Все це одгонить певним перебільшенням. Варт лише перегорнути дві-три сторінки Гулакових творів:
Цинізму у Гулака ніяк не менше, як у Котляревського, а прославлена різнобарвність його мови не що інше, як леґенда, утворена критичними оцінками Чуприни та Куліша: мало не над усією літературною спадщиною Гулака стоїть досить виразний душок тої «кабацкой речи», яку ставлено колись на рахунок Котляревському.
Коли Кулішеву характеристику стилю та мови Гулака і можна прийняти, то тільки з певним обмеженням, віднісши її до трьох-чотирьох виїмкових його творів, зосібна до півтравестованої «Любки» та перекладеного з Ґете «Рибалки».
§ 3. Переклади-травестії: Гулак-Артемовський, Гребінка
«Рибалка» належить до нечисленних перекладів Гулака-Артемовського; травестійного в ньому небагацько, хоча в його підзаголовку ми й читаємо: українська балада.
Травестія у нас з'являлася звичайно в тих випадках, коли автор хтів сказати щось своє власне, але разом з тим не наважувався одступити од твору, який вибрав собі за зразок, засвоював його план, його засоби, цілу його концепцію і новий, свій зміст, формував по давній і чужій колодці. В своєму «Рибалці» Гулак-Артемовський вочевидячки намагається якнайточніше передати чужий зміст, чужу манеру. Зо всім тим «Рибалка» не цілком і переклад. Невиробленість української поетичної мови, незвичка до лаконічного вислову — не дали Гулакові змоги втиснути ґетевський матеріал у 8 строф, складених з коротких чотири- та тристопних ямбів; у нього і рядки довші (од 4-х стіп до 6-ти), і кількість строф більша (10 зам. 8) — взагалі рамки оповідання значно поширені. Беру прикладом початок балади. У Гулака:
В новому українському перекладі Дм. Загула:
На цілу строфу коротше! Друга риса Гулакового перекладу — її вже ми бачили у вірші «До Любки» — це навантажування поезії деталями, і до того ж деталями, відсутніми в первотворі. У Ґете русалка виринає з хвилі