рів — роман «Євгенія Ґранде». Він багато працює, забу-
ті світські захоплення, він цілком поринув у творчість.
У листі до Зюльми Карро він писав: «Я весь заглибив-
ся в роботу і поглинувся задумами, ідеями, планами,
які безперервно виникають в моїй голові, стикаються,
вирують і доводять мене до божевілля». Ніхто не може
безкарно працювати день і ніч. На початку квітня він
відчув крайнє знесилення і всезростаючу млявість.
Улітку 1833 року Бальзак прийшов до думки об'єд-
нати в одній епопеї всі свої романи. Першим кроком на
шляху до здійснення цього задуму був початок видан-
ня у 1833 році «Етюдів про норови ХІХ століття», які
складаються із сцен приватного, провінціального і па-
ризького життя. У листопаді 1834 року він докладно
описав Ганській свій великий задум: «Етюди про но-
рови» будуть зображати усі соціальні явища, так що ні
одна життєва ситуація, ні одна фізіономія, ні один чо-
ловічий або жіночий характер, ні один життєвий побут,
182
ні одна професія, ні одна верства суспільства, ні одна
французька провінція, ніщо з того, що відноситься до
дитинства, старості або зрілого віку, до політики, пра-
восуддя, війни не буде забуте. Потім буде другий ярус —
«Філософські етюди», тому що після наслідків треба
показати причини. Я покажу в «Етюдах про норови»
гру почуттів і перебіг життя. У «Філософських етюдах»
я покажу відкіля почуття, у чому життя, які боки, які
умови, поза яких не можуть існувати ні суспільство, ні
людина; і після того, як я окину поглядом суспільство,
щоб його описати, я займусь його оглядом, щоб винести
йому вирок. Пізніше, після наслідків і причин, прий-
де черга «Аналітичним етюдам» (в склад яких ввійде
«Фізіологія шлюбу»), тому що після наслідків і причин
повинно визначити початок речей. Норови — це виста-
ва, причини — це куліси і механізми сцени. Початок
речей — це автор. Таким чином, людина, суспільство,
людство будуть без повторення описані, розглянуті і
піддані аналізу. Після того, як я завершу поетичне
відтворення усієї системи буття, я займуся ї ї науко-
вим описом в «Досвіді про сили людські». І цей палац
я, дитина і сміхун, прикрашу величезною арабескою зі
«Ста забавних оповідань».
Починаючи з 30-х років у Бальзака склався неймо-
вірно напружений режим роботи, який буде для ньо-
го характерним протягом багатьох років. Звичайно він
пише вночі при затулених шторах і свічках. Лягає спа-
ти о шостій вечора, наказавши розбудити себе опівно-
чі, а потім працює дванадцять-чотирнадцять годин по-
спіль день по дню протягом місяців, підтримуючи сили
величезною кількістю міцної чорної кави. О п'ятій го-
183
дині вечора обідав і лягав спати. Потім він два-три тиж-
ні відпочивав, спілкуючись із друзями і виїжджаючи з
Парижа на природу. Особливо Бальзак любив бувати
в Саше біля Тура. Він писав: «Я завжди їду туди, коли
обдумую якийсь серйозний твір. Небо там чисте, дуби
такі прегарні, а тиша така повна». Після перерви, по-
вернувшись до Парижа, Бальзак знову починає тво-
рити, правити коректури, переробляти вже написане.
У 1834 році письменник почав писати роман «Бать-
ко Горіо», який повинен був стати одним із наріжних
каменів його майбутньої епопеї. «Це всім моїм книгам
книга!» — повідомляв він Ганській. На той час усе його
життя було підпорядковане одному — невпинній праці,
без усякого перепочинку. Закінчуючи роман, він про-
тягом місяця спав лише дві-три години на добу. «Бать-
ко Горіо» був закінчений у січні 1835 року. Читачі зу-
стріли роман із захопленням. Бальзак і сам знав, що ця
книга перевершує все написане ним раніше. Перше ви-
дання миттю розійшлося, ледве почався продаж. Про-
те критики докоряють письменнику в перебільшен-
нях, журналісти висміюють автора, дворянську частку
«де» перед його прізвищем, його потяг до розкоші, його
любовні зв'язки. Коли річ йдеться про геніальну люди-
ну, злість вже не дотримується правил пристойності.
