Загрозу може являти т╕льки орган╕зац╕я, яка свою д╕яльн╕сть спрямову╓ на в╕дпов╕дн╕ д╕╖. Так╕ орган╕зац╕╖ можуть бути двох тип╕в - невелик╕ орган╕зован╕ групи (банди, шайки, згра╖, ватаги), а також як╕сно ╕нш╕ ╕ найб╕льш небезпечн╕ - державн╕, чи нап╕вдержавн╕ утворення. Банда - це група людей, що ф╕зично ╕снують виключно за рахунок грабунку. Фактично, бандити являють собою паразитуючий клас. В степах бандити грабували вс╕х, кого мали можлив╕сть пограбувати, чи з кого могли мати якийсь прибуток. Тобто вони були небезпечн╕ ╕ для ос╕лих людей, ╕ для кочовик╕в, ╕ для торгових караван╕в, ╕ для жител╕в м╕ст - це було необх╕дне ╕ невикорениме зло, що було в ус╕ часи ╕ в ус╕х народ╕в. (Можна б╕льш детально уявити соб╕ ситуац╕ю, почитавши хоча б статтю Л. Февра "Торговець XVI стол╕ття". Вона ╓ в зб╕рнику роб╕т Февра "Бои за историю", 1991 року). Бандит - це ментальний тип агресивного паразита, який завжди ╕сну╓ серед того р╕зноман╕ття базових ментальних тип╕в, якими бог нагородив людство. Людина ста╓ во╖ном, хл╕боробом, рем╕сником чи бандитом не т╕льки тому, що вона попала в в╕дпов╕дн╕ соц╕альн╕ умови, а перш за все тому, що до цього кличе його душа, ╕ррац╕ональна потреба. Виника╓ те, що ми назвали терм╕ном, немотивована активн╕сть. А тому бандитизм не зна╓ етн╕чного чи станового вим╕ру. З тою ж самою ймов╕рн╕стю банди можуть виникати як в середовищ╕ кочовик╕в, так ╕ в середовищ╕ ос╕лих людей (укра╖нськ╕ розб╕йники звались лугарями). З бандитизмом боролися вс╕ держави, включно з "хижацьким Кримом", бо банди заважали торг╕вл╕. (Бандитам мала можлив╕сть протистояти вже чумацька валка завдяки наявност╕ воз╕в, з яких можна було швидко утворити сво╓р╕дну фортецю. ╤ ця технолог╕я оборони напевно ма╓ кочове походження. П╕зн╕ше цей досв╕д був творчо використаний в специф╕чн╕й козацьк╕й технолог╕╖ ведення в╕йни, що забезпечувала можлив╕сть усп╕шного протистояння ударним силам польсько╖ гусар╕╖). Життя в умовах можливого нападу банд форму╓ в╕дпов╕дн╕ форми соц╕альних в╕дносин ╕ в╕дпов╕дн╕ якост╕ людей, що живуть в таких умовах - вижива╓ той, хто вм╕╓ захищатися. Але треба ще раз наголосити - банди можуть ╕снувати т╕льки там, де ╓ певний р╕вень економ╕чного життя. (Промовка, "бандит з велико╖ дороги", св╕дчить, що на малих дорогах, або взагал╕ без дор╕г бандитам нема чого робити).
Нарешт╕ - держава. Держава - це вже серйозно, особливо, якщо вона ма╓ "хижацьк╕" нам╕ри. Держава - це орган╕зована сила, головна функц╕я яко╖ - ведення в╕йни. Наявн╕сть державност╕ як╕сно зм╕ню╓ характер в╕дношень, як всередин╕ держави, так ╕ з сус╕дами. Як ми вже згадували, першу спробу створити незалежну в╕д Золото╖ Орди державу в п╕вн╕чному причорномор'╖ робив беклярбек Ногай, починаючи з 1270 року. Але близько 1300 року був розбитий ханом Золото╖ Орди Токтою, (причому значну частину арм╕╖ Токти складали руськ╕ в╕йська), ╕ ц╕л╕сн╕сть Золото╖ Орди була в╕дновлена. Через сто рок╕в почався розпад ╓дино╖ ╕мпер╕╖ на к╕лька ханств. Вже на початку XV стол╕ття Кримське ханство було фактично незалежним, а в 1441 р. (за ╕ншими даними - в 1449 р.) - юридично незалежним.
