Чередник Павел Федорович
Укра╖нська ментальн╕сть ╕ укра╖нська державн╕сть
Павло Чередник
Укра╖нська ментальн╕сть ╕ укра╖нська державн╕сть
Анотац╕я .
Як сталося, що невеличка смужка земл╕ на поруб╕жж╕ Ки╖всько╖ Рус╕ ╕ Дикого Поля - перв╕сна Укра╖на - за ╕сторично короткий час, незважаючи на державн╕ кордони, в╕йни ╕ соц╕альний гн╕т, перетворилась на величезну територ╕ю в╕д Карпат до Донбасу? Чому св╕дом╕сть п╕вденних рус╕в раптом зм╕нилася св╕дом╕стю укра╖нц╕в ╕ чому вони стали окремим народом? Що таке держава ╕ цив╕л╕зац╕я, ╕ як вони формують як╕сть народу? Як╕ тенденц╕╖ розвитку державност╕ у сучасному св╕т╕, що вони значать для Укра╖ни ╕ який ма╓ бути напрямок укра╖нського державотворення? Ц╕ питання, а також ряд ╕нших, детально розглянут╕ в дан╕й робот╕. Акцент зроблений на культуролог╕чний (ментальний) ╕ цив╕л╕зац╕йний вим╕ри, зокрема, розкрито сп╕вв╕дношення м╕ж державн╕стю, свободою ╕ мораллю. Матер╕ал викладений в популярн╕й форм╕ ╕ розрахований на широкого читача.
Зм╕ст
Вступ.
Частина перша. Ментальн╕ п╕дстави цив╕л╕зац╕╖.
-- ╤ррац╕ональн╕ п╕дстави ментальност╕. 12
-- Активн╕сть, праця, свобода. 20
-- Технолог╕чний вим╕р. 24
-- Популяц╕йний вим╕р. 33
Частина друга. Ментальн╕сть свободи.
2.1 Поруб╕жжя. 45
2.2 Козаччина. 60
2.3 Укра╖нська хвиля. 75
2.4 Держава, яко╖ н╕коли не було. 83
Частина третя. Державн╕сть ╕ свобода.
3.1 Держава ╕ цив╕л╕зац╕я. 98
3.2 Бездержавн╕сть. 106
3.3 Кооперац╕я ╕ корпорац╕я. 116
3.4 ╤дея, вт╕лена в соц╕альну практику. 124
3.5 Ментальн╕сть ╕ держава. 142
3.6 Самоорган╕зац╕я ╕ держава. 152
3.7 Укра╖нська державн╕сть. 161
Еп╕лог. 178
Вступ
Не вмира╓ душа наша, не вмира╓ воля.
Т. Шевченко.
Коли в 1918 роц╕ була проголошена Зах╕дно-Укра╖нська Народна Республ╕ка з╕ столицею у Львов╕, ╓вропейська ел╕та була шокована - яка, в б╕са, може бути укра╖нська республ╕ка в сх╕дн╕й Галичин╕, яка до 1340 року була в склад╕ руського княз╕вства, пот╕м на протяз╕ чотирьохсот (!) рок╕в у склад╕ Польщ╕, а з 1772 року - у склад╕ Австр╕йських земель. У ╓вропейських пол╕тик╕в не виникало жодних сумн╕в╕в, що п╕сля розпаду Австро-Угорсько╖ ╕мпер╕╖ ц╕ земл╕ мали повернутися до Польщ╕. Результат ми зна╓мо - на придушення "сепаратист╕в" була кинута сформована ╕ озбро╓на у Франц╕╖ 70 тисячна арм╕я Юзефа Галлера (начебто для боротьби з б╕льшовиками), а оф╕ц╕йне р╕шення про при╓днання Галичини до Польщ╕ Рада Посл╕в Антанти ухвалила в 1923 роц╕. Проблему "вир╕шили", але питання залишилось - д╕йсно, зв╕дки там взялася Укра╖на? Ну хоча б Русь, тим б╕льше що кор╕нн╕ мешканц╕ Галичини, Волин╕ ╕ Под╕лля, яких ми зараз звемо укра╖нцями, на той час в Польщ╕ оф╕ц╕йно звались русинами (аж до 1939 року), назви Укра╖на, укра╖нець, були заборонен╕, а для Сх╕дно╖ Галичини оф╕ц╕йно була установлена назва Ma?opolska Wschodnia. (╤нш╕ Укра╖нськ╕, а також Б╕лоруськ╕ ╕ Литовськ╕ земл╕, що в м╕жво╓нний пер╕од входили до складу Польщ╕, д╕стали оф╕ц╕йну назву Kresy Wschodnie). ╤ чому галицьк╕ в╕йськов╕ формування м╕сцевих русин╕в взяли соб╕ назву С╕чов╕ стр╕льц╕? До чого тут С╕ч? Де була С╕ч ╕ де Галичина? З якого б╕са галичанський парубок-русин назвався с╕човим стр╕льцем ╕ п╕шов проливати кров за якусь там Укра╖ну?
