Стосовно Волині можна говорити лише про, з одного боку, військово-політичні сили, що представляли тут польський емігрантський уряд і так звану польську підпільну державу. Якщо можна так висловитися, візитною карткою цих сил були місцеві формування Армії Крайової, польської загальнодержавної армії, до складу якої на останньому етапі війни увійшла більшість збройних організацій, створених різними політичними угрупованнями Польщі. З іншого боку, йдеться про Організацію українських націоналістів Бандери, яка спромоглася взяти під власний контроль майже всі наявні на Волині українські організації, а також цивільну людність, створити УПА й очолити антипольську боротьбу.
Саме тому, розкриваючи зміст обраної теми дослідження, ми намагалися, насамперед, показати, якою мірою присутність на західноукраїнських землях польських військово-політичних сил з їхніми планами зі збереження за повоєнною Польщею цих територій спонукала українських повстанців до проведення тут «деполонізаційної» акції і наскільки останню можна вважати адекватними «відплатними» діями полякам за їхні плани та вчинки, а також яку роль у людській і національній трагедії часів війни відіграли інші чинники.
Зрештою, зазначимо, що під останньою ми розуміємо трагедію всіх мешканців Західної України безвідносно до того, були вони поляками чи українцями. Переконані, що саме такий підхід до аналізу тих подій накладає на кожного дослідника незалежно від його політичних і національних уподобань моральний обов’язок розповісти про них якомога правдивіше.
Ми ставили також собі за мету ознайомити українського читача з досі мало йому знайомою сторінкою української історії, а саме з історією боротьби проти Берліна і Москви за землі Західної України не лише УПА, а й польського уряду та його збройного підпілля. Через специфічне становище польського населення на Волині та у Східній Галичині вона відрізнялася своїми формами, характером, періодизацією від тієї боротьби, яку вела польська Армія Крайова на етнічних територіях Речі Посполитої. Плани і дії АК щодо визволення довоєнних територій Польщі від окупантів впливали на перебіг українсько-польського міжнаціонального конфлікту. Тому неможливо зрозуміти його причини та сутність без ознайомлення з історією цієї боротьби та без урахування цього чинника.
Переконані також у тому, що, шануючи сьогодні своїх національних героїв, українці не можуть заплющувати очі й на геройство тих, хто воював за Польщу, зокрема й на тих теренах, де ідея відбудови польської держави була, з українського погляду, неслушна, а з точки зору польських можливостей — нереалістична.
Книга публікувалась окремими частинами Інститутом історії України НАН України у 2001–2005 рр. у рамках роботи спеціально створеної групи дослідників при урядовій комісії з вивчення діяльності Організації українських націоналістів і Української повстанської армії, що працювала впродовж 1997–2005 рр. Наклад публікацій становив лише 300 примірників, оскільки з результатами роботи групи мали ознайомитися насамперед депутати Верховної Ради і члени Кабінету Міністрів України.
Пропонована праця є результатом багаторічних досліджень у вітчизняних і зарубіжних архівах та бібліотеках, її доповнено свіжим інформаційним матеріалом, набутим після перших публікацій окремих частин. Книга пройшла апробацію в академічному середовищі і зараз, на думку автора, може бути винесена на суд широкого читацького загалу, людей різних вікових категорій і фахової підготовки, як спеціалістів у галузі історії, так і тих, хто нею просто цікавиться.
Насамкінець хочемо висловити щиру подяку всім, хто давав нам конструктивні поради і слушні зауваження під час роботи над книгою, допомагав у її підготовці до друку — дружині Елі і дочці Ользі, колегам по роботі в Україні та поза її межами, а серед останніх, насамперед, моїм польським друзям, вчителям — докторам історичних наук, професорам Валерію Івановичу Яровому і Станіславу Владиславовичу Кульчицькому, директорові Видавничого дому «Києво-Могилянська академія» Вірі Йосипівні Соловйовій, головному редактору Ірині Михайлівні Жодані та іншим його співробітникам.