Звідси у Гулака терпкі слова про панську службу:
Звідси у нього і мотиви панського гніву на Рябка:
І навіть підрахунок батогів, що припали на пай Рябкові, ті «sto plag» Мартинових:
В дальшому оповіданні частина деталей належить самому Гулакові. Такі: «москалики», що хазяйнують на панському дворі, рожеві сподівання Рябка на панську ласку, друге знущання над ним і весь кінець останнього уступу, присвяченого «моралі» (рядки 173—183).
Усім сказаним вище визначається літературна й громадська цінність байки Артемовського.
Починаючи з давнього огляду Костомарова (в «Молодику» 1843 р.), її ставлено надзвичайно високо. Куліш писав, що коли б Гулак-Артемовський помер, написавши «Пана та Собаку», то й тоді б незатертий слід полишив за собою в українськім письменстві. Кониський уважав Гулака за великого письменника-мислителя, а в його Рябкові ладен був бачити символічний образ усього обернутого в кріпацтво українського народу. Тим часом художня вартість «Пана та Собаки» порівнюючи невелика. В байці багато зайвого; оповідання розтягнуте, навантажене подробицями. Мова груба. Вірш незграбний і, завдяки невдатно розставленим цезурам, трудний для читання. І як же далеко йому в цьому розумінні до строгого, часто різьбленого вірша Гулакових переробок з «Псалтиря»[32].
З громадського боку Гулакова байка має певний інтерес, як випад проти зловживань кріпацтва. Так оцінював її і сам автор у своїй «Супліці до Грицька Квітки».
Але й тут маємо діло з певним перебільшенням. Громадське значення «Пана та Собаки», як сатири на поміщицьке насильство, у великій мірі ослабляється бурлескним тоном байки, що так дисгармонує з гуманною її тенденцією. Гулак-Артемовський з видимим смаком зупиняється над сценами катування Рябка, з захопленням вирисовуючи всі деталі — і як Явтух «Рябка по жижках чеше», і як після екзекуції Рябків язик —
Цей силуваний і недоречний гумор притупляє сатиричне жало байки, не дозволяючи їй стати на рівні хоча б III частини «Енеїди».
Інші байки Гулакові: «Солопій та Хивря, або Горох при дорозі» («Groch przy drodze» Красицького — Bajki і przypowieści, III, 22); «Дві пташки в клітці» (Красицького Bajki і przypow., І, 21), «Пліточка» (Красицького Bajki і prz., І, 27). «Батько та Син» («Dziecie і Ojciec», III, 4) «Дурень і Розумний» (Красицького «Mądry і Głupi», Bajki і prz., IV, 26), «Цікавий і Мовчун» («Mądry і Głupi», Bajki і przypowieści, III, 19), «Лікар і Здоров’я» (Bajki і przypowieści, IV, 5), за винятком одної — «Солопій та Хивря» — великої розміром «казки», подібної формою до «Пана та Собаки» і направленої проти харківського «филотехнического общества домоводства», — не мають жодного сатиричного відтінку: це звичайні собі приказки, з дидактичною метою складені, з мораллю, що стосується до всяких обставин і всякої доби, без живого натяку на сучасність.
Другий байкар того часу Лев Боровиковський (1806—1889), слухач Гулака по Харківському університету, пізніше учитель гімназії в Полтаві, так само, як і Гулак, стоїть під впливом Красицького, причому запозичає в останнього не тільки сюжети, але й саму форму «байки-приказки».
Свої «байки і прибаютки» Боровиковський писав, мабуть, у студентські роки, а може, в скорому часі по закінченні університету, на початку 30-х років. Принаймні в листі до Максимовича, датованому 1 січня 1836 р., він згадує про них, як про збірку викінчену й готову до друку. «Вот плоды трудов моих… басенки на малороссийском языке, числом 250. Из них более 200 оригинальных, остальные подражание Красицкому».
32
С. О. Єфремов, що вперше вказав на значну художню вартість цих переробок-переспівів, наводить для доказу уривок з псалма 139 («Твій розум до мого — що небо без границь»). Прекрасні рядки трапляються і по інших псалмах:
Ці псалми Гулака — мало не єдиний в українській поезії зразок хорошого олександрійського вірша.