Ця технолог╕я поляга╓ в використанн╕ кочовиками ос╕лих сусп╕льств в якост╕ ресурсу. Сво╖м кор╕нням вона знову ж таки сяга╓ в до╕сторичн╕ часи, коли сус╕дн╕ племена в тяжк╕ часи по╖дали одне одного в буквальному сенс╕. Накопичений б╕олог╕чний матер╕ал споживався тими, хто залишався живий ╕ таким чином популяц╕я переживала найтяжч╕ пер╕оди свого ╕снування. (Можливо, кан╕бал╕зм ╕ став власне тим фактором, що допом╕г людин╕ розумн╕й вижити, як виду). Вза╓мн╕ розб╕йн╕ напади в стар╕ часи були системою в житт╕ сус╕дн╕х соц╕альних угрупувань, фактично - соц╕альною нормою, а певн╕ соц╕альн╕ групи ╕снували виключно за рахунок грабунку, ╕нод╕ нав╕ть трохи п╕двищуючи р╕вень соц╕ально╖ справедливост╕ (як наприклад, славнозв╕сн╕ опришки). Але коли ми розгляда╓мо вза╓мов╕дносини кочовик╕в ╕ хл╕бороб╕в, то мова йде про цив╕л╕зац╕йне протистояння, яке сутт╓во в╕др╕зня╓ться в╕д соц╕ального. Для початку розберемося в простому питанн╕ - яким чином к╕лька монгольських племен спромоглися контролювати колосальну територ╕ю в╕д Тихого океану до ╢вропи.
В╕дпов╕дь дуже проста - вони створили в╕дпов╕дну технолог╕ю (головним чином - Чинг╕зхан). Вона полягала в тому, що арм╕я при╓днувала до себе вс╕ кочов╕ народи, що були на ╖╖ шляху (зв╕сно, якщо вони погоджувались) ╕ п╕дкорювала вс╕ ос╕л╕ народи, обкладаючи ╖х даниною (чи домовлялись про сплату данини, якщо народи не чинили опору). Таким чином, утворювалась орда, яка все зростала впродовж руху на зах╕д, п╕дгр╕баючи п╕д себе, як сн╕гова лавина, вс╕ кочов╕ народи. Ос╕л╕ народи, що попадали в сферу впливу орди, забезпечували орду виробами ремесла ╕ рослинною ╖жею. Для збору данини з ц╕лого княз╕вства достатньо було одного баскака з пом╕чниками. Вт╕м, через невеликий пром╕жок часу князьки вже сам╕ збирали данину ╕ в╕двозили в Орду. Страх перед нев╕дворотною ╕ жорстокою в╕дплатою за непокору був над╕йним гарантом виконання домовленостей. Жодна з колон╕альних ╕мпер╕й не може зр╕внятися з Ордою в ефективност╕ ╕ м╕н╕м╕зац╕╖ зусиль, необх╕дних для збору данини ╕ п╕дтримання контролю. ╤ головне, завдяки чому це досягалось, полягало у внутр╕шн╕й свобод╕ п╕дкорених територ╕й, невтручанн╕ в ╖х внутр╕шн╕ д╕ла ╕ господарський механ╕зм.
Практична реал╕зац╕я ц╕╓╖ теоретично╖ схеми була складн╕шою, особливо з урахуванням специф╕ки коч╕вництва. По-перше, якщо в╕д Монгол╕╖ до Уралу можна проскакати на кон╕ по сухому, то вся ╢вропа в р╕зних напрямках перетнута великими ╕ малими р╕ками - майже нездоланними перешкодами для к╕нноти. Тому масштабн╕ походи проходили взимку. ╤ нав╕ть взимку перес╕чена м╕сцев╕сть поблизу р╕к, з обривами, ярами ╕ сн╕говими заносами не сприя╓ руху к╕нноти. По-друге, для руху величезно╖ арм╕╖ взимку потр╕бен в╕дпов╕дний ресурс харч╕в ╕ фуражу, який в╕йсько намага╓ться забезпечувати за рахунок грабунку м╕сцевих запас╕в. Але для цього в даному рег╕он╕ повинна бути в╕дпов╕дна густина населення ╕ в╕дпов╕дн╕ запаси. (Саме ця проблема стала фатальною для 600-тисяно╖ арм╕╖ Наполеона п╕д час його Рос╕йського походу - н╕чого було ╖сти ╕ не було в що одягнутись. На в╕дм╕ну в╕д в╕йськового ген╕я вс╕х час╕в ╕ народ╕в, монголи проводили дуже детальну попередню розв╕дку, укладали карти, схеми руху). Тому монгол╕в не ц╕кавили малонаселен╕ рег╕они. Кр╕м того, к╕ннота мала сво╓часно повернутися в степ, щоб не застрягти десь в л╕сах ╕ в болотах навесн╕. По-трет╓, для кочовика р╕дною стих╕╓ю був степ, досить в╕ддалений в╕д пол╕сся ╕ л╕сово╖ зони Рус╕, що дуже затрудняло контроль над сво╖ми волод╕ннями, а сам╕ ц╕ волод╕ння не носили суц╕льного, безперервного характеру (наприклад, кочовики як вогню боялись болота, де к╕нь в╕дразу застрягав, ╕ ╖х не було на землях нин╕шньо╖ Б╕лорус╕). Нарешт╕, по-четверте, обширн╕ територ╕╖, велик╕ в╕дстан╕, практична в╕дсутн╕сть держаного апарату, а також сам характер господарсько╖ д╕яльност╕ кочовик╕в, обумовили практичну неможлив╕сть довгого ╕снування кочово╖ держави без ╖╖ трансформац╕╖ в напрямку ос╕лост╕, хоч яса Чинг╕зхана ╕ забороняла кочовикам ос╕дати. (Вт╕м, нам нев╕домий ориг╕нальний текст яси, а в ╕снуючих переказах ╓ багато протир╕ч).