Дал╕ - б╕льше. У 1941 роц╕ виника╓ в╕йськова орган╕зац╕я, Пол╕ська С╕ч, що почала д╕яти на Волин╕. Де Волинь ╕ де С╕ч? Волинь до 1392 року була в склад╕ руського Галицько-Волинського княз╕вства (корол╕вства), пот╕м п╕д владою Литви та Польщ╕ (з 1569 року - Р╕ч Посполита), п╕сля под╕лу Реч╕ Посполито╖ в к╕нц╕ 18 стол╕ття - в склад╕ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, п╕сля розпаду яко╖ знову в╕д╕йшла до Польщ╕. Але це ще не все - кер╕вник Пол╕сько╖ С╕ч╕ називався, Тарас Бульба-Боровець! Тут вам ╕ уособлення легендарного запорожця Тараса Бульби ╕ справжня С╕ч. Вт╕м, це були не ╕грашки - Пол╕ська С╕ч започаткувала Укра╖нську повстанську арм╕ю (УПА). До цих приклад╕в можна добавити ц╕лий ряд зах╕дноукра╖нських пол╕тичних ╕ сусп╕льних орган╕зац╕й - Карпатська С╕ч, Укра╖нська в╕йськова орган╕зац╕я, Орган╕зац╕я укра╖нських нац╕онал╕ст╕в, нав╕ть Укра╖нський п╕дп╕льний ун╕верситет у Львов╕ ╕ т. ╕.
Виника╓ ц╕лий ряд питань. Чому взагал╕, Укра╖на? ╤ де була на той час та нещасна Укра╖на? На Гетьманщин╕ ╖╖ вже давно не було. Не було вже й само╖ Гетьманщини, яку спочатку перетворили на Малорос╕ю, а в 1837 роц╕ в╕дбулося скасування Малорос╕йського генерал-губернаторства як окремого утворення ╕ заборона вживання слова, Малорос╕я, в оф╕ц╕йних документах ╕мпер╕╖. Нац╕ональн╕сть, малорос, також не вживалась, б╕льш сутт╓вим вважалось православ'я - ╓дине, що залишило згадку про Малорос╕ю - "малорусско╓ нар╓ч╕╓" рос╕йсько╖ мови. Слобожанщина також була частиною Рос╕╖, не говорячи вже про Новорос╕ю чи "польське" Правобережжя, яке з 1832 року д╕стало оф╕ц╕йну назву "Юго-Западый край". Де Укра╖на? Те ж саме стосу╓ться укра╖нц╕в. Рос╕йський досл╕дник "укра╖нського питання" Олекс╕й М╕ллер констату╓: "Следовательно, мы должны отдавать себе отчет в том, что в середине 19 в. только ничтожное меньшинство жителей современной Украины называло себя украинцами в том смысле, в каком этот термин употребляли украинофилы". (З роботи, Формирование наций у восточных славян в 19 веке, Рус.ист.журнал, 1999 р╕к, курсив О. М╕ллера). ╤ншими словами, ╕ Укра╖ни не було, ╕ укра╖нц╕в в "Укра╖н╕" не було (в усякому раз╕, в середин╕ XIX стол╕ття, ╕ якщо дов╕ряти досл╕дженням О.