— Що б то я був за богатир, щоб я сплячого бив! Взяв постелив і лягає коло нього. Іно тільки ліг,
Але як засне, то дванадцять суток спить.
Іно тільки зачав дрімати, А той стає.
«Е, — каже, — мого коня відігнав, А свого поставив! Я тобі смерть зроблю!» Але подумав собі: «Що б я за богатир був, Щоб я сплячого бив? Хай-но він ся виспить». А той встає і каже: [ «Будемо битися!»] 21 Стають обидва і Сідають на коні І б’ються, але оба собі рівні. І другий раз нічого не зробили один одному.
На третій раз як вдарить Мурин в голову мечем —
Надвоє розітяв. Взяв його коня, бере і їде. Приїжджає в долину, Дивиться: спить панна 22. Бере і жартує з нею. Пожартував з нею і каже: «Чи є де сильніший від мене, А ладніший від тебе?» Вона
«Не можу сказати, чи єсть сильніший від тебе,
А від мене ладнішая є». — «Де?» — «В тії і в тії землі, Но що коло неї богатир на часах». Він приїздить там, а той богатир спить.
Він махнув мечем,
Стяв голову, а тулуб стоїть.
Він поставив коні — і до тої панни.
Єсть дванадцять залізних дверей.
Він розбив,
Прийшов до тої панни і жартує з нею.
Вона каже: «Як ти мені того Змія заб’єш 23,
Що тридцять голів має,
Заб’єш, то піду за тебе». — «Дай же мені десять бочок смоли І прядива тридцять кіп ручайок!» 24 Вона йому дала. І він ся смолою обвинув — В прядиво і смолу, — Пішов забрав коні. Іде до нього і каже коням: «Як буде мене побіджати Змій, Не дайте мене». І їде до нього. Дивиться — вилетів Змій. Як злапає його Змій — і душити! А він мечем відрубав йому двадцять голов.
А десять осталося.
І сам впав на землю,
А Змій на нього.
Мурин як крикнув на коні:
«Не дайте мене!»
Коні як вдарять копитами,
Іно Змій голови повивалював.
І кричить: «Даруй мені життям!
Дам тобі дорогоцінного каміння».
І каже Ілія Мурин:
«Смотри! Як ти мене здуриш,
То я тобі дам!»
Він [Змій] взяв його на себе
І пішов з ним у воду 25,
Припав на дно,
Він взяв той камінь
І виніс його наверх.
«Ну тепер я тебе пускаю
З десятьма головами,
І не будеш ти в мене,
А я в тебе!»
Приїздить додому — і бере жениться з тою панною.
І зробив з того каміння сигнат собі і жінці, а ще лишилося кавалок. Він ще зробив для хлопця один, а сам взяв і виїхав з дому 26.
І заїхав в другу землю,
І заїхав під богатирський двір,
І там дванадцять дверей.
Він взяв тії двері порозбивав
І приходить до покою.
А там дванадцять богатирів 27,
І одинадцять йому ніц не кажуть.
От один йому каже:
«А ти що за один?»
Він його як злапав за вус
І тріпнув ним до землі,
Аж вус вирвав.
Приходить до третього покою:
Ще ладніша панна стоїть за склом,
Ще ладніша, як тамта 28.
Він збив скло
І дібрався до тої панни,
А за жінку забув: живе з нею.
Його, Муринова, жінка мала хлопця, а він не знає 29.
Той хлопець росте по минутах — не по годинах, і тому хлопцеві два роки — то ще крепший, як його батько 30.
Каже: «Мамо!
Може, ще де є по мому дідуньові меч?»
Вона каже: «Є!»
Він як взяв тую копію і меч,
І витягнув з землі, і каже:
«А в нас немає сідла?» —
«Ні, нема!»
Але він сів на коня,
Що ще зістався по його дідові,
І їде.
А мама плаче і каже: «Де ж ти їдеш?» — «Іду за татом». І поїхав.
Під’їхав під той самий город,
Де його батько.
А коні як заржали,
Аж мури потріскали.
Мурин виходить: «Чого ви?» —
«Ой їде на нас неприятель!»
Він сів на коні і їде.
Дивиться: їде так, як копиця сіна.
І каже один на другого:
«Биймося!» Б’ються.
І Мурин як витяв у груди —
І зміг сина свойого.
Притиснув його копією
Та й дивиться:
Є дорогоцінний сигнат на пальці.
Каже: «Як се твій батько називається?» —
«Мурин». — «Ну, то ти мій син».
І їдуть, де мати, і живуть вже.
І йому приснилося, що його бабі, а татовому батькові і мамі повибирав богатир очі і в тюрму всадив 31. І сіли на коні і їдуть в той край. Приїздять там, але виїздить напроти нього богатир.
А син каже: «Тату, я поїду сам до нього!»
І як ся роз’їхав, як вдарив його,