3 В українських народних оповіданнях також розповідається про зв’язок жінки з летючими міфологічними істотами: перелесником, Змієм.
4 Прямий відгук билини про Іллю Муромця та його коня. Жителі Карачаєва під Муромом також показували джерело, утворене від удару копита богатиря. Мотив про летючого коня зустрічається в билині про Дюка Степановича, буде він і в подальшій казці «Богатир та кінь».
БОГАТИР І КІНЬ Друкується за виданням: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. — К.: Дніпро, 1990 — С. 40.
Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.
БОГАТИР НА АЗОВСЬКОМУ МОРІ 1
На Азовському морі рибалчили якісь захожі люди, які один одного й не знали. Між ними звертав на себе увагу один, для котрого отаман не міг настачити лям. Як тільки він зачавився 2, так і порвав ляму.
Раз зранку прокинулись рибалки — коли їхнього дужого десь нема. Кинулись вони до свого дуба 3, аж і дуба коло берега нема, тільки видно слід, що його кудись потягнуто. Найбільше було дива, що тяг його один чоловік; а дуб був такий, що на ньому їздило шістдесят чоловік! А коли кинулись рибалки — п’ятдесят дев’ять чоловік, найшовши дуба, тягли його назад, до моря, — аж се їм не по силі. І мусили вони наймати, щоб їм помогли стягти дуба в море. А про богатиря того більше нічого й не чули.
1 Тут богатир також приховує свою силу, але для чого — невідомо. Маємо тільки відгук богатирського епосу.
2 Зачавився — надяг на себе ляму, щоб тягти сіть.
3 Дуб — великий річковий і морський човен, спершу виготовлявся з цільного дубового стовбура, через це й дістав таку назву.
БОГАТИР НА АЗОВСЬКОМУ МОРІ Друкується за виданням: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. — К.: Дніпро, 1990 — С. 41.
Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.
БОГАТИР НА ЛИМАНІ
В селі Медовому на Херсонщині в одного чоловіка був жвавий хлопчина, з яким батько завше рибалив. Коли став уже парубком, то батько його взяв з собою тягати невода. Невід був такий здоровий, що ледве тридцять чоловік могли його потягти.
Один раз тягли зимою на льоду. Був дуже холодний вітер, а тягти доводилося проти вітру. Як найжвавішого, медівського парубка поставили попереду. Всі поодвертались од вітру та й тягнуть собі абияк, а далі дехто почав пускать, але невід усе йшов та йшов. Тоді дехто давай навмисне кидать, а невід усе йде. Кинули всі двадцять дев’ять чоловік, а той, медівський, один усе тяг. Тоді всі як крикнуть з дива. Він, оглянувся, аж він сам за тридцятьох тягне.
Усім стало відомо, що се богатир. Він тоді як побачив, що вже його пізнали, кинув і собі ляму, плюнув та й каже:
— Отеє ж ви мене тепер з’їли!
Ще, кажуть, заплакав і пішов на високу могилу, що стояла недалеко.
Увечері бачили, як до тої могили летів Змій, страшенно сиплючи іскрами. Ідучи на боротьбу до Змія, богатир вирвав собі з землі тридцятипудовий якір, обламав йому лапи і ним бився зі Змієм. Але йому не було ще двадцять літ, і не доля йому була побити Змія. Бились вони так, що земля трусилася; рибалки цілу ніч не спали, молились за богатиря Богу. Але коли пішли, як сонце зійшло, то побачили, що могилу вороги розрили аж донизу і тут же лежали обидва мертві.
БОГАТИР НА ЛИМАНІ Друкується за виданням: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. — К.: Дніпро, 1990 — С. 40–41.
Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.
БОГАТИР ТА КІНЬ 1
Їхав я вчора з дроздівським козаком Прокопом Ярмоленком із Дроздівки в Переходівку. Дорогою ми якось розбалакалися про коней, і я розказав йому, що бачив годів шість чи сім назад у Чернігові на земській конюшні дуже гарного карабаського 2 жеребця, що за того жеребця заплачено було шість тисяч карбованців і що як вели його раз із Носівки в Чернігів, то держали його на канатах два солдати і десять мужиків.