Бальзак продовжував вперто працювати і не відпові-
дав на нападки: «Якими б шаленими не були нападки і
наклепи, я стою вище них. Я нічого не відповідаю.»
Хоча Бальзак теоретично був багачем, практично
йому ніяк не вдавалося зводити кінці з кінцями. У ньо-
го були великі борги. Свої гонорари він часом вкладав у
сумнівні підприємства і розорявся з такою ж швидкістю,
184
як і багатів. Новими боргами закінчилася спроба видава-
ти газету «Кронік де Парі». Виснажуюча праця і недо-
сипання, постійні турботи і тривоги підточували могут-
нє здоров'я письменника. Усе частіше скаржиться він
на втому і головні болі. У червні 1836 року під час про-
гулянки в парку кров раптово прилинула до його голови
і він упав. Перед цим він за кілька днів написав полови-
ну першої частини «Втрачених ілюзій», і це величезне
напруження стало причиною крововиливу. На другий
день він відчув себе краще.
27 липня 1836 року померла пані де Берні. Перед смер-
тю вона пречитувала роман Бальзака «Лілея роздолу».
Вона попросила свого сина Олександра спалити листи
письменника до неї. Відразу після її смерті син виконав
бажання матері. Бальзак не був на похованні, він у цей
час знаходився в Італії.
У 1838 році Бальзак придбав поблизу Парижа, в се-
лищі Жарді, невелику ділянку землі і почав будівницт-
во і благоустрій невеликого дому. Він мріяв про тишу і
спокій. Борги, які пов'язані з будівництвом і благоустро-
єм дому, склали у 1839 році 50 тисяч франків. Згодом,
переслідуємий кредиторами, він продав дім. Після про-
дажу дому Бальзак поселився в передмісті Парижа —
Пассі. У 1840 році загальна сума боргів досягла більше
260 тисяч франків. Сподіваючись вилізти з боргів, пись-
менник вирішує ще раз зайнятися практичною діяль-
ністю і починає видавати журнал «Ревю де Парі». Але
після виходу трьох номерів журнал припинив своє іс-
нування, збільшивши суму боргу. Письменника пере-
слідують кредитори, бульварні газети обливають його
брудом, осипають насмішками і наклепами.
185
У 1841 році Бальзак уклав договір з групою книгови-
давців (Дюбоше, Фюрн, Етцель і Полен) на публікацію
всіх своїх творів під назвою «Людська комедія». Пись-
менник пише нові романи і повісті, на його столі пач-
ки гранок перших томів «Людської комедії», яка по-
чала виходити у 1842 році. Раніше написані твори, які
Бальзак включив до «Людської комедії», він ретель-
но переглядає і переробляє. У 1842-1846 роках вийш-
ло 16 томів, а у 1848 році останній прижиттєвий том.
Гроші, способи їх здобування, гонитва за приданим, за
спадщиною, торгівля, банк, лихварі, підробка запові-
тів, шахрайство займають у «Людській комедії» стіль-
ки місця, як і кохання.
Особисте життя Бальзака, як і раніше залишаєть-
ся неналагодженим. У січні 1842 року з України при-
йшла звістка про те, що в листопаді 1841 року помер
чоловік Евеліни — Венцеслав Ганський. У кінці лип-
ня 1843 року Бальзак приїхав у Петербурґ до Ганської
і оселився в домі на Великій Мільйонній, напроти бу-
динку, де жила Ганська. Вони бачаться щодня. Восе-
ни 1843 року він повертається до Парижа. У нього, як