На двері воду лляла,
Щоби не скрипіли.
На двері воду лляла,
На пальцях ходила,
Щоб мати не почула,
Щоби не сварила.
Щоб мати не почула,
Щоби не сварила.
А мати не спала,
Усе чисто чула,
Та мене не сварила -
Сама така була.
Та мене не сварила -
Сама така була.
Била мене мати
Тонкою лозою,
Щоби я не стояла
З милим під вербою.
Щоби я не стояла
З милим під вербою.
Била мене мати,
Та й ще буде бити.
"Ой перестань, козаче,
До мене ходити!"
"Ой перестань, козаче,
До мене ходити!"
"Я не перестану,
Поки не дістану
Личенька рум’яного,
Дівочого стану".
Личенька рум’яного,
Дівочого стану".
Червона калина
Білим цвітом цвіла,
Через тебе, козаче,
Мене мати била.
Через тебе, козаче,
Мене мати била.
Бодай ся когут знудив
Бодай ся когут знудив,
Що рано мене збудив, -
Малая нічка, мала,
Іще-м ся не виспала.
Малая нічка, мала,
Іще-м ся не виспала.
Причини, Боже, ночі
На мої чорні очі,
Причини ще й другую
На мене, молодую.
Причини ще й другую
На мене, молодую.
Послала мене мати
Зелене жито жати,
А я жита не жала,
В борозенці лежала.
А я жита не жала,
В борозенці лежала.
Послала мене мати
До хлопців погуляти:
"Погуляй трохи, доню,
Я ж тобі не бороню".
"Погуляй трохи, доню,
Я ж тобі не бороню".
А я собі гуляю,
Як рибка по Дунаю,
Як рибка з окунцями,
Я, молода, з хлопцями.
Як рибка з окунцями,
Я, молода, з хлопцями.
Гуляла би до ночі
Та й спатоньки не хочу,
Гуляла би до рана,
Ой дана ж моя, дана.
Гуляла би до рана,
Ой дана ж моя, дана.
Був собі гарний хлопець
Був собі гарний хлопець,
Мав років двадцять три,
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.
Приспів:
Ой чули, чули, чули,
Чи чули, чули ви,
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.
Чи теплі, чи студені,
Чи з білої муки;
Дівчина хлопця любить,
А він їсть пироги.
Приспів:
Ой чули, чули, чули,
Чи чули, чули ви,
Дівчина хлопця любить,
А він їсть пироги.
Із гори високої
Напали вороги.
Козак лишив дівчину
І вхопив пироги.
Приспів:
Ой чули, чули, чули,
Чи чули, чули ви,
Козак лишив дівчину
І вхопив пироги.
Козак мав довгі ноги,
Скакав через степи
Дівчину рятувати,
Бо вже з’їв пироги.
Приспів:
Ой чули, чули, чули,
Чи чули, чули ви,
Дівчину рятувати,
Бо вже з’їв пироги.
В кінці греблі шумлять верби
В кінці греблі шумлять верби,
Що я насадила...
Нема того козаченька,
Що я полюбила.
Нема того козаченька,
Що я полюбила.
Нема мого миленького, -
Поїхав за Десну;
Сказав: "Рости, дівчинонько,
На другую весну!"
Сказав: "Рости, дівчинонько,
На другую весну!"
Росла, росла дівчинонька
Та й на порі стала;
Ждала, ждала козаченька,
Та й плакати стала.
Ждала, ждала козаченька,
Та й плакати стала.
Плачте очі, плачте карі,
Така ваша доля:
Полюбила козаченька,
При місяці стоя!
Полюбила козаченька,
При місяці стоя!
Зелененькі огірочки,
Жовтії квіточки...
Нема мого миленького, -
Плачуть карі очки!
Нема мого миленького, -
Плачуть карі очки!
Не я не його полюбила,
Полюбила мати.
Вона ж мене заставляла
Рушнички давати.
Вона ж мене заставляла
Рушнички давати.
Дала один, дала другий,
На третьому стала.
