Угледів вершників Дунай Іванович та й каже:
— Онде їде брат мій названий 8 — старий Ілля Муромець, допоможе він мені супротивника вбити.
Угледів вершників і Добриня Микитич:
— Онде їде хрестовий брат 9 мій — старий Ілля Муромець, допоможе він мені супротивника вбити.
Наблизився до богатирів Ілля Муромець і каже їм:
— Нехай Бог вам, молодці, допоможе! Через що б’єтесь ви, через що змагаєтесь?
Заходився Дунай Іванович жалітися:
— Служив я в короля ляховецького 10 цілих дванадцять літ, і подарував мені король чорне шатро, бочку із зеленим вином, чару позолочену та дубовий стовп із кільцем. А Добриня Микитич сюди наїхав і розтоптав бочку та чару, розірвав чорне шатро та розвіяв-розметав усе по чистому полю.
І сказав Ілля Муромець:
— Провинний ти, Добрине; голову тобі відрубати треба.
Тут і Добриня жалітися почав:
— По всіх землях, по всіх країнах їздив я, супротивника собі шукаючи, та ніде його не зміг знайти. їхав я чистим полем і побачив чорне шатро, а біля шатра — бочку з зеленим вином. Стояла на бочці чара позолочена і напис на ній виритий був: «Хто цю чару однією рукою не підніме і одним духом не вип’є — живим не бути йому, від шатра цього не від’їхати». Образливими слова ці мені здалися, і досада велика взяла. Ізліз я з доброго коня, до кільця його прип’яв, по вінця чару наливав, однією рукою її піднімав і одним духом випивав. Так само випивав я і другу чару, а за нею і третю. Ясні очі в мене помутилися, могутні плечі опустилися, і розтоптав я бочку із зеленим вином та чару позолочену, чорне шатро розірвав і розвіяв-розметав усе по чистому полю.
Говорив тоді Ілля Муромець:
— Тепер бачу, що провинний ти, Дунаю 11; голову тобі відрубати треба. А зараз, хлопці-молодці, побратайтеся, золотими хрестами обміняйтеся, і рушимо всі ми в стольний Київ-град.
Обмінялися хрестами Дунай із Добринею, і поїхали всі до князя Володимира.
Був у князя бенкет для них, на бенкеті всі напивалися-наїдалися, поп’яніли та звеселилися. Тут Дунай князеві жалітися почав, розповів, як Добриня добро його по чистому полю розметав.
— Провинний ти, Добрине, — мовив князь. — Голову тобі відрубати треба.
Звівся тут і Добриня на прудкі ноги та розповів князеві, як усе було.
— Тепер бачу, що провинний ти,
Дунаю, — мовив князь. — Голову тобі відрубати треба.
І наказав Володимир гучним голосом:
— Гей ви, ключники-замочники! 12 Прихопіть золоті ключі, виведіть Дуная в чисте поле і в глибокий льох його посадіть.
Брали ключники золоті ключі, вели Дуная в чисте поле, у глибокий льох садовили.
1 Дунай Іванович зображується в билинах як богатир вільний, котрий шукає пригод, часом на службі іноземним володарям (польському, литовському) стає сватом. Деякі дослідники відносять його до старших богатирів, бо після смерті він стає річкою Дунаєм і втіленням усіх рік. До нього прикладають прізвисько «Тихий». В українській традиції ім’я Дуная знаходимо в деяких чернігівських варіантах гри, пов’язаної з паруванням; він міг бути героєм чернігівського епосу. В цій же билині Дунай має ознаки молодшого богатиря, він рівний силою із Добринею.
2 Чорне шатро — ознака несправедливого, неправедного богатиря.
3 Ці мотиви повторюються у билинах про Іллю Муромця.
4 Ці слова в «Іллі Мурині» говорить Ілля; ними підкреслюється, що богатир дотримується законів богатирської етики.
5 Тут у деталях описано рицарський поєдинок, що вівся поступово, різними видами зброї, це чинилося за встановленим ритуалом.
6 Ілля Муромець виступає тут на чолі богатирської застави.
7 Безіменні богатирі в одежі з довгими полами; образ їхній неясний.
8 Тут мається на увазі побратимство, здійснене без церковного обряду. Названими братами звалися також діти з другого шлюбу, без кровного зв’язку. Тут мається на увазі перший випадок.
9 Хрестовий брат — побратим за церковним обрядом.
10 Король ляховецький — польський король.
11 Дунай тут звинувачується, як несправедливий богатир, тобто він зібрався вбивати людей не в чесному поєдинку, а тільки за те, що вони не мають богатирської сили. За законами рицарської честі такі вчинки засуджувалися.
12 Ключники-замочники — доглядачі за місцем ув’язнення, тюремні наглядачі. Володимир, як князь, виправдовує дії Добрині і засуджує Дуная за неправедність.
Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.