Українські билини (збірка)

· ДЮК СТЕПАНОВИЧ

· ЗЦІЛЕННЯ ІЛЛІ МУРОМЦЯ

· ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І КАЛИН-ЦАР

· ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СВЯТОГОР

· ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СОЛОВЕЙ-РОЗБІЙНИК

· ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ ТА ІДОЛИЩЕ В КИЄВІ

· ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ ТА ІДОЛИЩЕ В ЦАРГРАДІ

· МИКУЛА І ВОЛЬГА

· МИХАЙЛО ДАНИЛОВИЧ

· МИХАЙЛО КАЗАРЯНИН

· МИХАЙЛО ПОТИК

· ОЛЕКСІЙ ПОПОВИЧ

· СТАВР ГОДИНОВИЧ

· ТРИ ПОЇЗДКИ ІЛЛІ МУРОМЦЯ

· ЧУРИЛО ПОЛОНКОВИЧ

Билини про Вольгу

Цикл билин про Вольгу не пов’язаний з іменем Володимира — це залишки Олегового епосу. Вольга, Вольх легко асоціюється з київським князем Олегом. Цікаво, що в билинах про Олега зустрічається чимало інтернаціональних мотивів, що й зрозуміло, бо дружина його була в основному варязька. Те, що традиція (зокрема й літописна) Олега вважає чарівником, могло бути звуковим збігом: Вольга — Волх, бо волх — це чарівник, жрець, котрий умів чаклувати. А ще Олег осів на Лисій Горі, а на Лисих Горах, за слов’янською міфологією, збиралися відьми й відуни. Олег звався «віщим», отже, володів мистецтвом відунів. Він таки наблизив до себе волхвів, які, до речі, наворожили йому, що помре від власного коня. Так воно й сталося. В деяких варіантах билин Вольга (Вольх) народжується від змія, котрого здибала в городі його мати. Здатність до перетворень у тварин і птахів, перенесена на Вольгу, мабуть, із Троянового епосу, про який ми трохи згадували в передмові, але про нього можна говорити тільки здогадно. У болгарських казках Троян також обертається у вовка. Є про таку здатність героя сповіщення і в українській казці про Трьомсина (Трьомсин — Троян, — очевидно, одне й те саме ім’я), причому там це зберігає віршову структуру:

Через біле поле скинувся голубком і перелетів,

Через густий ліс скинувся ведмедем і перейшов,

Через синє море скинувся окунцем та переплив,

У дім ввійшов мурашкою,

А до царівни підійшов комашкою,

Перекинувся чоловіком, і став, і стоїть. Здатність до перетворень свідчить про те, що герой належав до так званих перевертнів, близьких до упирів та вовкулак; мали таку здатність, за слов’янською міфологією, й відуни. Таку ж здатність до обертання у вовка мав нібито й князь Всеслав Брячиславич, про що згадує «Слово о полку Ігоревім». Та й сам князь Ігор, коли тікає з полону, має здатність перевтілюватись:

… Поскочив горностаєм в очерет,

І білим гоголем на воду,

І метнувся на борзого коня,

І скочив з нього сірим вовком —

І помчав він до лугу Дінця,

І полетів соколом під млою,

Забиваючи гусей і лебедів

На сніданок, обід і вечерю. По батькові в билині Олега звуть Всеславичем. Очевидно, тут сплутано князя Олега, якого невідомо як було по батькові, з братом Володимира Великого — Олегом Святославичем.

Вольга належить до дивовижно народжених людей, тобто він герой, богатир молодшого кола героїв. Наділений він надприродною силою, має виняткове воєнне щастя, але слабший від Микули Селяниновича, старшого богатиря, що прийшов у Олеговий епос із попередньої епічної традиції. Згодом деякі риси Олега перейшли на Іллю Муромця, Добриню та Олексія Поповича.

Валерій Шевчук

Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.

· ВОЛХ ВСЕСЛАВИЧ

· ВОЛЬГА

· МИКУЛА І ВОЛЬГА

Билини про Іллю Муромця

Ілля Муромець — головний герой билин, уособлення Києва та Київської землі, раніше в українській традиції його звали Муровлянином, Моровлянином, Мурином. Він — селянського походження, і це пов’язує його з давнішим київським богатирем Микулою Селяниновичем — образом полянського племені, хоча, за билинами, силу йому передає Святогор (про нього далі в примітках).

Російський дослідник А. Галахов писав: «У Микулі зберігся начебто начерк того, що розвинулося потім у довге, багате пригодами, але при тому цільне життя знаменитого Муромця», тобто Ілля Муромець — це ніби продовження Микули Селяниновича в новішому часі, коли старших богатирів-велетнів заступили молодші, адже Іллі дається не повна сила, а тільки половина її.

Вважалося, що Ілля Муромець походить із м. Мурома на річці Оці; причому жителі міста настільки вірили в цю легенду, що в XIX столітті показували старе русло Оки, ніби засипане Іллею, коли батько не хотів пускати його до Києва. Виводили Іллю з села Карачаєва біля Мурома, навіть називали його нащадків, рід Іллюшиних, показували капличку Іллі-пророка — тут начебто з-під удару копита коня Іллі забило джерело. Факти ці постали завдяки літературній традиції і від подібності назв: Муром — Муромець. Билина про Іллю Муромця, потрапивши в околиці Мурома, не могла не викликати у місцевого населення і носіїв билин патріотичного бажання прив’язати героя до своєї місцевості, а історія з джерелом від кінського копита надто вже нагадує античну легенду про Пегаса, крилатого коня, і джерело Іппокрену, яке він вибив у землі. До речі, в деяких українських казках, що тут уміщені, прямо розповідатиметься про те, що коні в богатирів були крилаті і вибивали в землі копці (ями).