Справа в тому, що козаком по духу треба народитися. Життя може заставити хл╕бороба стати козаком по необх╕дност╕, вийти з косою проти банди нападник╕в, але це для нього буде екстремальна ситуац╕я, яка жодним чином не приверне його до в╕дмови в╕д усталеного с╕льського життя ╕ не перетворить на козака по духу, козака, який в╕дчува╓ потребу в смертельному ризику, що без нього життя зда╓ться йому пр╕сним ╕ безсенсовним. Природа людини сама робить в╕дб╕р - кому козакувати, кому орати ╕ с╕яти, кому вправлятися з ремеслом. В╕йськовий найманець н╕коли не стане землеробом, а землероб - в╕йськовим найманцем. Але для реал╕зац╕╖ природно╖ схильност╕, немотивовано╖ активност╕, потр╕бн╕ умови, коли ╓ попит на в╕дпов╕дну активн╕сть ╕ можливост╕ для ╖╖ реал╕зац╕╖, тобто в даному випадку - наявн╕сть бодай яко╖сь в╕дпов╕дно╖ орган╕зац╕╖. Умови в╕льного життя ╕ наявност╕ свободи вибору спонукають до б╕льш адекватно╖ стратиф╕кац╕╖ сусп╕льства, коли людина може знайти соб╕ н╕шу, що краще узгоджу╓ться з його характером чи душевною схильн╕стю. То ж не випадково виника╓ розпод╕л прац╕, як найб╕льш ефективна форма орган╕зац╕╖ сусп╕льства. Але люди - во╖ни за покликанням, н╕коли не були б╕льш╕стю в сусп╕льств╕. Бо во╖н╕в комусь треба годувати ╕ споряджати.
Нема╓ сумн╕ву, що частина уходник╕в ╕ вт╕кач╕в була ╕нкорпорована в козацтво. Можливо, вони склали значну масу козацтва. Але сумн╕вно, щоб уходники ╕ вт╕кач╕ започаткували козацтво, як це стверджу╓ уходницька теор╕я. З уходник╕в ╕ вт╕кач╕в може утворитись банда, а не в╕йськова орган╕зац╕я. Банда не почне виробляти чайки ╕ не буде вживати татарськ╕ назви для всього, що стосу╓ться козацтва. ╤ Претв╕ч сп╕впрацював з вже сформованим козацтвом, це очевидно по хронолог╕╖ його д╕яльност╕, тобто автохтонна теор╕я, зг╕дно яко╖ виникнення козацтва ╓ результатом в╕дпов╕дно╖ державно╖ пол╕тики тогочасного уряду, також не витриму╓ критики. Бо козацтво ма╓ вс╕ ознаки сп╕льноти, що ╓ продуктом самоорган╕зац╕╖, а не явля╓ собою урядову ╕нституц╕ю. Справа в тому, що козацтво являло собою самодостатн╓ утворення, чого не бува╓ в державн╕й систем╕. Козаки були буд╕вельниками (сам╕ будували укр╕плення ╕ житло), рем╕сниками, землеробами, кочовиками, рибалками-мисливцями, купцями, нарешт╕, во╖нами. Таке утворення не може виникнути в╕дразу, воно може бути лише результатом досить довго╖ еволюц╕╖.
