З розповідей Андрія та Люди я дізнався, що їхній Максим мав проблеми зі серцем, після того, коли в десять років перехворів важким грипом. Грип дав ускладнення на серце, і хлопчина з тим жив. Він не вирізнявся атлетичною статурою, навіть був трохи в’ялим і незграбним підлітком, але потім вельми постарався і привів себе у форму, відвідуючи спортивні секції.
- Взагалі то він мріяв стати військовим, але знав, що за станом здоров’я ця кар’єра не для нього, - пояснила мені Люда. - Його це сильно дратувало, але він таки надію не облишав. Незадовго до війни, коли всі навколо, окрім нашого президента, розуміли, що Росія ось-ось нападе і буде війна, Максим почав відвідувати спеціальні курси, де молодь готували до загонів Тероборони. Він відразу ж повністю віддався отій підготовці до війни.
А вже далі відомо, що з ним трапилось, і де він зараз.
- В нашого хлопця дух міцний, але серце, на жаль, слабеньке. В останній телефонній розмові він мені зізнався, що для нього важко рити собі окоп, коли їх привозять на вогневу, - додав Андрій, коли ми говорили про Максима та його проблеми зі здоров’ям. - Тепер зима, земля тверда, сніг. А рити окоп доводиться швидко, доки москалі не засікли і не накрили вогнем. Максим мені розповів, що коли він копає, то сильно потіє, а під кінець починає просто задихатися. Такі-то справи... Але, з іншого боку, чим глибший окоп — тим безпечніше, і менша ймовірність того, що тебе зачепить осколками. Це абетка війни.
Дочекавшись, коли кроки Люди за дверима вщухли, я вирішив оглянути інтер’єр Максимової кімнати, де я мав відтепер перебувати з тиждень, до самого від’їзду.
Під вагою моїх кроків порипували дерев’яні планки паркету.
На одній зі стін висів кумедний зелений удав, скручений кренделем, із висолопленим червоним ганчірковим язиком. Напевно, це одна із його улюблених дитячих іграшок. (В мого двадцятирічного Давида, між іншим, в його кімнаті все ще лежить великий плюшевий ведмідь із очима-ґудзиками). На книжкових полицях у кутку — підручники з історії Київської Русі, козацтва, про війни українців проти Речі Посполитої і Московського царства, про історію УПА. Художні книги, комікси, журнали про автомобілі — все переважно українською мовою, але є і російською чи англійською.
Так, незважаючи на всі невдачі в державному будівництві після розвалу Союзу, незважаючи на всі викривлення нової незалежної держави і всі ті потворні речі, які в надрах отієї архикорупційної держави творила влада, в Україні все таки виросло нове покоління. Навіть побіжний погляд на домашню бібліотеку Максима красномовно свідчить про те, що нова генерація українців дуже відрізняється від своїх “напіврадянських” батьків та “совєтських” дідів. Тому й невипадково вони зараз на війні, причому пішли туди самі, не чекаючи, коли їх покличуть.
Путіну ніхто не доповів про те нове покоління українців. Тому він і не здатен збагнути, чому з ним воюють, і чому його солдатів не зустрічають із квітами та паляницями.
Я підійшов до письмового столу із монітором комп’ютера з клавіатурою, де поруч лежали всілякі дрібнички, серед них і кілька порожніх гільз від патронів різного калібру.
А над столом на стіні — світлина в рамочці — білявий усміхнений підліток. Риси обличчя явно мамині. І погляд із пустотливими бісиками, такий, наче хлопчина метикував, яке б йому зараз бешкетство вчинити.
Я пильно роздивлявся оту світлину. “Як же мені, хлопче, молитися за тебе, га? Я не священник, не ребе. Не знаю, як мені за тебе молитись. Але я знаю одне: Бог не може і не повинен допустити, аби з тобою трапилося лихо”.
Я вмостився на ліжко, накрився ковдрою з головою і відразу ж заснув.
***
Вранці я був розбуджений голосом Люди, що долинав із іншої кімнати: “У нас все тихо. Є і світло, і вода. Батареї опалюють. Хвала богу, все гаразд”.
- Виспався? - запитала мене Люда, коли я вийшов із кімнати, застібаючи на ходу браслет годинника.
- Так. У Максимовій кімнаті дуже тепло і затишно, я спав без задніх ніг, як немовля у люлі.
- Цієї ночі не стріляли. Поїдеш до Нью-Йорка, так і не понюхавши пороху, - пожартував Андрій, сидячи за комп’ютером .
Обидва, Андрій та Люда, були явно у піднесеному настрої.