Зв'язок м╕ж кл╕матичними чи погодними зм╕нами ╕ соц╕альними явищами в стар╕ часи спец╕ально не досл╕джувався, хоч подекуди ╕сторики подають в╕домост╕ про аномальн╕ погодн╕ явища. О.Л. Чижевський в 1924 роц╕ випустив книгу "Физические факторы исторического процесса", де виклав дан╕ щодо кореляц╕й м╕ж аномал╕ями сонячно╖ активност╕ ╕ аномальними соц╕альними явищами - бунтами, революц╕ями, в╕йнами. Г.Ю. Грум-Гржимайло в 1926 роц╕, п╕зн╕ше А. Тойнб╕ стали пов'язувати масов╕ м╕грац╕╖ кочовик╕в з усиханням, а Л. Гум╕льов - з надм╕рним зволоженням ╓враз╕йського степу. Широко в╕дома також кореляц╕я м╕ж тисячол╕тн╕ми хвилями ╕нтеграц╕╖-дез╕нтеграц╕╖ ╕ коливаннями кл╕мату, так званими, малими льодовиковими пер╕одами (наприклад, В. ╤. Пант╕н "Циклы и ритмы глобальной истории"). Але в╕дсутн╕сть над╕йних даних про погодн╕ умови в далекому минулому, робить неможливим встановлення причинно-насл╕дкових зв'язк╕в соц╕альних явищ, що тод╕ в╕дбувалися. Про зм╕ни кл╕мату чи перенаселення можна судити, як це роблять сучасн╕ досл╕дники, по наявност╕ р╕зноман╕тних поб╕чних показник╕в, як наприклад, зм╕на характеру торгових в╕дносин з сус╕дами, ╕нтенсивне заняття полюванням, чи нав╕ть рибальством, що не властиво для кочовик╕в. Скаж╕мо, хронолог╕я норманського завоювання Рус╕ (хоч норманська г╕потеза не вс╕ма п╕дтриму╓ться) корелю╓ з норманським вторгненням в Норманд╕ю (п╕вн╕ч Франц╕╖) з подальшим захопленням Британ╕╖. Кр╕м того, в той же пер╕од були заселен╕ ряд остров╕в в п╕вн╕чних морях, включно з ╤сланд╕╓ю, а зв╕дти добралися й до Гренланд╕╖. Тобто, явно мав м╕сце значний прир╕ст населення, може нав╕ть популяц╕йний вибух, можливо пов'язаний з╕ сприятливим погодно-кл╕матичним пер╕одом, в результат╕ якого надлишки популяц╕╖, яких п╕зн╕ше не могла прогодувати скупа п╕вн╕чна земля, змушен╕ були м╕грувати, адаптуватись до нових умов життя, шукати соб╕ м╕сце п╕д сонцем за допомогою збро╖. А вже коли сформувалась ментальн╕сть по типу, народ-в╕йсько, або агресивна сп╕льнота, що живе за рахунок розбою, п╕шов процес норманських вторгнень ╕ захоплень аж до п╕вн╕чно╖ Африки ╕ Ант╕ох╕╖. Але ╕стор╕я майже не залиша╓ нам св╕дчень щодо тако╖ проза╖чно╖ реч╕, як нестача харч╕в. Вт╕м, проблеми перенаселення стосуються не т╕льки далекого минулого. (Як тут не згадати про ╕дею "розширення житт╓вого простору" А. Г╕тлера). Висока швидк╕сть зростання популяц╕╖ в умовах обмежених ресурс╕в в будь-якому раз╕ веде до неминучо╖ катастрофи. Пом╕рно висока швидк╕сть зростання - приводить до б╕дност╕. Наприклад, для багатьох кра╖н п╕вденно╖ Америки була характерною швидк╕сть зростання населення приблизно в 10 раз╕в за стол╕ття (це досить точна цифра для Бразил╕╖ на протяз╕ двох останн╕х стол╕ть. В той же час, наприклад, для Франц╕╖ ця цифра менша 1,5). ╥й в╕дпов╕да╓ подво╓ння к╕лькост╕ населення за 30 рок╕в - майже за час зм╕ни одного покол╕ння. Тому не дивно, що значна частина населення (б╕ля 11 млн. в Бразил╕╖) живе в фавелах в б╕дност╕. Економ╕ка кра╖ни не в змоз╕ ╕нкорпорувати в систему (навчити, працевлаштувати ╕ забезпечити сучасним житлом) такий високий прир╕ст. Вт╕м, власне перенаселення спонукало чи примусило людину до осво╓ння вс╕х, в тому числ╕ майже не придатних для життя рег╕он╕в планети, таких як Гренланд╕я, Чукотка, Тибет чи пустел╕. Адаптац╕я до життя в р╕зних рег╕онах призвела до утворення р╕зноман╕тних технолог╕й виживання, культур, рел╕г╕й, викликала явище етногенезу, обм╕ну ╕нформац╕╓ю ╕ продукц╕╓ю, створила те генетичне ╕ культурне розма╖ття, що ╓ необх╕дною складовою для подальшого ╕снування людства.
