Пишно в короні зубчатій по Фриґії йде в колісниці,Родом божественним горда, сто внуків собі пригорнувши, Сотню святих небожителів, що на етері панують.Нині зверни свої очі, поглянь на цей рід незліченний.Все — твої римські нащадки: тут Цезар, тут Юліїв плем’я, [790] Що попід небо високе величчям своїм піднесеться.От перед нами і той, що так часто тобі віщували, —Авґуст — герой і нащадок богів, що знову появить Вік золотий у краю італійськім, на нивах, де вперше Щедрий Сатурн царював. І війною собі поневолить Він гарамантів та індів, що в землях живуть краєсвітнихЗа годовими кругами, по той бік од наших сузір’їв,Де небодержець Атлант розпечені осі тримає.Вже і тепер, пам’ятаючи прикре богів віщування,З жахом чекають його меотійці і царства Каспійські,[800] Ждуть і тремтять перед ним береги семигирлого Нілу.Стільки землі не сходив ні Геракл у поході преславнім,Як переслідував лань мідноногу, і ліс Ериманта Від кабана визволяв, і Лернейську поборював Гідру,Ні переможний Ліей, що веселим ярмом виноградним Від верхогір’їв Нізейських жене переможених тигрів…Чи ти вагаєшся й досі у подвигах мужність явити?Чи й тепер ти боїшся в Авзонських краях оселятись?Хто ж то, оподаль, за ним із оливним гіллям виступає,Посуд несе храмовий? Те довге, те сиве волосся[810] Вже нагадало мені царя, що найперше закономМісто священне зміцнить. Він із Курів, малих та убогих, Прийде до нас царювати. А он його славний наступник,Тулл войовничий, що літ супокійних ланцюг роз’єднає,І нерухоме порушить, і шик, од тріумфу одвиклий,В бій поведе. А он далі за ним — то Анк славолюбний,Що і тепер до любові народної хилиться вухом.Може, Тарквініїв хочеш побачити? Міць і завзяття Месника Брута, що вільному людові фасції верне?Перший обійме він консульську владу. Він перший сокиру[820] Візьме у руки суворі і власних синів, бідолашний,Видасть на кару найбільшу, боронячи волю отчизни.Хоч і суворо його судитимуть пізні нащадки,Все переможе любов до отчизни та слави жадоба.Далі — то Деції, Друзи, Торкват з топірцем непохитним І нездоланний Камілл, що клейноди відбиті приносить.Далі, ти бачиш: у зброї одна проти одної сяютьДуші, що згоди дотримують тут, у цих займищах темних.Горе! Яке ж лихоліття і зваду яку невимовнуВізьмуть з собою у світ, яке безголів’я накличуть —[830] Тесть, що з Альпійських твердинь у долини Італії зійде, Зять, що назустріч йому приведе азіатів зі Сходу.Діти мої, не звикайте душею до війн міжусобних,Не дотикайтесь мечами стражденного серця отчизни! Перший послухай мене, ти, що рід свій ведеш від Олімпу, Зброю покинь, моя крове!..Той он, здолавши Коринт, колісницю веде тріумфальну До Капітолію, славен руїною спілки ахейців,Цей переможе Аргос, Агамемнона владні Мікени,Ще й самого Еакіда, Ахілла потужного царство,[840] Помсту страшну несучи за троян та Мінервину кривду.Як же тебе обминути, Катоне? І як не згадати Косса великого, Ґракхів і вас, громові Сціпіони,Лібії згуба і смерть? І ти, непідкупний у злиднях, Славний Фабрицію, ти, мій оратаю чесний, Серране! Фабії, як не згадати про вас? Та втомившись, згадаю,Мáксіме, тільки тебе, що повільністю нас урятуєш!Інші майстерніш, ніж ти, відливатимуть статуї з міді,З мармуру теж, я гадаю, різьбитимуть лиця живії,Краще в судах промовлятимуть, краще далеко від тебе [850] Викреслять сферу небесну і зір кругове обертання, —Ти ж пам’ятай, громадянине римський, як правити світом.Будуть мистецтва твої: у мирі тримати народи,Милувать щирих підданців і вкрай довойовувать гордих».