Кочовики живуть нуклеарними с╕м'ями, найчаст╕ше об'╓днаними в с╕мейно-родинн╕ групи - к╕лька спор╕днених с╕мей кочують разом, надаючи вза╓модопомогу ╕ вза╓моп╕дтримку, але кожна с╕м'я веде окреме домашн╓ господарство ╕ ма╓ окреме стадо худоби. Др╕бн╕ кочов╕ господарства можуть об'╓днуватися в общини. Зазвичай, общини не перевищували 8 господарств. Общинна орган╕зац╕я могла мати до трьох р╕вн╕в ╕╓рарх╕╖ (в б╕к розширення), але характер зв'язк╕в в межах б╕льших об'╓днань завжди плинний, зм╕нний ╕ нестаб╕льний, внасл╕док неможливост╕ одночасного випасу велико╖ к╕лькост╕ худоби на обмежен╕й територ╕╖. Основний принцип соц╕ально╖ орган╕зац╕╖ був генеалог╕чно-сегментарний, тобто сусп╕льство було под╕лено на сегменти, в кожному з яких люди були об'╓днан╕ походженням в╕д сп╕льного предка. Але значну роль в╕д╕гравав також р╕вень безпеки. Наявн╕сть небезпеки спонукала до ширшого об'╓днання, особливо в випадках, коли вир╕шувались питання пол╕тичного характеру. Тод╕ досить аморфний сегмент перетворювався в б╕льш згуртоване вожд╕вство. Так наприклад, печен╕ги мали 8 практично незалежних вожд╕вств, як╕ д╕яли самост╕йно. Вт╕м, на т╕ часи ╕накше не могло бути внасл╕док в╕дсутност╕ засоб╕в комун╕кац╕╖ в умовах г╕гантсько╖ територ╕╖, що ╖╖ контролювали печен╕ги.
Технолог╕я кочового скотарства не ╓ самодостатньою, бо не в змоз╕ забезпечити сама себе вс╕м необх╕дним, в тому числ╕, в головному - в повноц╕нному набор╕ харчових продукт╕в. Кочова технолог╕я майже ц╕лком залежна в╕д кл╕мато-географ╕чних умов ╕ дуже чутлива до природних катакл╕зм╕в, (наприклад, глибокий сн╕г може знищити погол╕в'я овець). Разом з тим, треба ч╕тко усв╕домлювати, що кочове скотарство до настання ╕ндустр╕ально╖ епохи було ╓диною технолог╕╓ю виживання людини (як сусп╕льно╖ одиниц╕) в умовах сухого ╓враз╕йського степу (так саме, як п╕вн╕чне кочове оленярство - ╓дина технолог╕я автономного виживання людина в умовах тундри). Справа в тому, що вимушене перем╕щення людей ╕ тварин пов'язане з сезонними ╕ погодними природними ритмами вегетац╕╖ кормових рослин, що в╕др╕зняються в р╕зних кл╕матичних зонах, а також з ритмами виснаження ╕ регенерац╕╖ пасовищ. Масштаб перем╕щень досягав тисяч╕ к╕лометр╕в. По ц╕й причин╕ для технолог╕╖ кочового скотарства ╓ характерний високий р╕вень невизначеност╕, а в╕дпов╕дно - значно б╕льший р╕вень залежност╕ в╕д якост╕ сво╖х р╕шень, н╕ж у землероба, з його ритм╕чним технолог╕чним процесом. Кочовик завжди знаходиться в зон╕ ризику, в стан╕ готовност╕ до неспод╕ванок, що можуть вимагати в╕д нього надзусиль. В╕н в╕дпов╕да╓ за сво╖ д╕╖ власним майном ╕ нав╕ть власним життям - це найвищий р╕вень в╕дпов╕дальност╕. Фактично, кочове скотарство демонстру╓ адаптац╕йн╕ можливост╕ людини до найменш придатних для життя приводних умов, таких як тундра ╕ нап╕впустин╕.
Ментальн╕сть кочовика з дитинства форму╓ться як ментальн╕сть во╖на, що пост╕йно бореться з природними стих╕ями ╕ завжди ╓ готовий прийняти будь-який вар╕ант розвитку под╕й. "Багачев╕ досить одного джута (падежу тварин), а багатуру - одно╖ стр╕ли" - говорить монгольська приказка. "Худоба насправд╕ належить бурану ╕ сильному ворогу" - це вже казахська приказка. Особиста власн╕сть на землю зда╓ться кочовику абсурдом, бо в╕н не зна╓ просторових кордон╕в ╕ обмежень. Земля, так само як пов╕тря чи сонце, не може належати людин╕, бо земля породила цю людину, п╕дтриму╓ ╖╖ життя ╕ прийме ╖╖ до себе п╕сля смерт╕. Захоплення земл╕ у власн╕сть - то ╓ насильство над природою земл╕ ╕ природою людини. Землероб╕в в╕н вважа╓ рабами, бо вони умовами життя прив'язан╕ до одного м╕сця ╕ змушен╕ пост╕йно ╕ тяжко працювати. Само рабство несум╕сне з кочовою технолог╕╓ю, що ╕сну╓ в умовах повно╖ свободи. Ця р╕зниця в в╕дношенн╕ до земл╕ ╕ до рабства серед кочовик╕в ╕ хл╕бороб╕в ма╓ ключове значення. Землеробство базу╓ться на приватн╕й власност╕ на землю, а приватна власн╕сть ста╓ причиною майнового, а сл╕дом за ним ╕ соц╕ального розшарування. При седентаризац╕╖ (переход╕ на ос╕лий спос╕б життя) в середовищ╕ кочовик╕в нев╕дворотно наступа╓ соц╕альна нер╕вн╕сть.
