2 Три сини, Трьомсин, три брати, зокрема знаємо трьох братів — засновників Києва, три дійства, які ніби дублюються, але з подієвим наростанням — все це ознаки епічного сказання. Про те, що перед нами поетичний твір, свідчить: побудовано його короткими, чітко означеними реченнями, які творять ритмічні ряди.
3 Герої мали вбратися в царську одежу, бо були воїнами не зі своєї ініціативи, а з волі царя.
4 Мотив вибору коня — билинний, зокрема в епічному сказанні про Іллю Муромця. Але й Добриня російської традиції вибирає собі коня, правда, не так прискіпливо, бере тільки доброго.
5 Ґражда — велика господарська будівля в сільській садибі.
6 Тут пояснення до тексту оповідача.
7 За народним звичаєм, кінь спотикається перед нещастям для вершника.
8 Тут роз’яснення тексту від оповідача.
9 Відгук української билини про богатиря Чоботька, яку переказав у XVII ст. А. Кальнофойський, але яка до нашого часу не дійшла.
10 Оповідач переказує текст своїми словами.
11 Це місце пояснює, чому далі брати воюють зі Зміями жіночого роду, як це чинить і Добриня в російській традиції.
12 Маємо типові для казок метаморфози (перетворення); цей засіб поетики, як уже говорилося, вживався і в билинах.
13 Пояснення до тексту оповідачем.
14 Описується магічний обряд, здіснений Боринею, на знешкодження лихочинної речі.
15 Свідчення, що Бориня був велетень.
16 Пояснення тексту оповідачем.
17 Тобто кожен брат їхав із відібраним у зміїв конем.
18 Далі маємо приєднання до першого епічного твору другого: про ковалів Кузьму та Дем’яна і про творення т. зв. Змієвих валів.
19 Пояснення тексту оповідачем.
20 Оповідач переказує текст у скороченому варіанті.
21 Сто пудів — 1600 кілограмів, тобто це плуг, подібний до того, що згадується в билині про Олега та Микулу Селяниновича.
22 В легенді про Кузьму та Дем’яна йдеться про Україну, а не круг світу.
23 Кінець оповідач переказує, очевидно, призабувши епічну розповідь.
БОРИНЯ-ЗМІЄБОРЕЦЬ Друкується за виданням: Чарівна квітка: Українські народні казки з-над Дністра. — Ужгород, 1986. — С. 163–167. Записав М. Зінчук 16 грудня 1979 р. в с. Росошанах Кельменського району Чернівецької області від Софрона Чабана.
Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.
БУНТ ІЛЛІ ПРОТИ ВОЛОДИМИРА
Влаштував князь Володимир почесний бенкет для князів, бояр, богатирів руських і дочок богатирських. Тільки старого Іллю Муромця покликати забув. Образився тут Ілля, на широкий двір вийшов, тугий лук натяг, гартовану стрілу вклав, примовляючи:
— Лети, стрілко, до покрівель золотоверхих, золочені маківки позбивай!
Як попадали маківки золочені на землю, закричав Ілля на весь голос:
— Гей, голото гуляща, доброзичливці княжі! Збирайтеся та золочені маківки обривайте і йдіть до корчми зелене вино пити.
Тут п’яниці, голота гуляща, з прискоком та радістю позбігалися, золоті маківки обдирали, рідним батечком Іллю називаючи. Заходилися разом з
Іллею зелене вино в корчмі пити, золоті маківки пропивати.
Дізнався Володимир стольнокиївський про те, що біда прийшла, почав думати-гадати, як би Іллю перепросити, і вирішив він учинити ще один почесний бенкет. Та не знали бояри імениті та богатирі сильнішого б за Іллею послати, щоб на бенкет той покликати. Думали вони, гадали й послали Добриню Микитича 1. Були Добриня з Іллею брати хрестові 2, бо хрестами побраталися, уклавши заповідь велику й підписами скріпивши, — слухати старшому братові меншого, а меншому братові старшого.