Видано ці байки значно пізніше, р. 1852, у Києві, заходами Амвросія Метлинського, — але очевидячки не повністю. Усіх байок в київському виданні — 177; в новому виданні, під редакцією Коваленка (Черкаси, 1918, в-во «Сіяч») — усього на дві-три п’єси більше; таким чином, можна прийняти, що нам відомі лише дві третини байкарського надбання Боровиковського. Із них 28 —переклади і переробки Красицького[33]. Оскільки близькі вони до ориґіналу, зараз побачимо. Візьмім для порівняння приказку Красицького, якій так пощастило в українській літературі — «Rybka mała і szczupak»:
У Гулака-Артемовського ця коротенька приказка обросла силою подробиць:
В такому темпі оповідання провадиться і далі. Не дивно, що замість шести рядків Красицького в Гулака-Артемовського маємо широкомовну байку на 37 рядків. А от переклад Боровиковського:
Перед нами всього дванадцять рядків; короткий, як і в Красицького, стислий виклад; не так оповідання, як схема його, позбавлена колориту і деталей (подробиці, відсутні в ориґіналі, дано курсивом).
В інших перекладах Боровиковський стискає свій ориґінал ще більше, одкидаючи навіть потрібні для зрозуміння байки подробиці. У Красицького є приказка «Chłop і ciele» — про те, як селянин, ведучи теля на ярмарок, зустрівся у лісі з вовком і так нещасливо поорудував києм, що зопалу замість вовка убив власне теля. Далі байка з’ясовується:
Боровиковський перекладає цей висновок цілком, але попереднє оповідання вкладено всього в два рядки:
Пропущено, як бачимо, дуже важливу рису — вживання зброї без розуму, наосліп, — рису, на якій, власне, і спирається аналогія межи хазяїном і лікарем. Не кажу вже про те, що, полишивши без перекладу слова: «trafia się і nie w lesie…», Боровиковський позбавив байку значної частини того дотепу, який вона має в ориґіналі.
В дусі Красицького Боровиковський переробляє і ті байки, яких теми він запозичив у Крилова («Коник і Муравей», «Суддя», — криловський «Вельможа», «Мірошник», «Вовк та вівчарі», «Щука») і ті, яких зміст він зачерпнув з народних приповідок та анекдотів, напр., «Свій дім — своя воля» (пізніше в Руданського: «Господар хати») або «Сидір» («Веселий Сидір оженився — та й зажурився»).
Од Красицького у нього і назва збірника: «Байки і прибаютки» («Bajki і przypowieści») і присвятний вірш «До дітей»:
33
«Байка» («Був дід, що не ворчав…»), «Щука і Пліточка» («Rybka mała і szczupak»), «Скарб», «Гуси» («Baran dany na ofiarę»), «Даремна праця», «Ліхтар», «Перо й Каламар», «Рівчак і Річка», «Мішок з грішми», «Рябко й Зюзько» («Dwa psy»), «Лікар», «Два зайці-приятелі» («Przyjaciele»), «Чобіт» («Noga i bót»), «Горох» («Groch przy drodze», перекладений зі значними ампліфікаціями і в Гулака, в його «Солопії та Хиврі»), «Львиця» («Lwica і Maciora»), «Хазяїн і Теля» («Chłop і ciele»), «Ковадло і Молот», «Іван і Петро» («Nocni Stróże»), «Вівчар та Вівця», «Метелик і Комар», «Два маляри», «Орел та Сова», «Дурний та Розумний» (єсть переклад і в Гулака), «Пиво» («Wino szampańskie»), «Охотницька собака», «Бджола».