╢враз╕йський степ в ц╕лому б╕льш продуктивний ╕ б╕льш вологий в зах╕дн╕й його частин╕. Тому на протяз╕ в╕домо╖ нам ╕стор╕╖ спостер╕гався ц╕лком визначений зах╕дний вектор м╕грац╕╖ кочовик╕в, що супроводжувався конфл╕ктами ╕ в╕йнами. За ск╕фами, що жили на нин╕шн╕х укра╖нських землях б╕льш як тисячол╕ття, прийшли сармати (вторгнення 280 - 260 роки до н. е.), пот╕м хунну вирвались в Великий степ з Внутр╕шньо╖ Аз╕╖, проклавши дорогу через хребет Тарбагатай, що до того часу стримував це переповнене кип'яче джерело кочових народ╕в. Дорогою вони п╕дгребли тюркськ╕, сх╕дно-сарматськ╕ ╕ угорськ╕ народи, ╕ вже в вигляд╕ нового етносу - гун╕в, прокотилися ╢вропою. Цей потужний популяц╕йний тиск спричинив Велике переселення народ╕в, що привело до краху Римсько╖ ╕мпер╕╖ ╕ початку ╕стор╕╖ ново╖ середньов╕чно╖ ╢вропи. Щодо печен╕г╕в, як╕ в к╕нц╕ 9 стол╕ття перейшли Волгу ╕ поступово заполонили ╢вропейську частину степу аж до гирла Дунаю, то ╕снують ╕сторичн╕ данн╕, що цей рух був пов'язаний власне з прогресуючим пересиханням степу м╕ж Касп╕╓м ╕ Аралом, де кочували печен╕ги. На початку XI ст. знову-таки з╕ сходу прийшли половц╕ (кипчаки). Судячи з усього, в цьому випадку причиною вторгнення також стало перенаселення, бо половц╕в вистачило, щоб зайняли територ╕ю в╕д ╤ртиша до низов'я Дунаю. Б╕льше того, на п╕вн╕чних ареалах свого розповсюдження половц╕ були вимушен╕ вести нап╕вос╕лий спос╕б життя з загот╕влею корм╕в на зиму ╕ зим╕вниками для худоби. Заразом половц╕ "вдавили" плем'я торк╕в в Русь, де вони поступово злились з п╕вденно-руським етносом ╕ стали важливим чинником етногенезу укра╖нц╕в. Власне, перенаселення, пов'язане з посухами на територ╕╖ Монгол╕╖ в XII стол╕тт╕ стало причиною руху монгол╕в на зах╕д. Половц╕ п╕зн╕ше "вписалися" в Золоту Орду ╕ започаткували етногенез багатьох тюркських народ╕в.
