Водночас Ісус послав листа Авгарові такого змісту: «Блаженний ти, Авгаре, що й бачивши Мене, віриш у Мене, бо написано, що ті, що не бачать Мене, увірують в Мене, а ті, що бачать Мене, не увірують, а ті, що бачать і увірують, – наслідують життя вічне. Ти прости Мене, що Я не зміг прийти до тебе, але Я повинен зробити те, для чого Мене послано, і після всього повернутись до Отця, який послав Мене. Коли вознесусь до нього, то пошлю до тебе одного з Моїх учнів, який зцілить тебе від хвороби і дарує тобі життя».
Авгар прийняв Нерукотворний Образ Спасителя з великою радістю і благоволінням. А після Вознесіння Господа в Едесу прибув апостол Фадей, який був посланий апостолом Хомою. Цей апостол повністю зцілив князя.
Прийнявши святе хрещення, Авгар натягнув святе полотно на дошки з негниючого дерева, поставив цю святиню над воротами міста і видав наказ: хто входить у місто, має поклонитись цьому святому образові. Повеління Авгара тривалий час виконувалось. Та після смерті Авгара правнук його, ідолопоклонник, побажав зняти святе полотно і на його місце поставити ідола.
Тоді, як ідеться в переказі, єпископові Едеському було одкровення від Бога, скоряючись якому, він вночі прийшов до воріт, де стояв Образ, поставив перед ним запалену лампадку і заложив те місце камінною плиткою і цеглою так, що місце стало рівним.
Багато років минуло, і ніхто не відав, де зберігається Нерукотворний Образ Спасителя.
У VI ст., коли на Едесу напали перси, єпископ Євлавій після чудного видіння Пречистої Діви відкрив нішу і там побачив святий Образ і лампадку, яка ще горіла. Коли єпископ взяв Образ і в супроводі народу обійшов довкола міста, військо персів відступило від його стін.
У VII ст. слава Нерукотворного Образа поширилась по всьому Півдні, і християни сумували, що ця святиня перебуває в руках невірних. У X ст. грецький імператор Константин Порфирородний запропонував великий викуп правителеві Едеси за Нерукотворний Образ Спасителя, який з великими урочистостями був перенесений у Царгород. Пам'ять цього перенесення Православна Церква святкує 16 серпня. Тепер цього Образа в Константинополі немає, і невідомо, де він перебуває.
За одним переказом, він був подарований генуезцям на початку XI ст., за другим – в XIV ст. викрадений венеціанцями під час пограбування Константинополя хрестоносцями і відправлений до Венеції на кораблі, який потонув у Мармуровому морі. Третій переказ свідчить, що Нерукотворний Образ Спасителя знаходиться в Грузії.
Тропар свята: Пречистому Твоєму Образові поклоняємось, Милосердний, і просимо прощення наших гріхів, Христе Боже, – звелів-бо Сам Ти на хрест тілом зійти, щоб визволити своє створіння з неволі ворожої. Тим-то вдячно виголошуємо Тобі: Ти радістю все сповнив, Спасе наш, що прийшов спасти світ, слава Тобі.
Пам'ять Благовірного князя Олександра
(ЗО серпня ст. ст. – 12 вересня нов. ст.)
Святий Благовірний великий князь Володимирський (1219—1263), другий син великого князя Київського, Володимирського і всієї Русі Ярослава Всеволодовича і Феодосії, народився ЗО травня 1219 року. З юності Олександр вирізнявся надзвичайним розумом, вродою і силою тілесною. У 17 років вже самостійно керував Новгородським князівством (1236—1245). Незважаючи на свою молодість, Олександр в управлінні князівством виявляв велику мудрість. Слава про його мудрість ширилася далеко за межі князівства.
Олександр був миролюбним князем. Та коли король шведський пішов війною проти Новгорода, він не злякався. Зібрав свою дружину і з словами: «Нас мало, а ворог сильний, але Бог не з сильними, а з тими, за ким правда», – пішов назустріч нападникам. Вночі він наблизився до берегів Неви і наступного дня, 15 липня 1240 року, у жорстокій битві переміг ворога. Після цієї перемоги Олександра стали називати Невським. Розгром шведів не втихомирив сусідніх німців та литовців, які, скориставшись тим, що Невський від'їхав у Суздаль, напали на Новгородські і Псковські землі і вже були наближались до Новгорода. Благочестивий Олександр, закликавши на допомогу Господа і Пречисту Його Матір в соборному храмі Софії міста Пскова, виступив проти ворогів зі своїми дружинами. На льоду Чудського озера він розгромив нападників. Ця битва відома під назвою Льодового побоїща.