Сама постановка питання про виникнення чи утворення козацтва ╓ не зовс╕м правом╕рною. Навряд чи можна вказати пер╕од в ╕стор╕╖, до якого козацтва ще не було, а п╕сля якого - ось воно, вже готове. Напевно це був багатовим╕рний еволюц╕йний процес трансформац╕╖ ╕ адаптац╕╖ перв╕сно╖ спрямованост╕ сусп╕льства на самозахист, що, як ми зауважили вище, почався безпосередньо перед монгольською навалою ╕ в якому сутт╓ву роль в╕д╕гравала коч╕вницька складова, хоча там не могло об╕йтись без ут╕кач╕в бояр ╕ велико╖ маси землероб╕в ╕ рем╕сник╕в. Нове сусп╕льство, що складалось на тих перв╕сних укра╖нах, було зобов'язане м╕стити ╕ утримувати в соб╕ в╕йськову складову, як необх╕дну умову виживання, а ╖╖ конкретна форма залежала в╕д умов зародження ╕ подальшого розвитку. По м╕р╕ розширення зони розселення сп╕льноти ╕ створення самост╕йних осередк╕в, окрем╕ форми козацтва могли мати рег╕ональну специф╕ку як в технолог╕чному план╕ (переважання, умовно говорячи, кочового "верхового", селянського "возового", чи р╕чкового "варязького" типу), так ╕ в формах в╕дношень всередин╕ сусп╕льства ╕ з сус╕дами. (Скаж╕мо, Яворницький под╕ля╓ козак╕в на низових, або запорожц╕в ╕ городових, що жили в м╕стах). Розширення ╕ поповнення лав козацтва не могло в╕дбуватись без включення селян, як основно╖ складово╖ тод╕шнього сусп╕льства, а також уходник╕в ╕ вт╕кач╕в. (Роль вт╕кач╕в могла стати сутт╓вою п╕сля початку польсько╖ колон╕зац╕╖ Рус╕). Напевно на перших порах кочовики (торки чи черкаси), як в╕льн╕ люди ╕ профес╕ональн╕ во╖ни в╕д╕гравали вир╕шальну роль в становленн╕ козацтва, бо назви козацько╖ старшини, (а це дуже важливо), назви озбро╓ння, збру╖, одягу, коней, страв, обладнання - ус╕ мають походження в╕д кочових народ╕в. (Може в╕д них п╕шов ╕ козак Мамай?) А дал╕ почалася еволюц╕я цього ядра, ╕нкорпорац╕я в нього м╕сцевого ╕ прибулого населення, формування структури ╕ орган╕зац╕╖, традиц╕й, вза╓мод╕╖ з зовн╕шн╕м св╕том тощо. Напевно в козацтв╕, поряд з кочовою ╕ селянською складовою, була також княз╕всько-варязька, боярська, польсько-шляхетська, рем╕снича ╕ нав╕ть дух╕внича складов╕. Там усе йшло в д╕ло ╕ все згодилось. На к╕нець XV-го - початок XVI-го стол╕ття, коли з'являються документальн╕ св╕доцтва про козацтво, воно вже вступило в нову фазу свого розвитку - перетворилося в козацьке в╕йсько.
╤снують погляди на козацтво, нав╕ть серед поважних ╕сторик╕в, як на дещо ╕зольований ел╕тний стан, сво╓р╕дну шляхту, що зверхньо в╕дносилась до землероб╕в, а при нагод╕ використовувала селян в якост╕ "гарматного м'яса". Треба в╕дразу зауважити, що ╕золяц╕я, станов╕ бар'╓ри - це те, що створю╓ ╕ на чому трима╓ться держава, ╕ що ╓ ознакою держави. Козацтво являло собою бездержавне ╕ антидержавне утворення, може за винятком п╕знього пер╕оду Гетьманщини. Для мене очевидно, що селяни, а ширше - народ, були невичерпним джерелом поповнення козацтва, а це значить, що м╕ж козацтвом ╕ "народом" ╕снував орган╕чний зв'язок ╕ в╕дпов╕дний характер в╕дносин. Якби вдалося порахувати втрати серед козак╕в за пер╕од майже безперервних в╕йн XVI-го ╕ першо╖ половини XVII-го стол╕ття, то отримана цифра була би жахлива. А разом з тим загальна к╕льк╕сть козацтва за цей пер╕од не т╕льки не зменшилась, а багатократно зросла. В под╕╖ Хмельниччини влилося близько 200 тисяч вояк╕в, це д╕йсно була