Демограф╕чний фактор став основним в створенн╕ умов ╕ передумов творення укра╖нського етносу. Мова йде про "темн╕ в╕ки", що не залишили документальних св╕дчень стосовно тих район╕в, де утворювалось укра╖нство - на протяз╕ в╕д монгольсько╖ навали (1240 р╕к) до к╕нця XV стол╕ття, коли почалися агресивн╕ наб╕ги з боку кримського ханства. П╕сля того, як монгольська навала "п╕дгребла" б╕льш╕сть кочових половц╕в, в Дикому пол╕ настала в╕дносна пустка. Першу спробу створити незалежну в╕д Золото╖ Орди державу в п╕вн╕чному причорномор'╖ робив беклярбек Ногай, починаючи з 1270 року, але близько 1300 року в╕н був розбитий ханом Золото╖ Орди, Токтою. Невдовз╕ в Криму ╕ степах Тавр╕╖ людська популяц╕я була в╕дкинута приблизно на стол╕ття назад, в результат╕ страшно╖ для ╢враз╕╖ под╕╖ - в 1320 роц╕ в пустел╕ Гоб╕ почалася еп╕дем╕я чуми - чорно╖ смерт╕, яка докотилася до Криму 1346 року ╕ викосила близько 100 тисяч людей. На п╕вн╕чну Русь чума прийшла довгим шляхом через ╢вропу, спочатку до Пскова аж в 1352 роц╕, що ще раз п╕дтверджу╓ в╕дсутн╕сть зв'язк╕в Рус╕ ╕ Криму в цей пер╕од. В наступному 1353 роц╕ вона охопила Москву, ╕ почала опускатись вниз на Смоленськ, С╕верщину, Ки╖вщину ╕, як пишуть, "нарешт╕ спустившись на п╕вдень, щезла в Дикому пол╕". А щезнути вона могла т╕льки при одн╕й умов╕ - в╕дсутност╕, або недостатньо висок╕й густот╕ населення. Таким чином, спочатку монгольська навала, а пот╕м еп╕дем╕я чуми створили умови для формування укра╖нського етносу практично "з нуля", на безмежних незаселених землях, на протяз╕ б╕льш як двох стол╕ть. ╤ там в╕дбулися контакти рус╕в з кочовиками, що надало в╕дпов╕дно╖ специф╕ки процесу цього формування. Початок агресивних наб╕г╕в кримських татар ╕ кочових ногайц╕в в к╕нц╕ XV стол╕ття напевно був пов'язаний з перенаселенням в Кримському ханств╕, особливо серед ногайц╕в, так що граб╕жницьк╕ наб╕ги стали формою вдосконалення технолог╕╖ виживання. (Така форма в╕дносин м╕ж землеробами ╕ кочовиками просл╕дкову╓ться на протяз╕ ус╕╓╖ ╕стор╕╖. Зг╕дно досл╕джень М.М. Крад╕на, в доступн╕й ╕стор╖╖ спостер╕га╓ться висока кореляц╕я в час╕ м╕ж граб╕жницькими наб╕гами кочовик╕в ╕ кл╕матичними стресами, як╕ завдають збитк╕в ╖хн╕м харчовим ресурсам). Разом з тим необх╕дно п╕дкреслити, що коли технолог╕я виживання за рахунок наб╕г╕в ста╓ соц╕альною нормою, то вона вже функц╕ону╓ сама по соб╕, незалежно в╕д наявност╕ демограф╕чного тиску (явище ╕нерц╕╖ ментальност╕, орган╕зац╕╖ ╕ технолог╕╖). Це п╕дтверджу╓ться перш за все дуже довгою ╕ добре документованою ╕стор╕╓ю стосунк╕в Китаю з сус╕дн╕ми кочовими племенами (такими як сяньб╕, хунну, уйгури, монголи та ряд ╕нших). Такий спос╕б життя кочовик╕в форму╓ агресивно-паразитичний вектор розвитку, який врешт╕-решт ста╓ згубним для кочового народу.