— А я три роки тому давав твоєму батькові звіт про табуни і бачив, як ти в колисці гойдався. От я тебе і впізнав.
— У мене великий клопіт: я не можу коня собі знайти. Батько говорив, що в тебе є такий кінь.
«Так, є в мене кінь —
Усім коням кінь.
Але як же ти його спіймаєш?
Чистого вітра в полі не спіймаєш,
Так і його не візьмеш у руки». Ідуть вони обидва за табуном, а табун поспішає на водопій. Підійшли до озера, а Єруслан Лазаревич
— Ось він, це справді всім коням кінь. Як форкне, листя з дерев падає. Але як його спіймати?
Кінь увійшов у воду по черево і п’є. А Єруслан підійшов ззаду І вдарив його під вухо. Кінь на коліна,
А Єруслан попону пояркову на нього, Турецьке сідельце зверху,
Вуздечку ремінну на морду — І сів на нього. Та й говорить: «Івашка, він уже мій. А тепер скажи, як його звать».
— Я звав його Кінь Вихор, а ти називай, як хочеш.
— Мені не подобається ім’я Вихор, я хочу звати його О лон Віщий.
Попрощався Єруслан Лазаревич з Івашкою і поїхав. А мета в нього була така: знайти найсильнішого в світі богатиря і перемогти його 7. І взять собі за жінку найкращу дівчину 8. Чув він, що десь далеко є Іван, руський богатир 9. А найбільша красуня — дочка царя Вахрамея 10.
Дуже довго їхав Єруслан Лазаревич і побачив поле битви. Кругом лежать побиті люди й коні 11. З купи мерців піднявся один поранений.
— Чия це рать і хто її побив? — питає Єруслан.
— Це рать царя Вахрамея Змійовида, а побив її Іван, руський богатир, за те, що не хотів Вахрамей віддати за нього свою дочку, прекрасну Роксану, кращої за яку на світі нема.
— А де ж можна знайти того Івана, руського богатиря? — спитав Єруслан Лазаревич.
— А ти обійди ратне поле і побачиш його коня слід.
— Та тут же їх багато, тих слідів.
— А його коня слід не такий, як усі 12.
І справді. Обійшов Єруслан ратне поле і знайшов слід копит дуже великого коня. Поїхав по тому сліду. їхав чи день чи півтора та й попав знову на таку саму рать побиту.
— Є тут хтось живий?! — крикнув Єруслан.
І знову із купи мерців піднявся один поранений воїн.
— Чого тобі треба? — спитав поранений.
— Чиє це військо і хто його побив?
— Це військо царя Вахрамея Змійовида. А побив його Іван, руський богатир. І за те побив, що не хотів цар віддати за нього свою дочку Роксану, за яку прекраснішої на світі нема.
— А де мені можна знайти того Івана, руського богатиря?
— А ти обійди ратне поле і побачиш його коня слід.
— Та тут же їх багато, тих слідів.
— А його коня слід не такий, як усі.
Об’їхав Єруслан Лазаревич поле битви, напав на той кінський слід і поїхав по ньому. їхав він, їхав і бачить білий намет, а коло намету кінь їсть білояру пшеницю, висипану на біле як сніг полотно. Єруслан Лазаревич пустив і свого О лона Віщого їсти пшеницю. А той кінь налякався, відійшов набік і щипає травку-муравку. Заходить Єруслан Лазаревич до намету, а там богатир спить богатирським сном. Ліг Єруслан Лазаревич коло того богатиря і заснув.
Пробудився Іван, руський богатир, і бачить: спить коло нього озброєний молодий юнак. Вийшов, дивиться — його кінь щипає травку-муравку, а чужий їсть пшеницю. Розсердився Іван, руський богатир, і подумав: «Порубаю я його на дрібні шматочки». Але обдумався: «Яка мені честь буде — сонного зарубати 13. Бо ж сонний все одно що мертвий. Розбуджу його, розпитаю, а тоді голову зітну».
— Ей ти, зухвальцю, вставай! Як ти смів мого коня прогнать, а свого нагодувать?! І розлігся спати, як у себе вдома!
А Єруслан Лазаревич підвівся і каже:
— Слухай, Іван, руський богатир, я хочу пить. Дай мені води.
Скипів Іван, руський богатир:
— Я князь у князях 14 і богатир у богатирях і не збираюся служити ніякому бобилю або козаку безрідному 15.
— А я не бобиль і не козак безрідний. Я роду чесного й походження хорошого. Я — син славного і могутнього богатиря Лазаря Лазаревича, а звуть мене Єрусланом. Якщо ти не даси пити, то рознесу по всіх царствах і державах погану славу про те, що ти забув святе правило гостинності: голодного нагодувати, спраглого напоїти, подорожнього в дім прийняти. А що ти князь у князях і богатир у богатирях, то ще бабка ворожила та надвоє положила.
Думає Іван, руський богатир: «Що це за зухвалець і звідки він узявся?» Однак бере свій золотий келих, набирає води і подає незваному гостю.
— Отепер я попив, — сказав Єруслан. — А як ти хочеш знать, хто з нас князь у князях і богатир у богатирях, то давай поміряємось силою.
— Давай!
— На чім будемо битися: на мечах чи на списах?
— Давай на мечах, — каже Іван, руський богатир.