— Чого ж ти, молодий витязю, сюди приїхав? Хай уже я тут — мені смерть така!
— Не журись, — каже, — останемось обоє живі. На тобі, — каже, — оцей молоточок, а я спать ляжу. Як зашумить у морі — будеш будить мене, будеш бить у кінець правого мізинного пальця; як не збудиш, тоді бий у ніс, у край — тільки бий, не жалій, бо тоді й ти, й я пропадемо, як не розбудиш.
Тут вода в морі як зашуміла! 18 Вона як зачала його будить — не розбудила… Тоді схилилась на нього та як заплаче! І капнула йому сльоза на щоку. Він тоді як схватиться — і говорить:
— Як же ти мене впекла, прекрасная осударівно!
А вона йому й одказала:
— Не я тебе впекла, то сльоза моя впекла.
— Ну нічого, я цим порчений не буду!
Тут і Змій з’явився зараз же. І почали тоді биться. Змій каже:
— Бий, Іване Білокрисе!
— Ні Іван Білокрис, — бий ти, зла личино, я у тебе в гостях.
То Змій Івана тоді як ударить, то тільки підошви прилипли до тічка. Тоді Іван Змія як ударив — загнав його в землю по коліна, язики повиймав, кості попалив і попіл за вітром пустив. Тоді взяв ту осударівну і їдуть шляхом. А осудар вислав робочих той труп прибирать, що після осударівни зостався, що вона з’їдена 19. І зустріли їх на дорозі. От вони їдуть додому вже. Робочі тоді повернулися назад і кажуть, що наша царівна жива, із якимсь таким молодим витязем.
А цар зрадів. Уїхали вони в двір. Цар як угледів, то хто його зна який зробився, що дочку свою живу побачив!
І почали весілля грать, і я там був, мед-горілку пив, по бороді текло, а в роті не було.
1 Ця казка має ряд архаїчних елементів людського побуту. Вона відтворює билинну поетику, зокрема епосу про Іллю Муромця. Складена із ряду казкових мотивів. Слово «Білокрис» не зовсім ясне, ймовірно, означає «білявий і широкий у плечах».
2 Тут мотив казки, відомої в італійському переказі як «Піноккіо», а в російському як «Буратіно», але там герой — маленький чоловічок, а в нашому варіанті — богатир. Не дивно, що його зроблено з дуба: дуб — символ могутності. Дуб був, зрештою, священним деревом у слов’ян.
3 Швидке зростання богатиря проходить і в билинах — це мандрівний казковий мотив.
4 Мусує — міркує, мислить.
5 Майже всі богатирі в билинах та казках випробовують свою силу на дубах.
6 Маємо пряме запозичення з билини про Іллю Муромця та Солов’я-розбійника.
7 Ятель — дятел.
8 Тема продажу батьків сином відводить нас іще в первісне суспільство до патріархату й матріархату.
9 Знову пряме запозичення з билин.
10 Цей мотив у казці провисає: герой забуває викупити батьків, очевидно, з вини оповідача, який розповів казку не повністю. Тут проходить змішування «ви» і «ти», що було типовим у XII–XIII ст. Це можна відзначити і в інших казках, тут уміщених.
11 Це одне із місць, про яке ми казали: поняття моралі в давні часи було не таке, як у нас: син вважає моральним продавати батька й матір, але не хоче торгуватися, бо це вже, за його уявленням, неморально.
12 Хата на курячій ніжці — улюблений казковий мотив. Але він має реальну підставу. Слов’яни, котрі мешкали в лісах, ховали своїх небіжчиків у хатинах, поставлених на одному чи двох високих пеньках від зрубаних дерев, що були ніби курячі ноги.
13 Оскільки хатина була царством мертвих, людська фантазія вміщала в них міфічні подоби, зокрема Бабу Ягу — темну, лихоносну істоту. В даній казці Баба Яга не є носієм зла, що теж цікаво.
14 Вибір богатирем коня, як і те, що кінь спершу миршавий, — билинний мотив, зокрема так вибирав собі коня Ілля Муромець.
15 Вогонь, за уявленням стародавніх слов’ян, мав очисну й перетворювальну силу. Це один із популярних казкових мотивів, зокрема є він у казці про Оха: за допомогою вогню Ох робить своїх учнів розумними та вченими людьми.
16 Випробування сили за допомогою вола чи коня — билинний мотив. Є він і в літописнім оповіданні про Усмошевця та печеніжина: так Усмошвець випробовує свою силу перед боєм.
17 У казці мотив змієборства подвійний. Цей узятий із казки про Кирила Кожум’яку, є він і в билинах на змієборчі теми.
18 Тут Змій живе біля моря. Загалом і в інших казках Змій пов’язаний із водою.
19 Це безсумнівна вставка оповідача XIX століття. Вона нелогічна: коли Змій зжер жертву, то де вже той труп? Так само князь тут замінений осударем (государем) — так називали російського царя.
ІВАН БІЛОКРИС Друкується за виданням: Народні оповідання й кажи, зібрані В. Кравченком. — Т. II. Житомир, б/р. — С. 190–195. Зап. в с. Адамівка на Чигиринщині.
Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.