Але від наймолодшої той собі взяв сигнат 11 з руки на знак. А сам ще лишився насподі. Тоді ті збуї нагорі зачали сперечатися за ту наймолодшу панну, бо була дуже файна, то оба хтіли з нею оженитися. Але вона сказала, що тільки за того піде, хто її викупив, бо йому дала сигнат. А вони тоді вже спустили ланцюг по нього, але намовилися, що як підтягнуть так гей до половини, то пустять, аби забився. А його душа ту зраду чула, то він узяв і положив у корито камінь: що з того буде? Вони підлягли до половини та й — бев! Пустили назад, аж корито розбилося. Тоді забрали ті панни та й пішли назад, до тої хати в лісі.
А той знову там, у пеклі, пішов та й б’є дияволів, а найбільше того, найстаршого. Той проситься:
— Що хочеш, те тобі дамо, лиш мені даруй життя.
А він каже:
— Нічого не хочу, іно мене винесіть на світ.
І Диявол взяв його і виніс.
Тоді він приходить до тої хати. Збуї є обидва, але паннів нема, бо дияволи їх знову украли і винесли на скляну гору. Він взяв тих збуїв ганьбити: то се, то те, що його хотіли забити, а по тому каже до них:
— Я вже знаю, де ті панни є, ходіть, — каже, — зо мнов!
І вони прийшли так аж під скляну гору. А там нема нічого, ані стежки, ні драбини, тільки саме скло. Аж на самім вершку, геть під хмарою, видно було ті панни. Та нема якимсь способом до них дістатися. Але там пасся кінь старий у лісі, то він його забив, шкіру здіймив, обернув шерстю всередину і казав своїм компанам, аби його в ту шкіру зашили. І взяв там із собою палицю і ланцюг. І сказав їм:
— Ви собі поставайте набоці і стійте!
Вони його зашили, а тоді прилетів такий птах великий, гадав, що там м’ясо, взяв те межи лапи і виніс аж на саму гору, бо він там, на горі, мав діти. Та взяв ту шкіру дзьобати, дітям розкривати, та й зробив у шкірі діру. Той тоді звідтам палицею став махати, а птах злякався та й полетів набік. Він виліз тоді зі шкіри, дивиться, аж там панни сидять нагорі, а коло них той самий Диявол, що був там, у хаті, — пильнує. Як побачив його, то так з гори полетів, що його ніхто не видав. А ті панни як побачили його, то дуже утішилися, гадають собі: «Може, він нас як звідси знову вирятує!» Тоді він взяв ланцюг і помалу спустив спершу одну, по тому другу, а по тому третю панну на долину. А потому вже що ж робити? Сів та й плаче. Нема кому ланцюга потримати ані де зачепити, то-то, саме скло. «Тепер уже, — гадає собі, — тут мені смерть буде!»
Втім, прилітає до нього маленький пташок, та й сів коло нього, та й питається:
— Чого ти плачеш?
А він узяв йому розповідати, що нема як злізти з гори і треба тут пропадати. Але пташок каже:
— Цить! Не плач! Сідай на мене, то я тебе знесу на діл.
А він усміхнувся та й каже:
— Де ж ти мене знесеш, коли ти такий маленький, як кулачок?
Птах тоді каже:
— Ти не журися! Я вже тебе знесу, хай я буду маленький!
Тоді як розпустив крила, то такий великий зробився, що і чотири такі хлопи змістилися б. І взяв, і зніс його на діл, і каже:
— А знаєш ти, хто тебе зніс на діл?
— Та де, — каже, — ні, не знаю!
— Знаєш, що ти за мене заплатив у церкві борги? То я тепер прийшов і поміг тобі від смерті.
А то ніби була та душа, що висіла там, у церкві, на публіку. Та й по тому той пташок щез.
А той дивиться — паннів уже нема. Ті збуї гадали, що він уже, певне, не злізе з гори, та й взяли їх повели до їхнього тата, до цісаря. Та вже там мали з тими паннами весілля робити.
А він тоді пішов за ними до того міста. Приходить там на весілля і показав той самий сигнат, що мав на руці від наймолодшої панни. А вона вже тоді за жодного не хтіла йти, тільки пішла за нього.
1 Казка цікава тим, що звільнилася зовсім від змієборчого епосу. Тут немає зміїв, замість них діють дияволи — істоти християнської міфології. На цей сюжет накладаються сюжети інших казок: про Котигорошка, про Михайла.
2 Тут маємо мотив билини про Михайла.
3 Звістка про частку маєтку взята з біблійної легенди «Притча про блудного сина».
4 Тут билинний мотив про Іллю Муромця.
5 Доброчинне діло, яке робить герой, визначає його позитивне моральне обличчя.
6 Грайцар — крейцер, дрібна австрійська монета.
7 Xата в лісі — дім Солов’я-розбійника — в билинах.
8 3буї — розбійники.
9 Біда — персонаж слов’янської міфології, тут вона тотожна з чортом.
10 Компани — товариші.
11 Сигнат — перстень.
ГЕРОЙ ЗВІЛЬНЯЄ ТРИ ЦАРІВНИ Друкується за виданням: Яворский Ю. Памятники галицко-русской народной словесности. — В. І. — К., 1915. — С. 51–55. Зап. в с. Борусові на Галичині.