Выбрать главу

Цікаво й те, що, пишучи про нас, про наші справи, англійські часописи систематично, послідовно пишуть: козак, Україна. Ці слова мають за собою певну традіцію, що йде з часів Богдана, — і пізні книжні означення, Malo-Rossians, Little-Russia, не можуть витіснити їх з свідомості англійця. Правда, помалу ім’я України забувається; Україна стає для європейця — давньою стороною козацькою, стороною Богдана й Мазепи, про котру «колись писали Байрон і В. Гюґо». Нові назви, Рутенія, рутенці — (Rutgenia, Rutgenians) стоять в свідомості англійців цілком окремо од України і козаків, і героїчна боротьба рутенців за національні права для них не являється продовженням козацької історії.

Такі висновки і спостереження автора. Вони дуже інтересні, і ми мусимо дякувати видавництву, що воно не дало цій статті (перш друкованій в «Раді») загубитись серед щоденного газетного матеріалу і випустило її окремою брошуркою.

Одно тільки справляє трохи чудне враження: книжечка входить в серію для народу («Народна бібліотека»), а між тим виклад, латинська транскрипція чужомовних слів, відсутність при них перекладу показують, що видавці, видимо, рахували на інтеліґентний круг читачів.

1912

Про лихі пошесті та як боротися з ними{9}

Видавництво «Дзвін». Народна бібліотека. № 2. Стор. 39. Ц. 10 к.

Спершу — елементарні відомості з бактеріології, потім оповідання про окремі хвороби (дифтерит, чума, холера, гарячка, сухоти): такий план книжки. Оповідання про хвороби коротенькі і дають тільки найнеобхідніші знання. Книжка має вигляд справочної, написана трохи сухо, діловито, коротко. Проте мова добра, виклад приступний. До свого питання автор (чи автори) підходять з погляду «робочого чоловіка». «Людині, що живе з власної праці і власними руками заробляє шматок хліба, дорога кожна хвилина. Через те робочому чоловікові особливо невигідно слабувати, — а між усіма хворобами найбільше часу марнується через заразні хвороби або пошесті. Тим-то й треба знати, що таке зараза…»

До розділу про сухоти додано кілька слів про день «білої квітки». Остання стаття говорить про шкоду од горілки.

1912

Библиотека И. Горбунова-Посадова

№№ 249, 258 и 259{10}

Коллапс Ф. Как самому устроить маленький аэроплан? Стр. 72. Ц. 45 к.
По Берленту. Р. и С. Николаевы. Как привлечь птиц в наши сады и леса. Стр. 29. Ц. 20 к.
Савиньи. Научные развлечения. С франц. Переработал Алькор. Вып. 1. Математические развлечения. Стр. 52. Ц. 30 к.

Всі ці три книжечки — переклади або переробки з чужоземних мов. Складені дуже дотепно, прекрасно ілюстровані, вони добре підходять до інтересів дітей середнього та старшого віку і вираховані головним чином на їх самодіяльність, на їх велику охоту до всякого роду майстрування. Так, перша з них, наприклад, подавши кілька (дуже коротких і елементарних, певна річ), теоретичних відомостей з аеронавтики, зараз же переходить до практичних вказівок, «як самому зладити маленький моноплан чи біплан», системи Блеріо, братів Райт, Фармана тощо. До всього цього додано силу малюнків і планів. Виклад простий і для дітей приступний.

Для нас ці видання мають певний інтерес, головно з огляду на те, що останніми часами помітно зростає попит на українську дитячу книжку, і наші видавництва (особливо я маю на увазі чепурні видання «Лану») починають випускати цілі серії книжок для дітей; переважно це казочки, оповідання, п’єси, словом — красне письменство; в крайнім разі, це популярна книжка з обсягу географії або природознавства, як-от оповідання Ю. Сірого або Гайчука. Було б дуже бажано, коли б наші видавництва могли звернути увагу і на потребу таких технічно-популярних, мовити б, видань, як оці, зазначені нами, горбуновської бібліотеки.

1912

Микола Аркас. Історія України-Русі{11}

Видання друге. Краків, 1912. Стор. XVI+424.

Факт, що Аркасова «Історія України» виходить вже повторним виданням, може служити найкращим покажчиком того успіху, який може мати в нас талановито написана популяризація. Як дізнаємося з передмови д. Лепкого, перше видання книжки, зроблене в кількості 7000 примірників, розійшлося на протязі кількох місяців; громадянство щиро й прихильно зустріло його. Це вже з кінцем 1908 року «зневолило» автора подбати про таке, ще краще видання. Як відомо, редктування знов доручено було В. М. Доманицькому, що доживав тоді останні роки життя в санаторії д-ра Длуського в Закопанім. Але тут відразу ж для «першої популярної історії вкраїнського народу» почався довгий ряд митарств, «почалася трагедія, якої мало яка з книжок зазнала». Під час перших заходів коло такого видання несподівано помер автор історії Мик. Мих. Аркас (13 вересня 1909 р.), а через рік після того не стало і її редактора. Мало цього: єдиний виправлений і приготований до друку «редакторський» екземпляр і вислана друкарнею коректа десь по смерті редактора загубились, так що від довгої і пильної його роботи не зосталось сливе що ніякого сліду. Кінчали видання вже нові люди, з Богданом Лепким на чолі, і їм повинні ми дякувати, що книжка таки вийшла, хоч, може, й далека від того вигляду, в якім хотіли її бачити автор і перший редактор.