Ой на горі два дубки
Ой на горі два дубки, (2)
Ой на горі два дубки, два дубки
Зібралися до купки.
Вітер дуба хитає, (2)
Вітер дуба хитає, хитає
Козак дівку питає:
"Ой, дівчино, чия ти? (2)
Ой, дівчино, чия ти, чия ти,
Чи вийдеш ти гуляти?"
"Ой не питай, чия я, (2)
Ой не питай, чия я, чия я,
Як вийдеш ти - вийду я!
А я дочка мамчина, (2)
А я дочка мамчина, мамчина,
Цілуватись навчена".
"А я в батька один син, (2)
А я в батька один син, один син -
Погуляти хоч би з ким".
Ой на горі калина
Ой на горі калина,
Під горою малина,
Калина-малина,
Чубарики-чубчики, малина.
Калина-малина,
Чубарики-чубчики, малина.
Там дівчина ходила, (2)
Ходила, ходила,
Чубарики-чубчики, ходила.
Ходила, ходила,
Чубарики-чубчики, ходила.
Цвіт-калину ламала, (2)
Ламала, ламала,
Чубарики-чубчики, ламала.
Ламала, ламала,
Чубарики-чубчики, ламала.
У пучечки в’язала, (2)
В’язала, в’язала,
Чубарики-чубчики, в’язала.
В’язала, в’язала,
Чубарики-чубчики, в’язала.
На доріжку кидала, (2)
Кидала, кидала,
Чубарики-чубчики, кидала.
Кидала, кидала,
Чубарики-чубчики, кидала.
Та й на хлопців моргала, (2)
Моргала, моргала,
Чубарики-чубчики, моргала.
Моргала, моргала,
Чубарики-чубчики, моргала.
Ой на горі сніг біленький
Ой на горі сніг біленький,
Десь поїхав мій миленький,
Десь поїхав та й немає,
Серце з жалю завмирає.
Десь поїхав та й немає,
Серце з жалю завмирає.
Очі чорні, мов терночок,
Брови рівні, мов шнурочок,
Личко біле, рум’янеє,
Серце моє коханеє.
Личко біле, рум’янеє,
Серце моє коханеє.
Поки тебе не любила,
Спокійненько в світі жила,
А тепер я гірко плачу,
Поки тебе не побачу.
А тепер я гірко плачу,
Поки тебе не побачу.
"Баламуте, вийди з хати,
Хочеш мене закохати,
Закохати та й забути -
Всі ви, хлопці, баламути!
Закохати та й забути -
Всі ви, хлопці, баламути!
Баламуте, бійся бога,
Ти багатий, а я вбога,
Ти багатий ще й хороший
А я бідна ще й без грошей!"
Ти багатий ще й хороший
А я бідна ще й без грошей!"
Ой на горі та женці жнуть
Ой на горі та женці жнуть, (2)
А попід горою,
Яром-долиною
Козаки йдуть.
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Козаки йдуть.
Попереду Дорошенко (2)
Веде своє військо,
Військо запорізьке,
Хорошенько.
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Хорошенько.
А позаду Сагайдачний, (2)
Що проміняв жінку
На тютюн та люльку,
Необачний.
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Необачний.
"Гей, вернися, Сагайдачний, (2)
Візьми свою жінку,
Віддай тютюн-люльку,
Необачний!
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Необачний!"
"Мені з жінкою не возиться, (2)
А тютюн та люлька
Козаку в дорозі
Знадобиться!
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Знадобиться.
Гей, хто в лісі, озовися! (2)
Та викрешем вогню,
Та закурим люльку,
Не журися!
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Не журися!"
Ой наступила та чорна хмара
Ой наступила та чорна хмара,
Став дощ накрапать...
Ой там збиралась бідна голота
До корчми гулять.
Ой там збиралась бідна голота
До корчми гулять.
Пили горілку, пили й наливку,
Ще й мед будем пить,
А хто з нас, братця, буде сміяться,
Того будем бить!
А хто з нас, братця, буде сміяться,
Того будем бить!
Ой іде багач, ой іде дукач,
Насміхається:
"Ой за що, за що вража голота
Напивається?"
