Валерій Шевчук
Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.
· МИХАЙЛО ДАНИЛОВИЧ
· МИХАЙЛО КАЗАРЯНИН
· МИХАЙЛО ПОТИК
Інші билини київського циклу
У цей розділ зводимо билини, творені на Україні-Русі, але які збереглися в російській традиції, хіба що Олексій Попович — герой ростовський, однак ця земля — недалеко української й тісно була з нею пов’язана. Врешті, Олексій Попович у билинах виступає не як ростовський, а як київський герой, так само як Ілля Муромець — не муромський, а таки київський. Зв’язані ці билини ще з Черніговом, Галичем, Києвом, тобто з основними культурними центрами тогочасної України-Русі.
Билини поміж себе пов’язані тематично, бо й ці землі мали тісніший зв’язок з Києвом, ніж будь-які інші. Відбувалися між ними й змагання, навіть суперечки про першість, — побачимо це із текстів. Частина мотивів переплітається з епосом про Іллю Муромця. Творці й оповідачі билин легко переносили розповіді про діяння одного героя на подвиги іншого — про це ми говорили, коли йшлося про інших героїв. Помічаємо тут, особливо в билинах про Чурила та Дюка, менше героїзації. Самі герої казкової сили не виявляють, а перемагають у суперечках завдяки багатству чи сприянню інших дійовців (наприклад, коня). Можливо, це свідчить про більш пізнє походження цих билин. Але й вони вельми цікаві, бо дозволяють зазирнути в життя та побут досить віддалених епох.
Валерій Шевчук
Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.
· ОЛЕКСІЙ ПОПОВИЧ
· ЧУРИЛО ПОЛОНКОВИЧ
· ДЮК СТЕПАНОВИЧ
· СТАВР ГОДИНОВИЧ
Билини київського циклу української традиції
У своєму передньому слові я вже казав, чому билини в українській традиції збереглися менше, ніж у російській: інші поетичні форми, подібні до загальноєвропейських, витіснили цей архаїчний епос, та й жила Україна надто бурхливим життям. Але коли не творилися б на українській землі в часи Київської Русі билини, то хто зна, чи пізніше творилися б у нас думи. Герої поступово дрібніли, дивовижною проникливістю вістить легенда «Велетні і маленькі люди», хоч найдавніші богатирі (Котигорошко) були хлопцями-малолітками. Це згодом, зі встановленням держави, на українських землях вони постали в народній уяві гігантами, а молодші — з меншою силою та зростом, потім ці герої перетворилися на звичайних на вигляд людей, але теж з надзвичайною силою. А вже українські думи оспівують звичайних людей без казкової вдачі, здатних на героїчні вчинки. Така приблизно схема творення епосу на нашій землі.