Вже сам Чинг╕зхан заснував м╕сто, столицю держави, Каракорум, де працювала велика к╕льк╕сть рем╕сник╕в (в тому числ╕ нав╕ть з зах╕дно╖ ╢вропи) ╕ процв╕тало поливне землеробство (Г╕йом де Рубрук). В╕н розум╕в (точн╕ше, його просв╕тили китайц╕), що сидячи на кон╕ не можна управляти державою. На територ╕╖ Золото╖ Орди, яка в╕дкололася в 1269 роц╕ в╕д ╕мпер╕╖, невпинно утворювались м╕ста ╕ м╕стечка загальною к╕льк╕стю до 150, де рем╕сники виготовляли зброю, збрую, посуд ╕ т. п., як╕ також були центрами торг╕вл╕, бо розташовувались переважно на торгових шляхах. Але кочова природа людини несум╕сна з ос╕лою. Сама аморфна плинна структура орди, невизначен╕сть територ╕й окремих улус╕в, ╖х практична незалежн╕сть, наявн╕сть багатьох претендент╕в, що мали законне право на верховну владу (за 190 рок╕в незалежного ╕снування Золото╖ Орди зм╕нилось 49 хан╕в), внутр╕шн╕ усобиц╕ (вже близько 1287 року в╕д Золото╖ Орди в╕дколовся беклярбек Ногай з╕ сво╓ю ордою ╕ зайняв частину п╕вн╕чного Причорномор'я), але головне - практично незалежне сп╕в╕снування двох св╕т╕в, двох цив╕л╕зац╕й, кочово╖ ╕ ос╕ло╖ - все це поступово привело до повного розпаду держави.
Кочова в сво╖й основ╕ ╕ сво╖й ╕деолог╕╖ держава не змогла зробити сплав, творчий синтез отих двох св╕т╕в, створити щось як╕сно нове. Все зводилося до того, що кочова частина держави паразитувала на ос╕л╕й частин╕. Арм╕я, що викону╓ т╕льки каральн╕ функц╕╖, завжди почина╓ розкладатись. В черговий раз виправдовуються слова Сцип╕она Африканського: "Sine adversario marcet virtus" ("Без ворога в'яне мужн╕сть"). Во╖н повинен не т╕льки мати виучку ╕ бути готовим вбивати, але повинен мати бойовий дух ╕ мати мужн╕сть вмирати. Готовн╕сть помирати - це перше ╕ найголовн╕ше, що втрача╓ во╖нство паразитарно╖ держави. ╤ така держава приречена на загибель. Монголи - ел╕та ╕мпер╕╖ Чинг╕зхана, "розмазалась" тоненьким шаром на поверхн╕ безл╕ч╕ народ╕в, що були включен╕ в процес чи поневолен╕, ╕ цей тоненький шар "всмоктався" в основу ╕ зник практично безсл╕дно. В сам╕й Монгол╕╖ к╕льк╕сть населення перетнула м╕льйонну позначку т╕льки в 1962 роц╕. Все вернулось "на круги своя" - народ, володар св╕ту, як ╕ тисячол╕ття назад спок╕йно пасе табуни на безкра╖х монгольських степах.