"Ой за що, за що вража голота
Напивається?"
Ой беруть дуку за чуб, за руку,
Третій в шию б’є:
"Ой не йди туди, превражий сину,
Де голота п’є!"
"Ой не йди туди, превражий сину,
Де голота п’є!"
Ой не світи, місяченьку
Ой не світи, місяченьку,
Не світи нікому,
Тільки світи миленькому,
Як іде додому. (2)
Світи йому ранесенько
Та й розганяй хмари,
А як же він іншу має,
То й зайди за хмари. (2)
Світив місяць, світив ясний,
Та й зайшов за тини,
А я, бідна, гірко плачу:
Зрадив мене милий! (2)
"Або ж мене вірно люби,
Або ж навік лиши,
Або ж мої чорні брови
На папері спиши!" (2)
"Писав же я чотири дні
І чотири ночі,
Та не можу ісписати
Твої карі очі!" (2)
"Писав же ти на папері -
Пиши на китайці,
Як не змалюєш ти звечора,
То я умру вранці!" (2)
Ой не світи, місяченьку, та й на той перелаз
- Ой не світи, місяченьку, та й на той перелаз. (2)
Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз!
- Я до тебе більш не прийду, нехай хтось інший йде, (2)
Є у мене люба дівчина, вона на мене жде.
Був я, був я, дівчинонько, у твоєму саду, (2)
Чув я, чув, як ти присягалась іншому козаку.
- Ой якби я крила мала ще й солов’я очі, (2)
Я б до тебе прилетіла серед опівночі.
Я б до тебе прилетіла, коло тебе сіла, (2)
Я би тобі, мій миленький, правду говорила.
Як ми з тобою любилися, сухі дуби цвіли, (2)
А як з тобою розлучилися, зелені й пов’яли.
Щоб ті трави повсихали, що рано так цвіли, (2)
Щоб ті люди щастя не знали, що нас розлучили.
Ой не ходи, Грицю
Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки-чарівниці!
Котра дівчина чорні брови має,
То тая дівчина усі чари знає.
Котра дівчина чорні брови має,
То тая дівчина усі чари знає.
У неділю рано зіллячко копала,
А у понеділок пополоскала.
Прийшов вівторок - зіллячко зварила,
А в середу рано Гриця отруїла.
Прийшов вівторок - зіллячко зварила,
А в середу рано Гриця отруїла.
Як прийшов четвер - та вже Гриць помер
Прийшла п’ятниця - поховали Гриця.
А в суботу рано мати дочку била:
"Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?
А в суботу рано мати дочку била:
"Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?
"Ой мамо, мамо, Гриць жалю не має,
Нащо ж Гриць, мамо, разом двох кохає!
Нехай же не буде ні тій, ні мені,
Нехай достанеться Гриць сирій землі!"
Нехай же не буде ні тій, ні мені,
Нехай достанеться Гриць сирій землі!"
"Оце ж тобі, Грицю, я так ізробила,
Що через тебе мене мати била!
Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата -
Із чотирьох дощок дубовая хата!"
Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата -
Із чотирьох дощок дубовая хата!"
Ой не цвіти буйним цвітом
Ой не цвіти буйним цвітом,
Зелений катране,12
Тяжко-важко на серденьку,
Як вечір настане.
Тяжко-важко на серденьку,
Як вечір настане.
Ступай, коню, ступай, коню,
З гори кам’яної
До тієї дівчиноньки,
Що чорнії брови.
До тієї дівчиноньки,
Що чорнії брови.
"Як не хочеш, дівчинонько,
Дружиною бути,
То дай мені таке зілля,
Щоб тебе забути".
То дай мені таке зілля,
Щоб тебе забути".
"Єсть у мене таке зілля,
Росте біля току;
Як дам тобі напитися,-
Забудеш до року.
Як дам тобі напитися,-
Забудеш до року.
Єсть у мене таке зілля
Біля перелазу;
Як дам тобі напитися,-
Забудеш одразу.
Як дам тобі напитися,-
Забудеш одразу.
Єсть у мене таке зілля,
Росте біля хати;
Як дам тобі напитися,-