╤. М╕ллера, вт╕м, досить авторитетного вченого). Чи може то був укра╖нський м╕ф, створений в середовищ╕ ел╕ти зусиллями Григор╕я Полетики, Василя Капн╕ста, Кондрата Рил╓╓ва, авторами "╤стор╕╖ Рус╕в" (чи Шевченком, за твердженням Оксани Забужко) - той м╕ф, що ╓ необх╕дний для формування образу уявно╖ "╕деально╖ В╕тчизни" (зг╕дно нов╕тньо╖ теор╕╖ нац╕огенезу Бенедикта Андерсона), ╕ таким чином Укра╖на явля╓ собою ф╕кц╕ю, "уявну сп╕льноту", що визр╕ла в головах романтик╕в ╕ як пошесть розповсюдилась серед простого люду? Як це не дивно, але б╕льш╕сть досл╕дник╕в нац╕огенезу укра╖нц╕в пов'язують процес створення укра╖нсько╖ нац╕╖ саме з модерними часами, з другою половиною XIX стол╕ття. Посид╕ли хлопц╕, покумекали, посмоктали пальця - ╕ на тоб╕, Укра╖на. Тепер почнемо створювати укра╖нц╕в. А чому власне Укра╖на? Чому не Русь, наприклад? Куди под╕лася Русь?
Ще в далекому дитинств╕ я почув в╕д сво╓╖ матер╕ п╕сню "Козак в╕д'╖жджа╓, д╕вчинонька плаче". Ця сумна п╕сня вразила мене до глибини мо╓╖ ще не зр╕ло╖ душ╕ - мен╕ було невимовно жаль б╕дну д╕вчину, яку козак не хот╕в брати з собою "на Вкра╖ну далеку". Ще тод╕ в мене виникло питання - чому Вкра╖на далека? Адже, якщо п╕сня укра╖нська, то д╕вчина вже мала бути на Укра╖н╕. Як це не дивно, але в той час мен╕ н╕хто переконливо не зм╕г в╕дпов╕сти на це просте запитання. ╤ ще одне питання виникло - що там ╓ такого на т╕й Вкра╖н╕, куди д╕вчина прагне д╕статися за будь-яку ц╕ну? Чи т╕льки кохання до козака "...в степу п╕д вербою, лиш би серце з тобою, на Вкра╖н╕ далек╕й", чи може сама Вкра╖на була т╕╓ю мр╕╓ю, яка рефреном повторювалася в т╕й п╕сн╕, ╕ власне слова про ту далеку Вкра╖ну створювали найб╕льше почутт╓ве напруження.
Ця ностальг╕я по Вкра╖н╕, наче по як╕йсь земл╕ об╕тован╕й, те п╕днесення з яким виступало це слово, в╕дчувалася не т╕льки в народних п╕снях ╕ думах, але й у творчост╕ багатьох л╕тератор╕в, причому не т╕льки укра╖нських, (я вже не торкаюсь Т. Шевченка, чи Якова Щоголева) але й польських, що напевно в╕дпов╕дало сусп╕льним настроям ("╤ це був той край, який правдиво колись, уже шкодуючи за втратою його, називали й проголошували поляки ра╓м св╕ту - був в╕н перед в╕йною Хмельницького немовби друга об╕тована земля, що кип╕ла молоком ╕ медом." - Сам╕йло Величко; "...a jak umr? pochowajcie / na zielonej Ukrainie...", Тимко Падура). Вона була також присутня в св╕домост╕ народу Укра╖ни, нав╕ть в т╕ часи, коли панували пролетарський ╕нтернац╕онал╕зм ╕ комун╕стичн╕ ╕деали. ╤ чомусь в народн╕й св╕домост╕ не було нав╕ть ╕ згадки про Русь, про рус╕в чи русин╕в, а може русич╕в - вже толком н╕хто не пам'ятав ╖х назви, наст╕льки несутт╓во було те, що ╕снувало на наш╕й земл╕ до виникнення Укра╖ни. (Я вже не говорю про оф╕ц╕озну Малорос╕ю - уяв╕ть соб╕, ненька-Малорос╕я).