А четвертим білесеньким
Рученьки зв’язала.
А четвертим білесеньким
Рученьки зв’язала.
В суботу пізненько
В суботу пізненько,
В неділю раненько
Кувала зозуля
Та й все жалібненько.
Кувала зозуля
Та й все жалібненько.
Ой то ж не зозуля,
То рідная мати.
Вона виряджала
Сина у солдати.
Вона виряджала
Сина у солдати.
Іди іди, синку,
Іди не барися,
На третій годочок
Додому вернися.
На третій годочок
Додому вернися.
Якби ж ти, мати, знала,
Яке мені горе,
То б ти переплила
Все Чорнеє море.
То б ти переплила
Все Чорнеє море.
Якби ж ти, мати, знала,
Яка мені біда,
То б ти переслала
Горобчиком хліба.
То б ти переслала
Горобчиком хліба.
Горобчиком хліба,
Синичкою солі,
Ой Боже ж мій, Боже,
В якій я неволі!
Ой Боже ж мій, Боже,
В якій я неволі!
Вечір надворі, ніч наступає
Вечір надворі, ніч наступає,
Вийди, дівчино, серце бажає!
Чистеє небо зіроньки вкрили,
Вийди, дівчино, до мене, мила.
Чистеє небо зіроньки вкрили,
Вийди, дівчино, до мене, мила.
Дай подивитись в яснії очі,
Стан твій обняти гнучкий дівочий,
Глянути в личко, біле, чудове,
На коси довгі, на чорні брови.
Глянути в личко, біле, чудове,
На коси довгі, на чорні брови.
Вийшли в поле косарі
Вийшли в поле косарі
Косить ранком на зорі.
Приспів:
Гей, ну-те, косарі,
Бо нерано почали.
Хоч нерано почали,
Та багато утяли!
До обіда покосили,
Гострі коси потупили.
Приспів:
Гей, ну-те, косарі,
Бо нерано почали.
Хоч нерано почали,
Та багато утяли!
По обіді спочивали,
Гострі коси поклепали.
Приспів:
Гей, ну-те, косарі,
Бо нерано почали.
Хоч нерано почали,
Та багато утяли!
Увечері холодком
Клали копички рядком.4
Приспів:
Гей, ну-те, косарі,
Бо нерано почали.
Хоч нерано почали,
Та багато утяли!
А в стоги як пометаєм,
То добряче погуляєм!
Приспів:
Гей, ну-те, косарі,
Бо нерано почали.
Хоч нерано почали,
Та багато утяли!
Вилітали орли з-за крутої гори
Вилітали орли
З-за крутої гори,
Вилітали, буркотали,
Розкоші шукали.
Ой і скільки не літати,
Треба вниз спуститись:
Ой у полі, в полі три дороги -
Треба розрізнитись.
Запрягайте, хлопці,
Коні воронії,
Доганяйте літа мої,
Літа молодії!
Ой догнали літа мої
В калиновім мості:
Вернітеся, літа мої,
Хоч до мене в гості!
Не вернемось, не вернемось,
Не будем вертаться;
Було ж тобі, молодому,
Було шануваться.
Не вернемось, не вернемось,
Не маєм для чого, -
Не вмів же ти шанувати
Здоров’ячка свого!
Вишні, черешні розвиваються
Вишні, черешні розвиваються,
Синє озеро розливається.
Синє озеро розливається.
Ясне сонечко усміхається,
Жито силоньки набирається.
Жито силоньки набирається.
Через тин вишня похилилася...
Кума з кумою посварилася.
Кума з кумою посварилася.
Жовте листячко осипається...
Кума з кумою вже й не знається.
Кума з кумою вже й не знається.
Тобі яблучко, мені грушечка, -
Не сварімося, моя душечко!
Не сварімося, моя душечко!
Тобі яблучко, мені зернятко, -
Не сварімося, кумо-серденько!
Не сварімося, кумо-серденько!
Вітер з поля, хвиля з моря
Вітер з поля, да хвиля з моря,