На нашу думку, подібне припущення має сенс, оскільки факт видання генералом Бур-Коморовським відповідного наказу для львівських загонів АК про організований вступ до армії генерала Берлінга підтверджується. У депеші від 31 липня 1944 р. Головнокомандувача AK до Лондона зазначалося: «...У Львів я надіслав наказ, щоб за умови примусового призову Радами поляки скористалися з права вступати до армії Берлінга. Тим наказом я підтвердив розпорядження коменданта Львівського регіону, видане ним... (у документі дату не вказано. — І. І.) і яке співпадає з ухвалою політичного представника і Крайового Делегата у Львові. Аналогічний наказ видаю для інших округів, що знаходяться східніше за т. зв. лінію Керзона»[731].
Гадаємо, що через принципову розбіжність у розумінні питання про порядок вступу аківських відділів до армії Берлінга між польськими та радянськими представниками і виникли пізніше ускладнення, що в кінцевому підсумку призвели до арешту Філіпковського та його підлеглих.
Для остаточного вирішення цього питання командувачу АК і офіцерам його штабу було запропоновано вилетіти до Житомира на зустріч з керівником відомства Національної оборони ПКНВ генералом М. Роля-Жимерським. Щоб обміркувати радянську пропозицію, 27 липня увечері у будинку по вулиці Кохановського, 25, де знаходилася штаб-квартира Львівської окружної делегатури, полковник Філіпковський і делегат уряду А. Островський скликали нараду представників усіх політичних партій. Ранком наступного дня так звана Польська рада південно-східних земель Речі Посполитої схвалила рішення про виїзд командування АК до Житомира.
У цей же день, 28 липня, полковник Філіпковський видав наказ про роззброєння польських загонів. 30 липня, за день до відльоту до Житомира, Філіпковський («Янка») надіслав до ГК АК останню депешу, в якій зазначав: «Мав розмову з представником Польської армії. Виїжджаю на зустріч із Жимерським. Моя позиція така: визнаю Польську армію, що б’ється з німцями, однак умовою нашої співпраці з Радами є порозуміння Комітету (ПКНВ. — І. І.) з Миколайчиком (прем’єром польського емігрантського уряду. Моя позиція схвалена Польською радою і делегатом уряду. Мої загони вже роззброєні й організація розформована»[732].
Через брак усіх відповідних документів нам не відомо про докладний зміст переговорів у Житомирі. Проте добре знаємо, що прибулі на зустріч із Жимерським польські офіцери, зосібна полковник Філіпковський, його заступник полковник Ф. Студзинський, начальник штабу майор Погоський, командувач Львівського округу АК підполковник С. Червінський, на початку серпня 1944 р. були заарештовані[733].
Тим часом у Львові, незважаючи на складення зброї і формальне розформування загонів АК, у штаб-квартирі командування регіоном, що знаходилося по вулиці Кохановського, 27, життя не припинялося. До штабу постійно приходили солдати АК із запитанням, чого можна чекати і на що сподіватися у найближчий час. 31 липня протягом дня радянською військовою контррозвідкою «Смерш» були заарештовані начальник розвідки Львівського округу АК підпоручник М. Бородей («Лис»), начальник контррозвідки регіону АК підпоручник Є. Полячек («Двера») та кілька їхніх співробітників. У польському штабі нічого не знали[734].
Цього ж дня увечері на запрошення радянських військових у будинку польського командування зібралися місцеві керівники АК — штабісти, командири окремих дільниць міста, ватажки партизанських загонів тощо. Загалом були присутні 25–30 офіцерів. Усім їм запропонували для проведення переговорів переїхати в інше місце, а коли вони це зробили, там їх було підступно роззброєно та заарештовано. У приватному помешканні заарештували також окружного делегата уряду Адама Островського («Томаса Недзелю»). Протягом найближчого часу хвиля арештів охопила десятки інших представників польського військового і цивільного підпілля[735].
733