— Будемо, — каже, — копати криницю.
Копле вже те Ведмеже Ушко криницю, викопав дуже глибоку. А пан купив великий дзвін заліза 6 та й казав то там зсунути на того хлопця до криниці, то чотири хлопи ледве зсунули та й пустили в криницю. Але той, як те побачив, то тільки подув вгору, а дзвін повернувся назад, догори, й там ще забив два хлопи. Виліз той з ями і каже:
— То ви мене хочете забити за мою службу? Я вже собі, — каже, — піду геть!
І забрався, і пішов. Іде-іде, здибає хлопа. Питається його:
— Що ти за один?
— Я Ломи ліс, — каже, — але ти що за один?
— Я, — каже той, — Ведмеже Ушко. Ходім разом?
І ідуть, здибають знову чоловіка. Питаються його:
— Що ти за один? А він каже:
— Я Розсуньгора.
— Ходи з нами!
Ідуть-ідуть, здибають знов хлопа. Питаються його:
— Що ти є за один? Він каже:
— Я Заставвода.
— Ходім разом!
Та й ідуть, ідуть — тут такий ліс великий, густий, не можна пройти. Тоді Ломиліс виламав ліс, зробив дорогу — пішли. Ідуть, ідуть — тут така гора велика, не можуть ані вилізти, ані обійти. Тоді Розсуньгора відсунув гору набік, зробилася дорога — пішли. Ідуть, ідуть, приходять до води — дуже велика. Там Заставвода заставив воду, то вони перейшли насухо, ідуть дальше.
А там, у лісі, така хата була, то пішли до тої хати на станцію 7. І там переночували, а на другий день урадилися іти на полювання, а Ломиліс зостався варити їсти. А він зварив і ліг спати. А тут приходить Біда, витріскує по горшках. А той каже:
— Що то за біда мені витріскує по горшках?
А та каже:
— Що то за біда лежить на моїм ліжку?
Та й пішли боротися. То Біда натлумила, набила хлопа та й пішла собі геть. Тоді поприходили з полювання, але той нічого не сказав, що його Біда побила.
На другий день три знов пішли в ліс, а один лишився варити їсти, той, Розсуньгора. І ізварив їсти, і ліг собі. А Біда знову прийшла і так само зробила з ним збитки, а по тому його піймала, набила-набила і пішла. Ті прийшли з полювання, пообідали, але він їм нічого не сказав.
По тому, вже третьої днини, лишився Заставвода вдома, а ті три пішли. Зварив їсти, ліг собі спати, але Біда прийшла, набила його, намотлошила і пішла собі. Він тим нічого не казав.
Четвертої днини лишився вже той Ведмеже Ушко вдома. Зварив їсти і лежить собі на ліжку. А Біда прийшла, витріскує по горшках, а він кричить:
— Що там за біда?!
Та як схопився з ліжка, піймав Біду за ноги, набив-набив і відніс у ліс — у дебру 8 кинув. А ті прийшли, пообідали. По тому спочивають і питаються:
— Чи був хто тут, може, в хаті? А Ведмеже Ушко каже:
— Була Біда, але я її піймав, набив і верг у дебру.
— Ей, ану, де вона є?
Пішли з ним, і він їм показав, де її верг. Та й вони там всі полізли в ту дебру ще ту Біду бити. Але там було більше Бід, не лише та одна, то ті Біди їх як ухопили, то всіх побили на смерть, всіх чотирьох.
1 Казка є варіантом попередніх, але своєрідним, бо розробляє кілька мотивів: народження богатиря, його працю з батьками в полі, боротьбу з Бідою, загибель героїв. Кінцівка казки, де гинуть навіть найсильніші герої, несподівана. Зовсім відсутні у казці змієборчий мотив і мотив увільнення князівен. Мотив співжиття жінки із ведмедем досить архаїчний і відводить нас у глибоку давнину, коли люди відчували свою тісну злуку з живою природою, а тварин вважали й мали за своїх предків та охоронців. Можна гадати, що ця казка була колись епічно-героїчним твором, а вже пізніше до неї пристав мотив про звільнення полонянок-князівен, була то колись також окрема епічна пісня. Повторено тут мотиви казки про Котигорошка.
2 Тут є смислове неузгодження: носити решетом воду — робити марну й безконечну роботу. Але ведмідь таки приносить воду, очевидно, в тексті є пропуск: ведмідь збагнув марність своєї роботи і приніс воду якось інакше.
3 Билинний мотив, про який не раз уже згадувалося.
4 Загалом маємо тут мотив батьковбивства, яке, однак, казкою не осуджується, мабуть, через те, що ведмідь тут — втілення темної сили. Водночас є в казці відгук билинного мотиву: бій Іллі Муромця із сином.
5 Роботу в полі виконував і Ілля Муромець — билинний мотив.
6 Залізо виливалось у руднях — залізоплавильних печах, де формувалось у цільні злитки.
7 Станція — місце тимчасового проживання.
8 Дебра — густозаросле, пустельне місце.
ВЕДМЕЖЕ УШКО Друкується за виданням: Яворский Ю. Памятники галицко-русской народной словесности. — В. І. — К., 1915. — С. 60–63. Зап. в с. Доброгостові на Галичині.