У.С.С.
(Там само. — Ф. 360. — Оп. 1. — Спр. 492. — Арк. 7. Автограф укр. м.).
Рабенштайн 5/IV. [1]921
Вельмишановний і Дорогий Пане Доктор!
Дуже дякую за листа Вашого з цікавими для мене інформаціями про стан справи УСС. Я дуже радий, Дорогий Пане Доктор, що Ви маєте стільки довір’я до мене, що Ви просите заступати нашу справу. Я це зроблю з великою охотою. Вибачте мою одвертість, бо Вас дуже люблю і поважаю, а по-друге, бо Ви сам УСС, так як і я, і уважаю це своїм обов’язком як військовий товариш. Мені про ту справу говорив отаман Г. Коссак і я сьогодні стрінув Адмірала Окунєвського, який також про це вже знає і який згодиться. Окунєвський їде на тиждень до Швейцарії в справі Червоного Хреста і за тиждень він буде знову тут. До того часу думаю будете мати вже всі документи і Ви нам їх передасте і тоді спільно з Адміралом Окунєвським будемо лагодити діло. Я хочу обов’язково з Вами говорити і як Ви не маєте нічого проти то приїду до Вас Понеділок 11.IV до Kaltenleutgeben і ми обговорило все як слід. Коли Ви того ж дня не будете у Kaltenleutgeben, то прошу пишіть мені на мою адресу VII Piarishengasse 56 Prof. Wiesel. Я буду у Відні від 11. IV.-20.IV. бо маю діла знову у зубного лікаря.
Щодо вирішення справи Сх[ідної] Гал[ичини] то ділю Вашу думку і не думаю, що ті Пани Оптимісти так легко виїздять білим конем у Львові, бо там я чув приготовляється друга «Віленщина», на чолі якої стоятиме ген[ерал] Галлєр.
Вибачте, що коротко так пишу, Але все інше ми устно обговоримо [у] Понеділок!
Ще раз запевняю Вам що з Великою охотою зроблю те що Ви мене просили. Вашій дружині передайте мій поклін. Здоровлю Вас щиро і остаю все
Ваш щиро і відданий В. Вишиваний
У.С.С.
(Центральний державний архів громадських організацій України — далі — ЦДАГОУ. — Ф. 269. — Оп. 2. — Спр. 249. — Арк. 68–69. Автограф укр. м.).
Документ № 86 Лист Вільгельма Габсбурга до генерала Армії УНР Всеволода Петріва
Париж. 23.4. [1]933
Вельмишановний і дорогий Пане Генерале Соромно мені подякувати Вам так пізно за Ваші ласкаві книжки, котрі Ви Були такий добрий мені посилати рік тому назад! Коли, що тіко сьогодня подякую Вам, то через те, що тільки вчора дізнався Вашу адресу. Подякую Вам щиро із цілого серця за Ваші книжки, котрих я прочитав з великою радістю. Ви згадуєте в них про мою особу таким милим способом і дякую Вам за те сердечно. Прочитуючи їх сумно мені сталось в серці і велика туга мене опанувала, де вони ті гарні часи на нашій Батьківщині? Згадую про них… милі часи… і про Вас Пане Генерале згадую не тільки з глибокою повагою до Вас, але з тої причини, що Ви, пане Генерале, були завжди для мене не тільки милий, незабутній друг, але Ви теж в Вашім житті багато для мене зробили — тоді як я був в неволі в Румунії! Я про те все не забув і ніколи не забуду! Спасибі Вам за те все! Я щасливий що нарешті маю Вашу адресу і що можу переписуватись з Вами. Зв’язують мене з Вашою особою ті прекрасні дні в «Царицинськім Куті» біля Олександрівська, і в самим місті Олександрівськ. В городськім саду! Чи Ви ще згадуєте? Що сталось від того часу? Але однак я не трачу надію і сильну віру в кращу долю нашої України! Говорю до Вас як до друга, до Батька, бо Ви мене знаєте і бо Ви мене знали ще на Україні! Я не змінився, тільки постарів трошки, а окрім цього остався тим самим українцем, що був досі. Коли туга далеко на чужині, бо я не забув про українську справу, про український] нарід і укр[аїнське] питання. Працюю для них з моїми всіма силами і далі де тілько можна. Віра та сама у мене залишилась і я уперто вірю в самостійність і соборність суверенности нашої, нам всім так милої держави України. Все минає — і час для нас працює. Головна річ єсть видержати і чекати, і рівночасно й приготовитись! Наша година ще прийде!
Я надіюсь, що Ваше здоровля добре і що Ви осталися тим старим українцем, що Ви завжди були! Я був би надзвичайно щасливим, коли міг би мати кілька слів від Вас, щоб знати як Вам живеться — чи можу сподіватись скоро одержати від Вас кілька слів?