радянськими військовими 27-ма Дивізія мала прикривати ліве крило Червоної армії, що наступала на Ковель, сковуючи німецькі сили на півдні, південному заході від Ковеля, а також у районі Володимира-Волинського. Крім того, їй було доручено утримувати зв’язок і постійну переправу через Буг, якою користувалися радянські загони, що здійснювали рейди на територію Генерал-губернаторства. До 1 квітня угруповання «Громада» евакуювалося на лівий берег Турії, ближче до Любомля, де радянських військ ще не було. Цей маневр польських загонів привернув до себе увагу німців.
Починаючи від 2 квітня на польські позиції по лінії Замлиння — Штунь — Чмикос — Землиця — Пустинка — Ставочки — Ставки — Овлочим німці розпочали наступ. До 9 квітня тривали тяжкі бої в селах Замлиння, Штунь, Чмикос, у результаті яких батальйону «Ястреба» довелося залишити останнє. Втрата села Чмикос німецьким військам розширила поле діяльності у східному і південному напрямках.
672
Armia Krajowa w dokumentach 1939–1945. T. 2. — czerwiec 1941 — kwiecień 1943. — S. 328–339.
673
ЦДАГО України. Донесение секретарю ЦК КП(б)У тов. Хрущеву Н. С. от наркома госбезопасности УССР Савченко за 28 марта 1944 г. — Ф. 1. — Оп. 23. — Ч. I. — Спр. 915. — Арк. 3–4.