— Ех, татку, дарма що я в темниці сидів, а проте я не оженюся, поки не дістанеш мені такого коня, що жар їсть, полум’я п’є, на дванадцять верстов земля гуде, як біжить, — листя на дубах осипається. Як достанете, то я на ньому до вінця поїду; а як не достанете, то я довіку женитися не буду.
Осудар зізвав своїх богатирів 4, почав розпитувать:
— Може, братці, хто знає або чув, де такий кінь, що жар їсть, полум’я п’є, а як біжить, то на дванадцять верстов земля гуде і листя на дубах осипається?
Усі кажуть, що ніхто й не видав, і не чував нічого такого, а дістать не можуть.
Осудар розіслав по всій землі газети 5:
— Може, хто чув або сам достане, то нехай до мене приходить.
Попав один газет у якусь волость 6, прочитали. Мужик приходить додому й хвалиться жінці: от який у нашу волость газет прийшов! Якби такий молодець найшовся, то велено йому до осударя приїжджать. А хлопець у нього сидить на печі, та такий сопливий та поганий, та говорить:
— А я знаю, де такий кінь є. А батько каже:
— Сиди там, коли сидиш. Ти вийдеш за ворота, та й то тебе діти б’ють, а то ще про такого коня балакаєш.
Хлопець убрався та й говорить:
— Ходім, тату, надвір. Вийшли. Він одного дуба рукою як схватить — нагнув аж до землі, потім пустив 7. А батько стоїть, очі витріщив — дивиться на нього, аж злякався сам.
— Ну, тепер, — говорить, — синку, повірю.
Пішли у волость, хлопця зоставив на дворі, а сам пішов у хату і каже:
— Дозвольте, панове товариство, мені зі своїм словом утовпиться.
— Можеш, говори.
— Є в мене син, що може дістать того коня.
А дурні й закричали:
— У холодну взять сякого-такого з його хлопцем! Куди його хлопець годен! Як він вийде за ворота, то б’ють усі!
Сиділи, сиділи вони, ну, товариство й говорить:,
— Здається, що нам нічого не буде, коли він збреше.
Випустили, а самі до осударя вдарили телеграму. Осудар прочитав телеграму, дуже тому зрадів, сказав послать слуг своїх і карету за тим хлопчиком.
Узяли отця-матір і того хлопця до осударя. Як приїхали, осудар підзива хлопчика до себе:
— Можеш достать того коня?
— Можу, ваша імператорська величносте.
— Що ж тобі, хлопче, треба?
— Треба мені коня хорошого та палку добру 8.
Написав записку до свого табунника.
— Ступай, у полі є табунник Сорочинськая
Шапка 9, даси йому записку, а він тобі дасть коня.
Той пішов, показав табуннику записку. Той прочитав.
— Підожди, — каже, — пожену напувать коней, а як ітимуть, то якого схочеш, то такого й вибереш.
Став той вибирать. За якого не візьметься за хвіст, то хвіст у руках останеться; візьметься за гриву — гриви не стане! Зняв дванадцять шкур, а коня не добрав собі. Йде додому, дивиться — хата обідрана, там бідна старенька жила. Накрив він шкурами її хату, щоб вода не протікала 10. Вона йому подякувала, а він і пішов собі.
Виходить осудар і дивується, що той коня собі не добрав.
— Іди, Іване — мужичий сину, на конюшні, вибирай собі коня, може, там є тобі кінь.
Той пішов: на которого руку положить, так кінь з усіх чотирьох ніг і впаде.
— Лягай спать, — каже осудар, — може, Господь уві сні якого коня нам навістить.
Поснули, а хлопець як вийшов уночі, як свиснув своїм богатирським посвистом 11.
Прибіга кінь.
— Чого, хазяїне мій милий-любий, так живо хочеш?
— Не я тебе хочу, то моя служба тебе хоче.
— Ех, пане, це не служба, а службочка — служба попереду.
Став той заводить коня у царські конюшні, поламав усі двері й конюшні порозвалював. Прив’язав, дав білоярої пшениці, а сам пішов спать.
Осудар устав рано й посилає його збудить: чи не бачив уві сні якого коня.
Той говорить:
— Є в мене, вже єсть кінь — на конюшні стоїть.
Вийшли, подивились, а осудар аж злякався, який великий кінь.
— Ну, тепер зробіть мені палку, привезіть з лісу на двох парах волів і окрасіть.
Привезли. Він підкинув угору — сам ліг на півтора діб спать. Прокинувся — палка летить. Він підставив мізинний палець — вона в друзки розсипалась.
— Привезіть, — каже, — мені на чотирьох парах волів, бо ця негожа.
Вони зрубали дуба такого, як залізний, привезли на чотирьох парах волів. Він підкинув угору, сам ліг на троє діб спать 12. Прокинувся, чує — палка гуде його. Він підставив середній палець — палка вдарилась і на півтора аршина в землю вбилась.