— Мовчи, бабо, тепер ми заживемо.
І постелив дід скатерку. А на скатерці нічого нема. Баба ще гірше свариться:
— То ти ще й обманюєш мене?!
Думає дід: «Що ж це зробилося зі скатеркою? То, мабуть, Вітер обдурив мене». І пішов дід знову до Вітра. А Вітер каже:
— Діду, як ти загубив мою скатерку, то дам тобі гаманець. Будеш мати з нього грошей, скільки хочеш. Лиш спорожниш його, а він уже знову повний.
Дід узяв того гаманця і пішов додому.
За день дід не міг дійти додому і знову зайшов до корчмаря. Той зустрів його як старого знайомого. Посадив діда за стіл, п'ють вони, їдять. Корчмар і запитує:
— Покажіть, діду, ще якісь чудеса. Що у вас є цікавого?
А дід виймає гаманець і показує корчмареві. Спорожнив гаманець на стіл — купа золота! Поклав гаманець у кишеню, тоді витягає, спорожняє — знову купа золота.
Напоїв діда корчмар. Дід заснув, а корчмар витягнув із дідової кишені гаманець, а в кишеню поклав інший.
Устав дід рано і пішов додому. А жінка його знову свариться. Дід і каже:
— Бабо, тепер ми будемо добре жити до самої смерті.
Витягає дід гаманець, витрушує на стіл — нічого нема. А баба ще гірше свариться.
— Другий раз мене обманюєш!
Іде дід знову до Вітра. І скаржиться:
— Не слухає мене гаманець, нема в нім більше грошей.
А Вітер знає, що діється, лиш не каже дідові нічого. Усміхнувся він і сказав:
— Даю тобі, діду, ще оцю сумку. Як захочеш бачити, що в ній є, то відкрий її і крикни: «Два з сумки!» А як не захочеш більше бачити тих двох, то крикни: «Два в сумку!» — і закрий сумку.
Вийшов дід і йде додому. І захотілося йому побачити, що є в сумці. Відкрив він сумку і каже: «Два з сумки!» Як вийшли два з сумки, як почали діда молотити! Пригадав дід, що Вітер казав. «Два в сумку!» — крикнув він, і тих два лишили його і пішли в сумку. Дід закрив сумку і пішов далі. І прийшов знову до того корчмаря. Зрадів корчмар: «О, старий знайомий прийшов!» Та садить діда за стіл. Наїлися вони, напилися. А корчмар запитує:
— Ану, діду, що за чудеса в тебе є? Показуй.
Дід і каже:
— Два з сумки!
Як вийшли два з сумки! Як почали корчмаря бити, як почали молотити!
Корчмар кричить:
— Жінко! Віддай дідові його скатерку й гаманець, хай він мене лишить живого!
Забрав дід скатерку й гаманець.
— Два в сумку! — крикнув він, закрив сумку і пішов.
Приходить дід додому, а баба знову свариться. Дід думає: «За те, бабо, що ти зі мною стільки сваришся, провчу я тебе». Та й відкрив сумку:
— Два з сумки!
Як вийшли два з сумки, як зловили бабу! Б'ють, аж порох летить! Побачив дід, що вже досить бабі, й крикнув:
— Два в сумку!
Та бере скатерку, застеляє стіл. А на столі, що лише на світі буває, — їж і пий. Сіли вони з бабою за стіл.
А дід був доброю людиною. Каже він бабі:
— Бабо, іди запроси до нас у гості й сусідів.
Запросила баба сусідів, і сусіди наїлися й напилися, скільки хотіли й чого хотіли.
Ось і почув пан, що в діда є такі чудеса: скатерка й гаманець. Приїхав він бричкою до діда, зайшов до хати:
— Здрастуй, діду!
— Здрастуйте.
— Чув я, діду, що в тебе чудесна скатерка є.
— Еге, — каже дід, — є.
Простелив дід скатерку. А пан зроду не бачив таких напоїв і наїдків. Сів пан із дідом і бабою за стіл, наївся, напився, чого тільки хотів, а потому питає діда:
— Де ж твій чудесний гаманець?
Показує дід і гаманець. А пан подивився та й каже дідові:
— Цю скатерку й цей гаманець я забираю собі.
Дід почав просити пана:
— Я старий, баба стара, як же ми будемо без цього жити? Не беріть, прошу вас.
А пан не хоче й слухати. Побачив дід, що не впросить, та й каже:
— У мене ще одна дивовижа є.
Та відкрив сумку і крикнув:
— Два з сумки! Рахуйте панові кості!
Як вискочили два з сумки, як почали гамселити пана! Пан кричить не своїм голосом:
— Не треба мені нічого! Лишіть мене тільки живого!
А дід мовчить — хай ще пана помолотять. Аж тоді, як побачив, що вже достатньо провчили, крикнув:
— Два в сумку!
І закрив сумку.
Поїхав пан, а дід із бабою лишилися. І жили вони добре, поки не вмерли. І самі їли-пили, і сусідів годували. І більше баба з дідом не сварилася.
Зачарована дівчинка
Були собі чоловік та жінка, і мали вони лиш одну дочку. Вони її дуже любили. А жили вони під лісом. Одного разу дівчинка зайшла в ліс і заблудилася. І захотіла вона пити. Пішла шукати, де б напитися, і натрапила на таку воду що як вип'єш, то перекинешся на якусь дичину Напилася дівчинка тої води і перекинулася в зайця. Тато й мама шукають дочку один день, шукають другий — нема. Пішов тоді батько по бабах-ворожках. І одна бабка сказала йому: