1. Благий В. Студентки Львівського університету в 1897–1914 роках // Вісник Львівського університету. Серія історична. — Львів, 1998. — Вип. 33. — С. 132–138.
2. Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України 1884–1939. — Київ, 1995. — 424 с.
3. Заярнюк А. Соціальні аспекти статі у дискурсі греко-католицького духовенства Галичини другої половини XIX ст. // Україна модерна. — Київ, 2000. — Ч. 4–5. — С. 50–80.
4. Книш І. Іван Франко та рівноправність жінки. — Вінніпеґ, 1956. — 154 с.
5. Кобринська Н. Вибрані твори / Упоряд. Г. Денисюк, К. Кріль. — Київ, 1980. — 446 с.
6. Крушельницька С. Спогади. Матеріали. Листування. У 2 частинах / Упоряд. М. Головащенко. — Київ, 1979. — Ч. 2. — 447 с.
7. Маланчук-Рибак О. Ідеологія та суспільна практика жіночого руху на західноукраїнських землях XIX — першої третини XX ст.: типологія та європейський культурно-історичний контекст. — Чернівці, 2006. — 500 с.
8. Рошкевич М. Таку вже Бог долю судив. Оповідання, спогади / Упоряд. Р. Горак. — Львів, 1993. — 112 с.
9. Черчович І. «Не дружися Русин з Полькою — буде суперечка»: до історії змішаних шлюбів у Галичині другої половини XIX — початку XX століття // Історичні та культурологічні студії. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2014–2015 Вип. 6–7. — С. 81–88.
10. Черчович І. Подружні зради в галицьких сім’ях кінця XIX — початку XX століття [Електронний ресурс] // Україна Модерна. Грудень 2015. — Режим доступу: http://uamodema.com/md/cherchovych-galicia-aclultery
11. Черчович І. Професійна реалізація жінок кінця XIX — початку XX століття: на прикладі українського суспільства Галичини // Новітня доба. — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2014. — С. 7–18.
12. Черчович І. Українки у Львові на початку XX століття: у світлі щоденних практик // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія : історія. — Тернопіль, 2013. — С. 13–19.
Розділ 3
Освіта жінок як форма емансипації: приклад Наддніпрянської України (середина XIX — початок XX століття)
Катерина Кобченко
Упродовж XIX — початку XX ст. у розвинених країнах світу відбувалося становлення системи жіночої освіти, включно з її вищою — університетською — ланкою. В основі цього явища лежав комплекс причин. З одного боку, суспільно-економічний розвиток, який розширював сфери та масштаби застосування людської праці у різноманітних галузях, уможливлював чи навіть вимагав використання також і жіночого ресурсу. Викликані цим соціальні зміни сприяли розмиванню патріархального сімейного укладу, адже, коли доходів чоловіка та батька родини починало не вистачати, поставало питання необхідності заробітку з боку дружини та матері. Не менш важливим чинником був розвиток природничих наук та медицини, завдяки яким вдалося не лише подовжити та підвищити якість людського життя, а й по-новому подивитись на здібності й можливості людини, насамперед переглянути упереджене ставлення до жінки як істоти інтелектуально слабшої порівняно з чоловіком. Ця наукова суперечка про здібності жінок набувала суспільного резонансу та поєднувалася з дискусіями про громадянські й політичні права обох статей, які розгорнулися після буржуазних революцій у Європі, що спричинили появу парламентаризму, політичних та громадянських свобод. Ці процеси тривали з кінця XVIII до початку XX ст. і позначилися на змінах форм і змісту жіночої освіти упродовж цього періоду.
На теренах Наддніпрянської України ці явища мали певну специфіку, що була характерна для Російської імперії, до складу якої вони входили. Формування системи середньої освіти відбувалося переважно за ініціативи або з дозволу влади. Зміст і форми цієї освіти відповідали запитам тогочасного суспільства, згідно з панівними уявленнями про роль жінки в родині та соціумі. Інакше складалися шляхи вищої освіти жіноцтва. Оскільки університетська та вища спеціальна освіта забезпечували нові професійні компетенції, які перед тим вважалися суто «чоловічими», то й ставлення різних груп суспільства до такої освіти для жінок було далеко неоднозначним, найчастіше просто контроверсійним. Отже, шлях до вищої освіти для більшості жінок виявився непростим. Поява освічених жінок була в очах багатьох настільки революційним явищем, що його боялися і заперечували. Ці консервативні погляди поділяла й офіційна влада.