Несколько дней назад казалось, что именно так и будет. Но тут в ход событий вмешались обладатели больших денег и внесли в ряды украинских нацистов сумятицу. Со дня создания батальона ходили упорные слухи, что «Азов» — это одно из порождений Коломойского, хотя руководство батальона порою отрицало его причастность к финансированию. Но последнее время на «Фейсбуке» забушевал скандал. Сцепились приближенный Коломойского Борис Филатов и Игорь Мосийчук. В скандале активно поминается имя Ляшко. Трудно сказать, что он не поделил с Коломойским, но актив нацистов оказался перед выбором.
Поскольку кураторы батальона разругались, вождям теперь нужно получать деньги только от кого-нибудь одного. На данный момент сообщения прессы позволяют говорить, что Белецкий выбрал деньги Коломойского, а Мосийчук — Ляшко. 2 августа Мосийчук даже подал в отставку с должности заместителя по внешним связям. Это не значит, что Ляшко не проведет в Верховную Раду нацистов. Речь теперь идет о том, что не все их группировки могут рассчитывать на его благосклонность. Процесс проникновения нацистов во власть все равно идет, хотя и не так линейно. Одних тащит туда Ляшко, а других Коломойский.
Тем временем крайние дураки кричат, что фашизма в Украине нет, а умеренные призывают не преувеличивать угрозу фашизма. Но пока они разглагольствуют, тенденция к фашизации набирает силу.
А параллельно батальон «Азов» несет серьезные потери от ополченцев. Недавно по российским сайтам прошла информация, что «из 320 человек личного состава за период проведения АТО батальон потерял 238 убитыми и ранеными». Что бы кто ни говорил, народное ополчение Донбасса сейчас — это главная сила по уничтожению украинского фашизма.
Август 2014
Приложение 2. Фрагмент работы Н. Сциборского «Лациократия»
Виходячи із спіритуально-волюнтаристичного світогляду, український націоналізм сприймає власну націю за найвищу, абсолютну Ідейну й реальну цінність, видвигаючи гасло: Нація понад усе! Націоналісти хотять бачити Українську Націю великою, потужною, могучою й щасливою. Розуміючи підстави її існування, вони змагаються за створення для неї таких реальних умов, що могли б найкраще забезпечити її стійкість у сучасних і будучих змаганнях. Для цього вони мобілізують творчий дух і діючу волю нації, означуючи на основі їх її шляхи в прийдешність.
Висновуючи свій світогляд із єдино-правильного відчуття й зрозуміння законів, що кермують долею нації, український націоналізм протиставить його всім іншим світоглядам. Ідеологія націоналізму є суцільна, неподільна, войовнича й непримирима; її немислимо узгіднювати з іншими ідеологіями. Український націоналізм знає, що із природи своєї всяка національна ідея й національний інтерес є запереченням ідей та інтересів. Виняток із цього правила буває або тоді, коли дана національна ідея та її інтереси не можуть протиставитися іншим (тоді вони улягають чужій силі…), або коли між ними немає безпосередньої спірної стичності (тоді можлива згода, основана на обопільному егоїзмі й пошануванню сили другої сторони). Тому свою ідеологію націоналізм будує на максималізмі, здоровому егоїзмі, любові до свого, нетерпимості до ворожого й активизмі, здатному бути залізним тараном для розторощення чужої сили, що схоче станути нації на перешкоді.
В обранні засобів визволення Української Нації, націоналізм не обмежує себе ніякими "загальнолюдськими" приписами "справедливости", милосердя й гуманізму, уважаючи, що вони можливі до здійснення тільки в умовах, взаємності. Натомість, прийняті абсолютно й застосовані до ворогів — вони часто стають джерелом внутрішнього розкладу й причиною національної поразки. Все те добре, що добре для блага, сили й розвитку моєї нації; все те зле, що цю силу й розвиток послаблює — це основна заповідь ідеології українського націоналізму.