Напередодні вступу у березні 1944 р. радянських військ на територію Східної Галичини становище місцевих загонів АК було далеким від бажаного і не відповідало масштабності тих завдань, які перед ними ставилися польським вищим командуванням. Командувач Львівського регіону полковник Владислав Філіпковський, окрім згадуваного наказу № 1300/III, що містив загальні директиви плану «Бужа» («Буря») для усіх округів АК, одержав спеціальний наказ № 144/III від 23 березня 1944 р. із завданням подання докладних звітів про перебіг «Бужі» в районах міст Львів, Станіславів, Тернопіль, Броди, Золочів, Стрий, Борислав[681].
Головним завданням АК у регіоні було проведення посиленої диверсії на німецьких комунікаціях, боротьба з тиловими з єднаннями противника, а також захоплення Львова в момент надходження радянсько-німецького фронту. Вже після визволення міста і його околиць згідно з наказом ГК АК від 9 квітня 1942 р. про відтворення збройних сил — великих з’єднань Війська польського відповідно до їх довоєнної дислокації — тут мала постати 5-та піхотна дивізія. Відтворення великих військових з’єднань на території Тернопільського і Станіславівського округів, як і у випадку Волинського округу, не передбачалося[682].
Як свідчить рапорт Головного коменданта АК генерала Тадеуша Бур-Коморовського від 1 березня 1944 р., в усіх трьох округах Львівського регіону на той час налічувалося близько 25 тисяч польських солдатів. Здавалося, чисельність місцевих загонів АК була задовільною, якби не вкрай погане озброєння. На таку кількість бійців припадало всього 10 станкових і 69 ручних кулеметів, 1385 гвинтівок, 1119 пістолетів, 27 автоматів, 9406 гранат, одна протитанкова гармата з двома снарядами[683].
Навесні і влітку 1944 р. місцеві загони АК трохи доозброїлися завдяки одержаним від союзників повітряним вантажам. Перший вантаж зі зброєю й амуніцією на території Львівського регіону АК (в організаційно-територіальній структурі АК його ще називали Південно-Східним регіоном) було отримано тільки у березні 1944 р. Загалом за період від березня до липня 1944 р. польське підпілля у Східній Галичині отримало 24 вантажі. Близько 30 літаків з різних причин не дісталися кінцевого пункту свого призначення. Значну частину вантажу становила зброя, в тому числі близько 1000 автоматів і понад 500 тисяч набоїв до них, понад 1000 пістолетів, близько 80 кулеметів, близько 2,5 тисяч ручних гранат, вибухові речовини[684]. Проте подібне поліпшення стану озброєння було маловтішним.
Бойова діяльність загонів АК в рамках акції «Бужа» на території Львівського регіону розпочалася в день оголошення командувачем Тернопільського округу полковником Франчишеком Студзинським («Скава») 6 березня 1944 р. стану пильності і готовності до реалізації плану «Бужа» для бійців Тернопільського, Чортківського та Золочівського інспекторатів[685].
Утім не відомо, чи був виданий полковником безпосередній наказ про початок акції. Адже такого наказу не надійшло від командування регіоном. Усупереч домовленості не було оголошено про початок «Бужі» і по радіо ББС. Комендант Тернопільського інспекторату капітан Б. Жеглін у післявоєнних спогадах писав про те, що підпорядковані йому загони АК такого наказу не отримали, а тому не вийшли з підпілля і не брали участі у боях з німцями, взаємодіючи з радянськими військами. Факт перебування місцевих загонів АК у підпіллі під час боїв у березні — квітні 1944 р. на території зайнятих Червоною армією районів Тернопілля підтверджує також у своїх спогадах начальник розвідки округу поручник П. Вожняк[686].
Як стверджують польські дослідники Ч. Бліхарський і Є. Венгерський, комендант Тернопільського інспекторату справді не отримав наказу розпочати операцію «Бужа», але сталося це через те, що, на їхню думку, зв’язкову, яка везла цей документ від полковника Студзинського, у квітні в містечку Козові перехопила німецька контррозвідка[687].
Однак виникає питання: а чому так пізно було надіслано наказ, адже 14 квітня вже було визволено від німців Тернопіль? Якщо врахувати, що у місті були зосереджені значні німецькі сили, оточені радянськими військами, то сумнівно, щоб змобілізовані загони АК своїми діями могли суттєво вплинути на ситуацію навіть за умови отримання такого наказу. Напевно, це добре розуміли і полковник Філіпковський, і викликаний у середині березня до Львова, тобто ще до оточення радянськими військами Тернополя, командувач округу полковник Студзинський. А тому з оголошенням стану мобілізації і початку акції вони зволікали буквально до останньої хвилини.
681
MiD WIH. Zarządzenia wykonawcze, rozkazy operacyjne, wytyczne Komendy obszaru Lwów do akcji «Burza» za 1943–1944 rr. — Sygn. III/33/38. — K. 21–23, 29–31; Armia Krajowa w dokumentach 1939–1945. T. 3. — kwiecień 1943 — lipiec 1944. — Londyn, 1976. — S. 550–553.
682
Polskie Siły Zbrojne w drugiej wojnie światowej. — T. 3. Armia Krajowa. — S. 211–214, 568–570, 616–617.
684
685
AAN. Zarządzenie płk. «Skawy» o stanie czujności w okręgu Tarnopol z 6.III.1944 r. — Sygn. 203/XV/19. — K. 37.
686
687