1 Це надзвичайно цікава билина. Вона не має ніяких варіантів, відносить нас у досить давні часи. Бух Копитович — своєрідний герой. Він очолює дружину вільних, нікому не підлеглих богатирів (як Вольга) у сто сімдесят чоловік. Ідеться про часи князя Олега, який був тільки номінально підлеглий Рюрику (царю).
2 Ще одна вказівка на те, що билини творилися в купецькому середовищі.
3 Баришня — слово з XIX століття. Загалом в усіх билинах багато слів, сучасних останньому їхньому оповідачу, так само й термінів, понять, бо оповідач несвідомо модернізує оповідь, ніби наближає до сучасника.
4 Дуже цікава деталь. Звичайно богатирі, окрім великого зросту та сили, не мали фізіологічних відмінностей від нормальної людини. Бух Копитович же оброслий роговою шкірою, що робить його невразливим на зброю ворогів, про що він далі говорить. Чи він у стародавньому тексті не походив від коня, як Ведмеже Ушко від ведмедя?
5 Тобто, щоб стати воїном-добувачем.
6 Аршин має 71,1 см. Два аршини з половиною — 1,77 метра.
7 Тридцять три пуди з осьминою — 430,8 кг, тобто перед нами — справжній велетень.
8 Три пуди — 48 кілограмів.
9 Це властиво билинним героям: іти, куди очі дивляться.
10 Цікаво, що Бух Копитович коня не має, — він, як і Котигорошко, піший герой.
11 Мерзавець — тут це слово виступає у значенні «простий», «плохий», «слабосилий».
12 Воїнство — битва, бійка.
13 Цікаво відмітити, що у попередній билині про Котигорошка у героя також було вісім братів. «У семи чоловіка» — семеро чоловіків.
14 Через те що його тіло обросло рогівкою, як копито. Загалом повна відсутність зброї в героя, як і його невразливість на зброю ворога, роблять із Буха Копитовича дуже своєрідного героя.
15 Бух Копитович не трактує богатирів за ворогів.
16 Треба: каже один.
17 Бойовий ритуальний звичай — копати могилу шаблею — був і в козаків. Очевидно, він дуже давній.
18 Тут свідчення того, що богатирі не належать до якоїсь держави, вони вільні воїни-добувачі і підлягають диктату сили, а не законів.
19 Двадцять аршин — 14,2 м.
20 Тут зустрічаємось із згаданою вже не раз Білою Лебіддю. Але оповідач сплутав героїв. Лебіддю треба назвати царицю Дівочого царства, про яку мова ніде далі. Ця ж Лебідка — звичайна собі служниця Змія, але не проста, а з чарівничими здатностями. Водночас вона зберігає всі риси Змієвої полоненої, а свої чари не повертає на зло. Бух Копитович ставиться до неї, як до служниці, а не до дівчини; вона переходить до нього на службу, та й тільки.
21 Чарочка горілки — реалія часів оповідача. Горілка в Україні з’явилася не раніше XVI століття.
22 Капелія, музиканти — очевидно, скомороша компанія. Слово «капелія» (капела) — пізнішого походження.
23 При описі кімнати, який подавався раніше, шафа не згадувалася, бо саме слово належить до часу, коли жив оповідач.
24 Див прим. 5 до «Котигорошка».
25 Надзвичайно цікава реалія. Подібні споруди були в часи Київської Русі. Так, у стовпі зачинився Кирило Туровський, турівський єпископ із 1169 року. У самому Києві знайдено фундаменти круглої споруди, ротонди, з досить грубими стінами. Стовпом називали баштоподібну кам’яну споруду.
26 Три косові аршини — можливо, мається на увазі не аршин, а косовий сажень. Та й навіть три аршини — це товщина в 2, 13 м. Коли ж брати косові сажні, то вийде близько 6 м.
27 Довкруг ротонда-стовп була 65,3 м, коли брати аршини; а якщо рахувати косові сажні, то це в кілька разів більше.
28 Тобто 35, 5 м.
29 Ротонда-стовп була з глибокими підвалами.
30 Оповідач тут розрізняє зміїв-велетнів і звичайних зміїв. Велетні живуть у комишах.
31 Тобто споруда завершувалася банею.
32 Маємо тут образ князівської шапки. Зрештою, бані-споруди Київської Русі й справді мали таку форму.
33 Тобто: переможеш усіх, на кого натрапиш.
34 Намети розкидають у билинах усі богатирі.
35 Білим царем звали російського царя. Цар, жандарми і вся обслуга — реалії часу, коли жив оповідач (XIX століття) — оповідач переказує текст, що його забув.
36 Погрозній — урочистіше.
37 Цар тут без історичних ознак — просто цар взагалі.
38 Як свідчить записувач казок В. Лесевич, у тексті вжита солдатська лексика XIX століття, наприклад, тут: «орел». Пояснюється це тим, що батько оповідача Родіона Чмихала у 1812 році служив погоничем, якийсь час жив у Росії.
39 Бух Копитович декларує номінальну залежність від царя, тобто визнає його зверхність, тільки формально. В подальшому описі підкреслюється його рівність із царем.
40 Подано форму солдатської присяги за часів, коли жив оповідач. Так само вжито перед цим сучасне оповідачу: «Самовар ставить».