І той богатир вилетів з коня.
І той його забив. І приїхали до тої тюрми, і питається Мурин: «Хто вам, тату, очі повибирав?» Той розказав і каже:
— Якби ти мені так зробив, щоби я бачив, а то я не знаю, чи ти мій син! І батько каже Муринові: «В тії і в тії землі Є богатир,
І має під собою дванадцять богатирів.
Як би-сь його дістав
І помастив очі, то я би побачив».
Він бере — їде.
Дивиться: лежить богатир,
Йому голова відбита
І лежить на дорозі.
А голова каже:
«Не їдь до нього, бо ще і тебе вб’є!» Той каже: «Піду!» А вона каже:
«Витягни ж з-під мої голови меч! То я не знаю, чи ти сильний, чи не: Всіх витягало дванадцять, Та не витягли».
Той взяв та одною рукою витягнув.
«Ну, добрий ти хлопець! —
Так голова каже. —
Бери ж, та їдь до нього.
І дивися: їх буде дванадцять,
То один, той, що сидить, скаже:
«Чого ти приїхав, Мурин?
Чи ся воювати, чи ся мирити?»
То ти скажеш:
«Нє, миритися».
І будеш з ним стояти,
Як вдариш його моїм мечем —
То його розітнеш.
Іно тільки не бий його мечем другий раз,
Бо він ожиє,
Бо то несправедливий богатир, Але він з чортом воює» 32.
І той Мурин приїхав до нього.
Дивиться: стоїть їх одинадцять,
А він сидить і питається його:
«Чого ти приїхав, Мурин?
Чи ся бити, чи ся мирити?»
Той каже, що миритися.
Іно тільки зрівнявся з ним,
Як вдарить його тим мечем —
Аж надвоє розітяв 33.
А тії його слуги кричать:
«Бий ще раз! Поправ!
Бо то шельма недобрий!»
А вони так хтіли, щоби ще раз вдарив — то він оживе. Але він, Ілля Мурин, не такий був: не поправляв другий раз, тільки витяв з нього серце і поїхав. Іде. Нагадав собі, що то лежить на другій дорозі забитий богатир. І він приїхав до нього, взяв, вложив голову до тулуба і помастив тим серцем. І він ожив і подякував йому за теє, що його від смерті відкупив. І приїхав до тої тюрми, помастив батькові й мамині очі. То зараз вони забачили і подякували своєму синові за теє, що батько побачив від нього і що син визволив з тюрми. Та й тоді взяв той Мурин свого батька і маму до себе, і вже жили.
Правда, що він тепер такий великий богатир, що навіть і в світі такого нема. І як він усім справляв баль, то я був, їв-пив, по бороді текло, а в горлі сухо було. І як вийшли на іграцію 34, що там стріляли кулями-порохом, а потім гноєм, але я, знаєте, напився та й вліз у гній 35. Але як не стало їм гною, то вони мною як встрілили, то я аж тут залетів і ото вам тамтую прахтику справедливу збрехав.
1 Билина дійшла до нас у формі прозової казки. Це унікальна пам’ятка, бо об’єднує в один твір усі билини про Іллю Муромця, тобто робить ніби зведену редакцію циклу про Іллю Муромця української традиції, чого нема в традиції російській.
2 Тут початок тексту поєднався з народним оповіданням-апокрифом про мандри Ісуса Христа та його апостолів Петра й Павла. В билині російської традиції місію зцілителів виконують каліки перехожі — персонажі, яких українська традиція не знає.
3 Шанок — барильце.
4 Слуп — палиця, підойма, лом.
5 Тут розповідається про стародавній спосіб обробітку землі в лісовій смузі: спершу різали дерева, корчували пеньки, а тоді розорювали.
6 Кінь був з такими гладкими боками, що й муха могла б посковзнутися.
7 Стайничий увіч насміхається з Іллі і нав’язує йому непоказного коня, не знаючи про його справжню силу.
8 Жи-сь мені — що ти мені.
9 П’ятдесят пудів — 800 кг, сорок — 640 кг.
10 Цікаво, що в російській традиції він має на голові шапку-ковпак, очевидно, шолом.
11 Тут опущено пригоди Іллі Муромця під Черніговом, зовсім інакше подано розповідь і про бій із Солов’єм-розбійником.
12 Тут подано пояснення оповідача.
13 Спринжина — так зветься деталь ручного млина, що штовхає вухо коритця і витрушує з нього зерно. Можливо, також, що оповідач мав на увазі метальний прилад чи пражину — жердину.
14 Замість князя Володимира тут великий купець. Див. прим. 2 до билини «Сто сімдесят і один богатир».
15 У билинах російської традиції подальшого епізоду нема.
16 3 цього місця оповідається билина «Ілля Муромець і Святогор», тільки богатир тут Святогором не називається. Цікаво й те, що билина ця йде після відвідання Іллею Києва, а не до того.
17 Тут пояснення оповідача. Виходить, що Ілля не вбив Солов’я, а покинув десь по дорозі. Оповідач, мабуть, про цей епізод забув, а потім схаменувся, що не розповів, як же закінчилася історія із Солов’єм.
18 Тут маємо досить правильний опис рицарського поєдинку.
19 Переказ билини про Святогора не тільки скорочений, а ніби розробляє іншу тему: тут Ілля просто вступає в бій із Святогором, як із чужим богатирем, і за допомогою хитрощів перемагає його. Згадаймо, що в билинах російської традиції Іллі не радили змагатися із Святогором, та й билина із репертуару 3. Штокалка вістить, що Ілля усвідомлює неможливість змагання із Святогором. Очевидно, в даному випадку образ Святогора майже зовсім стертий.