Щодо населення Кримського ханства - ц╕л╕сно╖ картини до цього часу не ╕сну╓. За св╕дченням Евл╕я Челеб╕ 1660 року, татари мали 12 мов ╕ розмовляли за допомогою перекладач╕в. Напевно, там був конгломерат кочових народ╕в. Ос╕ле населення було т╕льки на узбережж╕, а також в Кримських горах, де воно займалось сад╕вництвом ╕ не призивалось в арм╕ю. Кочовики п╕вн╕чного причорномор'я називали себе ногаями, чи ногайцями, напевно, в честь беклярбека Ногая. Найскор╕ше, то були в основному, половц╕ з залишками торк╕в ╕ печен╕г╕в. Не зовс╕м ясний ╖х зв'язок з ногайцями, що кочували в п╕вн╕чно-сх╕дних рег╕онах Прикасп╕ю. Вважа╓ться, що т╕ ногайц╕ складалися з половц╕в, печен╕г╕в ╕ хозар╕в. П╕д тиском калмик╕в вони переселилися в 1715 роц╕ на Кубань, а в 1728 роц╕ - в П╕вн╕чне причорномор'я. Вл╕тку 1774 року був п╕дписаний Кючук-Кайнарджийський мирний догов╕р м╕ж Рос╕йською ╕ Османською ╕мпер╕ями, зг╕дно якого проголошувалась незалежн╕сть Кримського ханства ╕ передача "татарському народов╕" в╕дпов╕дних земель в П╕вн╕чному причорномор'╖. Цей догов╕р виявився брехливим ╕ цин╕чним, вт╕м, як ╕ все, що написала, п╕дписала чи узгодила Велика Катерина. (Аналог╕чно спрацював цин╕чний "Трактат про в╕чну дружбу" 1768 року, зг╕дно якого Катерина гарантувала нерушим╕сть кордон╕в ╕ внутр╕шнього устрою Реч╕ Посполито╖. Через чотири роки ╖╖ почали рвати на шматки, в першу чергу - Рос╕я). В 1783 роц╕ Крим був анексований, в╕дразу ж був проголошений ман╕фест про л╕кв╕дац╕ю державност╕ причорноморських народ╕в, а сам╕ ц╕ народи ман╕фест зобов'язував переселитися за Урал. Виконувати зобов'язання був посланий улюбленець Катерини, генерал╕симус Суворов, який для початку вир╕зав 5 - 7 тисяч ногайц╕в, а дал╕ процес "переселення" п╕шов прост╕ше. Великий народ перестав ╕снувати. (До реч╕, аналог╕чну пам'ять залишив про себе генерал╕симус на литовських ╕ польських землях. В Литв╕ Суворовим лякали маленьких д╕тей, а вулиця Суворова в В╕льнюс╕ (зараз Л. Сап╓ги) була в числ╕ перших, яким вернули стар╕ назви).
В часи Кримського ханства ногайськ╕ причорноморськ╕ орди були в васальн╕й залежност╕ в╕д Криму, сплачували подать натурою ╕ поставляли в кримське в╕йсько оговорену к╕льк╕сть вояк╕в. Т╕ хто залишились, повинн╕ були утримувати во╖н╕в ╕ ╖х господарство, за що отримували частину здобич╕. Арм╕я ханства складала близько 80 тисяч вершник╕в, в тому числ╕ 3 тисяч╕ особисто╖ гвард╕╖ хана. Особливост╕ в╕йськово╖ тактики кримського в╕йська детально описан╕ у Боплана.