Це дуже важливий ╕сторичний приклад - соц╕альна практика, що була заснована на чистому насильств╕, спромоглася про╕снувати лише коротку ╕сторичну мить, бо насильство породжу╓ спротив пригноблених ╕ моральну деградац╕ю пригноблювач╕в - явища, що поступово знищують таку сусп╕льну систему. В той же час, соц╕альн╕ системи, як╕ ╓ продуктом самоорган╕зац╕╖, "соц╕ального консенсусу", кооперац╕╖, можуть ╕снувати необмежено довго (при в╕дсутност╕ зовн╕шньо╖ агрес╕╖), бо вони безперервно адаптуються до умов ╕снування, якщо вони зм╕нюються, ╕ фактично являють собою живий соц╕альний орган╕зм. Зародження укра╖нства якраз явля╓ собою приклад, коли з╕ткнення двох культур, землеробсько╖ ╕ кочово╖, набуло форм самоорган╕зац╕╖ ╕ кооперац╕╖ ╕ породило новий тип соц╕ально╖ практики.
Розд ╕л 1. 4 . Популяц╕йний вим╕р.
Природну стих╕ю можна подолати лише п╕дкорившись
╖╖ законам.
Френс╕с Бекон
В╕д ╕сторик╕в ╕ ф╕лософ╕в ╕нод╕ можна почути наступний афоризм: "Основний закон ╕стор╕╖ поляга╓ в тому, що ╕стор╕я не ма╓ закон╕в". Тобто ╕стор╕я може мати певн╕ законом╕рност╕, але вони не мають загального характеру ╕ зм╕нюються в ход╕ ╕стор╕╖, бо сусп╕льство пост╕йно еволюц╕ону╓ ╕ стар╕ законом╕рност╕ стають непридатними для нових форм. Але разом з тим в природ╕ д╕ють фундаментальн╕ ╕ принципово незм╕нн╕ ф╕зичн╕, х╕м╕чн╕, б╕олог╕чн╕ (зокрема, адаптац╕╖), ╕нформац╕йн╕ ╕ нарешт╕, к╕бернетичн╕ закони. Ц╕ закони стосуються б╕льш низьких р╕вн╕в орган╕зац╕╖ матер╕╖, на яких базу╓ться соц╕альна орган╕зац╕я, а тому вони мають ╕мперативний, обов'язковий характер, бо вся природа - ╓дина. Наприклад, якщо на найнижчому - ф╕зичному р╕вн╕ д╕╓ закон ╕нерц╕╖, то в╕н буде д╕яти також на вс╕х ╕нших р╕внях, включно з соц╕альним. Але форми, в яких проявляють себе закони нижн╕х р╕вн╕в в соц╕ум╕, будуть визначатися специф╕кою власне соц╕уму. Тут ми торкнемось основного закону природи - закону збереження енерг╕╖, який по в╕дношенню до сусп╕льства можна сформулювати як закон обмеженост╕ популяц╕╖: в замкнут╕й соц╕альн╕й систем╕, що перебува╓ в певному обмеженому середовищ╕ ╕ використову╓ певну технолог╕ю, завжди ╕сну╓ граничне значення для к╕лькост╕ людей, як╕ там можуть достатньо довго ╕снувати. Це граничне значення к╕лькост╕ людей носить назву, м╕стк╕сть середовища. Говорячи по-простому, певна територ╕я може прогодувати т╕льки певну обмежену к╕льк╕сть людей ╕ не б╕льше, бо людина, пом╕ж ╕ншим, явля╓ собою енергетичну машину. (Звичайно, аналог╕чний закон справедливий також по в╕дношенню до тварин ╕ взагал╕ - до будь якого б╕олог╕чного виду). Зв╕дси виника╓ очевидний висновок, що характер розвитку сусп╕льства ма╓ бути пов'язаний з густотою населення ╕ що цей зв'язок може мати надзвичайно сильний, нав╕ть критичний характер, незалежно в╕д ус╕х ╕нших фактор╕в, що д╕ють у сусп╕льств╕. Д╕йсно, розвиток сусп╕льства в популяц╕йному вим╕р╕ явля╓ собою не т╕льки соц╕альне, але й незалежне в╕д соц╕уму б╕олог╕чне явище, що власне й нада╓ йому ту самост╕йн╕сть, яка дозволя╓ говорити про незалежний популяц╕йний вим╕р. В формулюванн╕ закону обмеженост╕ популяц╕╖ закладен╕ умови, при яких в╕н викону╓ться (замкнут╕сть, обмежен╕сть середовища, незм╕нн╕сть технолог╕╖). А тому при наближенн╕ к╕лькост╕ людей до м╕сткост╕ середовища з необх╕дн╕стю виникають явища, як╕ порушують дан╕ умови - замкнутост╕ соц╕ально╖ системи (м╕грац╕я), обмежень територ╕╖ (розширення житт╓вого простору) ╕ нарешт╕, вдосконалення технолог╕й. Розглянемо б╕льш детально конкретн╕ механ╕зми.