В╕дчуття ╓дност╕ кочовик╕в з природою ╓ насл╕дком того, що кочове тваринництво, по сут╕ - нова форма б╕оценозу з участю людини, стаб╕льний ╕ ст╕йкий природний феномен. Час неначе зупинився для них, годинникова стр╕лка ходить по колу, а не по сп╕рал╕, ╕ все вперто поверта╓ться "на круги своя". Проходили тисячол╕ття, городища перетворилися в велик╕ м╕ста з кам'яними ст╕нами, наче буря прокотилися хвил╕ гун╕в ╕ монгол╕в, пот╕м зникли ст╕ни, з'явилися дороги, автомоб╕л╕ ╕ л╕таки, минули сотн╕ покол╕нь, а кочовики все так само переганяють з м╕сця на м╕сце отари ╕ табуни, а ╖х к╕льк╕сть, як ран╕ше так ╕ тепер, не перевищу╓ 1,9 людини на кв. к╕лометр. Неспроста кочовик╕в з давн╕х-давен вважали "д╕тьми природи", не з╕псованими цив╕л╕зац╕╓ю. (Вт╕м, це не заважало "д╕тям природи", вродженим во╖нам, зд╕йснювати наб╕ги на ос╕лих землероб╕в, яких вони розглядали, як ще один природний ресурс). Що ж було в цьому феномен╕ коч╕вництва такого, що витримало випробування тисячол╕ттями? Чому кочовики сам╕ по соб╕ не бажають вливатися в колгоспи чи м╕ста, не стають ос╕лими фермерами, людьми б╕знесу, а продовжують ус╕ма силами п╕дтримувати св╕й нелегкий спос╕б життя? Мен╕ зда╓ться, що все дуже просто, ╕ все поясню╓ одне "солодке" слово - свобода - найвища ц╕нн╕сть серед тих, що зна╓ людство. В даному випадку свобода виступа╓, як форма в╕льно╖ реал╕зац╕╖ немотивовано╖ активност╕, в повн╕й узгодженост╕ бажання ╕ необх╕дност╕. Саме це робить таким орган╕чним, майже симб╕отичним, по╓днання кочово╖ технолог╕╖ з життям природи.
Справа в тому, що виробничий технолог╕чний цикл кочовика повн╕стю почина╓ться ╕ завершу╓ться на найнижчому соц╕альному р╕вн╕ - на р╕вн╕ с╕м'╖. В деяких випадках в╕н може попросити допомоги у родич╕в. ╤ усе, в╕н повн╕стю самост╕йний, а значить в╕льний. Б╕льш висок╕ р╕вн╕ орган╕зац╕╖ можуть знадобитися, т╕льки коли виникають питання загального соц╕ально-пол╕тичного плану. Ц╕ р╕вн╕ можуть виникати по м╕р╕ необх╕дност╕ ╕ зникати по завершенню сво╖х функц╕й. Людина, що виросла в умовах свободи, ц╕лком усв╕домлю╓ ╖╖ ц╕нн╕сть. Вимушений перех╕д на ос╕лий спос╕б життя, що може бути викликаний зубож╕нням, сприйма╓ться кочовиком, як трагед╕я, а таких "в╕дступник╕в" сусп╕льна думка засуджувала ╕ зневажала, прир╕внювала до раб╕в, як╕ повинн╕ весь час працювати на сво╓му клаптику земл╕. (Заради справедливост╕ варто зауважити, що так само з презирством в╕дносились до кочовик╕в ще б╕льш в╕льн╕ люди - мисливц╕. Щоправда, вони мали до цього п╕дстави - стада кочовик╕в зменшували ареал поширення диких тварин ╕ ╖х к╕льк╕сть).
Насправд╕, почуття свободи ╕ власно╖ г╕дност╕ виника╓ завжди, коли людина в╕дчува╓ себе самодостатньою. Ще в б╕льш╕й м╕р╕ це стосу╓ться людей, що "зробили себе сам╕", в нашому випадку мова йтиме про уходник╕в - людей, що йшли з перенаселених земель Рус╕ у Дике Поле ╕ створювали там осередки цив╕л╕зац╕╖. Цей феномен ми розглянемо окремо.
Принципова несамодостатн╕сть традиц╕йного кочового скотарства змушу╓ кочовик╕в до контакт╕в з землеробами ╕ рем╕сниками, тобто взагал╕, з представниками ос╕лого св╕ту. Ц╕ контакти можуть ╕снувати в р╕зних формах - торгових в╕дносин (в форм╕ прямого обм╕ну продукц╕╓ю чи в форм╕ посередництва), утворення всередин╕ кочового св╕ту ос╕лих землеробських осередк╕в, перех╕д на нап╕вкочовий спос╕б життя, або ж в позаеконом╕чних насильницьких формах пограбування, п╕дпорядкування або завоювання ос╕лих груп, сусп╕льств, держав. Напевно, вс╕ ц╕ форми контакт╕в використовувались в р╕зн╕ часи ╕ в р╕зних умовах, хоч писана ╕стор╕я залишила нам т╕льки найб╕льш яскрав╕ стор╕нки ╕стор╕╖ цих контакт╕в, пов'язаних з пограбуваннями п╕дкореннями ╕ завоюваннями, тобто протистоянням цих двох тип╕в господарювання. Але з точки зору етногенезу найб╕льше значення мали пост╕йн╕ мирн╕ контакти двох сус╕дн╕х цив╕л╕зац╕й, як╕ тривали з до╕сторичних час╕в. Про ц╕ контакти ми ще поговоримо, а зараз зупинимося на ще одному технолог╕чному феномен╕, який умовно назвемо, технолог╕я орди.