Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

За ініціативою першо-

го міністра Франції карди-

нала Рішельє25 (15 85-1642)

Франція з 1635 року взя-

ла участь у Тридцятилітній

війні 1618-1648 років і очо-

лила антигабсбурзьку коа-

ліцію.

1644 року французький

Кардинал

Рішельє

уряд почав переговори із За-

(1585-1642).

74

порізькою Січчю з

метою запросити

на

військову службу

українських коза-

ків, які славились у

Європі своїм війсь-

ковим мистецтвом.

Переговори з коза-

ками вів французь-

кий посол у

Польщі

граф де Брежі. 21

ве-

ресня 1644 року він

повідомляв першо-

го міністра Франції

кардинала Мазарі-

ні26 (16 02-1661),

що

козаки

мають

дуже

здібного

полковод-

ця

Хмельницько-

го

і

той

«готовий

до-

Художник А. Манастирський.

помогти нам у цій

Запорожець. 1932рік. справі »

Переговори завершились успішно. Французький

уряд найняв на службу 1800 піших і 800 кінних коза-

ків, зобов'язавшись платити рядовим козакам по 12, а

полковникам і сотникам по 120 талярів. Запорожці ді-

стали право виступати своїм окремим з'єднанням. До

їхньої тактики французи погодилися не втручатися.

75

Козаки повинні були допомогти французам оволодіти

іспанською фортецею Дюнкерк.

У березні 1645 року загін козаків на чолі з майбут-

76

Голландський

«Флейт».

нім

гетьманом

України

Богда-

ном

Хмельниць-

ким

морським

шляхом на ві-

трильниках типу

«Флейт»27

при-

був із Ґданська

до французького

порту Кале. Загін

складався із двох

полків, якими ко-

мандували Сірко

та Солтенко. Пол-

ки зберегли свою

77

Українсько-французькі

зв'язки

в особах, подіях та легендах

організацію, з якою увійшли до складу французької

армії принца де Конде. З боку французів загоном ко-

мандував П'єр Шевальє28.

Дюнкерк, збудований як місто-фортеця, блокував

протоку Па-де-Кале з боку Північного моря і його обо-

роняв п'ятитисячний іспанський гарнізон. Система

оборонних споруд Дюнкерка робила його неприступ-

ним з суходолу. Фортеця була оперезана глибоким ро-

вом, наповненим водою, і високим валом з десятьма ба-

стіонами. З морем вона сполучалася каналом, вхід до

якого обороняв форт Мардік. Перед Дюнкерком лежа-

ла гола рівнина, вкрита сипучими пісками, а далі були

болота, річки, канали.

Французькі війська блокували фортецю із сухо-

долу, тому іспанці утримували її тільки з моря. На-

прикінці вересня 1646 року командир десятитисячно-

78

го корпусу австрійців генерал Пікколоміні спробував

прорвати блокаду, але зазнав невдачі.

Дюнкерк, одержуючи постачання з моря, здат-

ний був чинити опір ще довго. Треба було штурмува-

ти його з моря. І це здійснив Іван Сірко зі своїми коза-

ками. У ніч на 11 жовтня 1646 року козаки, захопивши

іспанські сторожеві кораблі, пропливли каналом повз

форт Мардік у місто. На суходолі вони підпалили ві-

тряки і цим освітили фортецю. Тиск козаків і францу-

зів був настільки потужний, що іспанці не витримали і

склали зброю.

Так штурмом із моря та суходолу була здобута не-

приступна фортеця Дюнкерк — опорний пункт іспан-

ців у Фландріі.

Французи гідно оцінили героїзм і військову май-

стерність козаків і встановили на березі протоки Па-

де-Кале бюст козацького полковника Івана Сірка.

79

ҐІЙОМ ДЕ БОПЛАН

(близько 1600 — 1673)

французький інженер-фортифікатор, картограф

Боплан увійшов в історію як один із найвидатніших

військових інженерів-фортифікаторів і картографів

17-го століття. Він народився близько 1600 року в Нор-

мандії і належав до однієї з найшляхетніших гуґенотсь-

ких родин Франції. Його батько був відомим вченим-

картографом і дав сину блискучу інженерну освіту.

Батько жив у часи релігійних воєн, які велись у

Франції у 1562-1598 роках між католиками і гуґенота-

ми. Гуґеноти вели боротьбу за свободу віросповідання і

обмеження влади короля-католика. Релігійні війни на

час народження сина хоча й завершились і Нантський

едикт 1598 року визнав за гуґенотами свободу віроспові-

дання, однак вони ще довго, аж до Великої французької

революції 1789-1794 років, не дорівнялися в правах до

католиків. Тому сину гуґенота, офіцеру і талановитому

інженеру, у 1630 році довелося покинути Францію, пе-

реїхати до Польщі і вступити до армії Речі Посполитої.

Перебуваючи на польській службі, Боплан як ін-

женер-фортифікатор

1631 року збудував у Барі на

Брацлавщині замок для штаб-квартири польсько-

го коронного гетьмана. Під керівництвом Боплана і за

його проектами на українських землях були збудова-

ні фортеця у Бродах (1632-1633), укріплення в Ново-

му Конецполі (1634), Кременчуці (1634-1635) та інші

військові споруди.

80

Підгірці. Палацово-парковий комплекс Конецпольського.

Гравюра 1871 року.

Боплан був також обдарованим архітектором.

У 1635-1640 роках за його проектом створено чудо-

вий палацо-парковий комплекс — резиденцію корон-

ного гетьмана Конецпольського в селі Підгірцях, тепер

Львівської області.

У липні 1635 року на правому березі Дніпра, на-

впроти Кодацького порогу, Боплан спорудив форте-

цю Кодак. Вона мала перешкоджати втечам селян на

Запорізьку Січ та ізолювати Запоріжжя від України.

У серпні 1635 року на Кодак напали запорожці під про-

водом

гетьмана І.Сулими. Вони знищили польський

гарнізон і зруйнували фортецю. Боплан відбудував її у

1639 році. Під час Визвольної війни українського наро-

ду 1648-1654 років Кодак капітулював перед козаць-

ким військом гетьмана Богдана Хмельницького.

81

Подорожуючи по Укра-

їні, Боплан побував у ба-

гатьох містах і містечках,

фортецях та укріпленнях,

дослідив Дніпро від Киє-

ва до Хортиці. Він вивчав

історію країни, цікавився

етнографією, знайомився

з побутом і духовним жит-

тям народу.

У 1647 році коронний

гетьман Польщі Микола

Потоцький за нез'ясованих

обставин звільнив Боплана

Книга Ґійома де

із королівської служби і він

Боплана

повернувся на батьківщину.

«Опис України». Знання історії України дозволили

Бопланові

написа-

ти книгу під назвою «Опис України, кількох провінцій

королівства Польського, що тягнуться від кордонів Мо-

сковії до кордонів Трансильванії, разом із їхніми звича-

ями, способом життя і ведення воєн». Ця книга з'явилася

друком 1650 року у французькому місті Руані й викли-

кала велике зацікавлення читачів, для яких Україна на

той час була загадковою околицею Європи. Під назвою

«Опис України» ця книга, значно доповнена, вийшла у

1660 році другим і у 1661 році третім виданням. Протя-