В 1475 роц╕ Кримський хан Менгл╕-Г╕рей (╫ерай) став васалом турк╕в ╕ вступив в союз з Москвою. На прохання ╤вана ╤╤╤ Менгл╕-Г╕рей в 1484 (за ╕ншими даними - в 1482) роц╕ вдарив по Ки╓ву ╕ ки╖вський земл╕. Спалив Ки╖в, спустошив Ки╖вщину, багато народу знищив ╕ забрав в полон. (Золотий потир ╕ дискос з Соф╕╖вського собору були в╕дправлен╕ союзнику в Москву). На думку Гл╕ба ╤вак╕на, Ки╖в цього разу потерп╕в б╕льше н╕ж 1240 року п╕д час навали монгол╕в. Наступною жертвою стало Под╕лля (вт╕м, за ╕ншими джерелами Под╕лля стало першою ╕ дуже страшною жертвою нападу 1474 року), 1488 року - знову Ки╖вщина, 1490 - Волинь ╕ Холмщина - до к╕нця стол╕ття Укра╖на пережила ще чотири наб╕ги. На протяз╕ XVI стол╕ття в╕дбулося 22 напади, в XVII-му - напади продовжувались до 1644 року, в╕дбулось 14 напад╕в. Кр╕м того в╕дбулося ще багато менших поход╕в окремих бе╖в за ясиром. Нема сумн╕ву, що степ був наповнений розв╕дувальними групами ╕ шпигунами. То були чорн╕ роки Укра╖ни. Власне оц╕ 160 рок╕в майже безперервно╖ агрес╕╖ сформували образ хижака-татарина, що узагальнив ╕сторичн╕ уявлення про в╕дносини м╕ж степом ╕ руським поруб╕жжям. За цей пер╕од в Кримському ханств╕ сформувався паразитичний вектор розвитку, коли граб╕жницьк╕ технолог╕╖ ╕ торг╕вля живим товаром, стають сутт╓вою складовою економ╕ки. Але паралельно з тим продовжувалась досить жвава торг╕вля з Кримом - в основному, зерно йшло в обм╕н на с╕ль.
Таким чином, по в╕дношенню до татар (точн╕ше, п╕вденних кочовик╕в) ма╓мо в╕дносно стаб╕льний пер╕од в 244 роки, в╕д 1240 до 1484-го, за одним винятком - наб╕гом золотоординського ем╕ра ╢дигея на Ки╖вщину в 1416 роц╕. Дума╓ться, що поруб╕жжя цей напад не торкнувся, знову ж таки внасл╕док технолог╕╖ татарських наб╕г╕в, як╕ були дуже ц╕леспрямован╕, детально продуман╕ ╕ надзвичайно швидк╕. Тобто ми ма╓мо ╕сторично сутт╓вий пром╕жок часу, два з половиною стол╕ття, коли на поруб╕жж╕ в в╕дносн╕й ╕золяц╕╖ в умовах вза╓мод╕╖ двох цив╕л╕зац╕й формувалася певна соц╕альна група. Тогочасна ╕стор╕я н╕чого нам не каже про т╕ часи, бо вона ф╕ксувала т╕льки значн╕ под╕╖, а мирне, тим б╕льше ╕зольоване життя не давало для ╕стор╕╖ жодно╖ поживи. (Х╕ба що вона була т╕льки для ╕сторичних анекдот╕в ╕ н╕сен╕тниць). Що за народ сформувався на тому поруб╕жному Подн╕пров'╖, а так само на Побужж╕? Напевно, це були вже укра╖нц╕, або для однозначност╕ назвемо ╖х, перв╕сн╕ укра╖нц╕, а в╕дпов╕дн╕ земл╕ поруб╕жжя - перв╕сна Укра╖на. Десять покол╕нь, рахуючи в╕д перших поселенц╕в, терм╕н б╕льш н╕ж достатн╕й для формування нового етносу. (До реч╕, за цей же пер╕од сформувалась маса нових кочових етнос╕в, включаючи кримських татар). Чим же в╕др╕знялись укра╖нц╕ в╕д рус╕в? Генетично - наявн╕стю певно╖ частини кров╕ кочовик╕в (торк╕в чи черкас╕в, ногайц╕в, татар, а може й адиг╕в), дом╕шано╖ до кров╕ рус╕в-полян, але головна в╕дм╕нн╕сть була ментальна - це були в╕льн╕ люди, на мов╕ кочовик╕в - козаки. Про переважання русько╖ складово╖ в кров╕ перв╕сних укра╖нц╕в св╕дчить землеробська культура, як основна, ос╕л╕сть, ╕ нарешт╕ мова. Про наявн╕сть кочово╖ складово╖ св╕дчить наявн╕сть елемент╕в кочових технолог╕й, зокрема нап╕вкочове скотарство, чумацтво, висока моб╕льн╕сть, що характерно - сезонна ("А вже весна, а вже красна,/ ╤з стр╕х вода капле,/ Молодому козаков╕/ Мандр╕вочка пахне.") ╕ знову ж таки, мова, особливо в елементах, що стосуються козацтва.