всенародна революц╕я. Очевидно, що ╕снував ефективний ╕ пост╕йно д╕ючий механ╕зм добров╕льно╖ ╕нкорпорац╕╖ простого люду в козаки ╕ основна складова цього люду без сумн╕ву була селянсько-холопська, бо таким було сусп╕льство. Переважаючий п╕ший, та ще й на возах, характер козацького в╕йська також св╕дчить за наявн╕сть потужно╖ селянсько╖ складово╖: "Год╕ тоб╕ пане-брате ╜ринджоли малювати. Бери шаблю гостру, довгу та йди воювати". Ел╕тою були х╕ба що запорожц╕-чайкар╕. Народна творч╕сть, що залишилась в п╕снях ╕ думах, однозначно св╕дчить про позитивне в╕дношення до козак╕в, як до сво╖х: "За тобою, Морозенку, вся Вкра╖на плаче". Народн╕ зображення "козака Мамая" ╕ весь пласт укра╖нського народного ╕ профес╕йного живопису, пронизаний в╕льним духом козацтва, св╕дчить про те саме. Народн╕сть козацтва прекрасно розум╕ла польська шляхта, яка на претенз╕╖ козак╕в щодо набуття шляхетського статусу в╕дпов╕ла на сейм╕ 1632 року наступним чином: "Козаки ╓ насправд╕, як вони стверджують, членами Реч╕ Посполито╖, але такими, як н╕гт╕ б╕ля т╕ла - треба ╖х час в╕д часу обтинати". Ця в╕дпов╕дь характеризу╓ ц╕лком зрозум╕ле в╕дношення польсько╖ шляхти до козацтва ╕ взагал╕ до укра╖нського народу, як до хлопства, над яким потр╕бно панувати, (що знайшло п╕дтвердження в конституц╕╖ 1638 року щодо козацьких прав), а також несум╕сн╕сть в╕льно╖ народно╖ стих╕╖ з колон╕альними державними порядками Корони. Це явилось головною причиною непримиримо╖ ворожнеч╕, ненавист╕ ╕ кривавих под╕й, що супроводжували майже всю ╕стор╕ю польсько-укра╖нських в╕дносин. З ╕ншого боку, ця в╕дпов╕дь св╕дчить про р╕вень роздратування шляхти тим неконтрольованим ╕ бурхливим процесом зростання к╕лькост╕ козацтва, що був викликаний власне "покозаченням" хлоп╕в.
В╕тал╕й Щербак, автор цитовано╖ вище книги про козацтво, не в╕дкида╓ можливост╕ участ╕ селян в формуванн╕ козацтва, хоч ╕ п╕дкреслю╓: "Однак конкретних документальних св╕дчень про ставлення селян до генези козацтва на сьогодн╕ не виявлено". Вт╕м трохи дал╕ в╕н циту╓ документ 1615 року де сказано, що в зв'язку з масовою втечею людей на Запор╕жжя "... мало хто ╕ до плуга ма╓ людей на Под╕ллю". На думку В. Смол╕я "козацтво з самого початку формувалося як категор╕я людей, що виходила за рамки феодально╖ становост╕, козак-во╖н ╕снував поряд з козаком-землеробом, в╕йськовий елемент природно вживався в елемент землеробський ╕ доповнював його" (Феномен укра╖нського козацтва в загально╕сторичному контекст╕. Укр. ╕ст. журнал 1991, N5, стор. 62). Напевно в цьому питанн╕ необх╕дно також враховувати процеси в популяц╕йному (демограф╕чному) вим╕р╕. В землеробських цив╕л╕зац╕ях з необх╕дн╕стю виникають "надлишки" популяц╕╖, що створюють демограф╕чний тиск, пов'язаний з деф╕цитом земельних ресурс╕в. В╕дносно високий в╕дсоток селянського населення в тод╕шн╕й Рус╕ давав б╕льший в╕дсоток "зайвих" людей селянського походження. Вони могли включатись в процес колон╕зац╕╖ Дикого Поля, що робило ╖х "нап╕вкозаками", а могли в╕дразу йти на С╕ч ╕ ставати молодиками. Умови життя селян на поруб╕жних землях взагал╕ були "нап╕вкозацькими", що стимулювало процес козацько-селянсько╖ ╕нтеграц╕╖. В тому ж напрямку працювала необх╕дн╕сть харчового ╕ фуражного постачання для регулярних козацьких формувань, що переконливо показано в цитован╕й вище робот╕ М.╢. Слабченка.