1. УНП визнає соціалістичний ідеал єдиним, котрий може остаточно задовольнити український та інші народи…
2. Українські робітники складають свою незалежну робітницьку партію, яка в своїй діяльності не підлягає ніяким обмеженням і контролю…
3. Свідомий українець-робітник знає, що визволення українського пролетаріату єсть справа самого українського пролетаріату і нікого більше…
4. Не поділяємо тих думок, що селянин-хлібороб, власник мусить збанкротуватись, позбутись свого грунту, обернутись в сільського пролетаря-наймита, який заробляє собі на життя, роблячи в панських економіях.
5. Перехід від капіталістичного господарства до орендного фермерства нам тим корисний, що тоді кожному найтемнішому стане ясно як в день, що клас земельної аристократії, що жив з аренди — єсть клас суспільних паразитів.»[35]
Как назвать человека, который стыдится высказывать открыто свои политические взгляды, прикрывается политическими идеями не просто других политических деятелей, а своих оппонентов? Кем является человек, который меняет программы своей партии в угоду сиюминутной ситуации? И наконец, обратите внимание, как могла одна и та же политическая сила в начале XX века в Российской империи быть за пролетариат, за мелких и средних земельных собственников, выступать против земельной аристократии и одновременно защищать частную собственность на землю.
Текст, приведенный выше, взят из идеологического бюллетеня украинских националистов, он не подтасован и не изменен. Они сами констатируют факт: идеи Михновского «встречали враждебно», не скрывается и его лицемерие с карьеризмом, только для того, чтобы интегрироваться в политическую жизнь страны (во время любой революции целые кучи отбросов неизбежно попадают в поток) он делает «уступки социалистам». Двуногие профессоры считают вполне героичным «несерьезную демагогию». Уважаемые люди, нужны ли здесь комментарии?
Богатый на моральные принципы Михновский пишет заповеди! Это все равно, если бы Горбачев написал книгу «Будь верным своей отчизне».
Десяти заповедей националистам показалось мало. И вот в заточении львовской тюрьмы репрессированный украинский националист Зенон Коссак пишет «44 правила украинского национализма».[36] По легенде они написаны были кровью на стене львовской тюрьмы. Давайте посмотрим, о чем думал человек практически перед смертью:
Невмируща владарна воля Української Нації, що казала Твоїм предкам завойовувати світ, водила їх під мури Царгороду, поза Каспій та Вислу, здвигнула могутню Українську Державу. Мечем і плугом зазначувала границі своєї владарности, в боротьбі проти орд сповняла історичну місію України, що проявлялася в державницьких чинах і творчих замірах Великих Гетьманів і Геніїв, що піднялися з руїни до нового революційного чину й державного будівництва, що посягає тепер владно по нове життя і творить могутню епоху Українського Націоналізму й наказує Тобі: Встань і борись! Слухай і вір, здобувай і перемагай, щоб Україна була знову могутня, як колись і творила нове життя по власні уподобі і по своїй волі.
Так выглядело предисловие к «правилам жизни». Кажется, их автор обращается теперь к нам от лица «бессмертной властной воли украинской нации», скромности не займешь, и воля эта предлагает идти и завоевывать. Следует отдать должное автору, он ведет начало украинского народа со времен Киевской Руси. Пока еще националисты знают, что скифы — это иранские племена, про трипольцев они еще не знают, а про антинаучных укров говорить стесняются, ибо образование в то время было не чета нынешнему.
36
Баган О. Націоналізм і націоналістичний рух. — Дрогобич: «Відродження», 1994. — С. 179–180.