╤стор╕я ╢вропи зна╓ дуже мало в╕льних, чи в╕дносно в╕льних народ╕в. Через рабство в р╕зних його формах пройшли майже вс╕ народи. В╕дносно найб╕льш в╕льними були, без сумн╕ву, кочовики. Серед ос╕лих народ╕в в╕льними були народи Скандинав╕╖, шотландц╕, як╕ позбулися кр╕пацтва ще в XIV стол╕тт╕ ╕ весь час боролись за незалежн╕сть проти Англ╕╖, баски, що не знали рабства ╕ також вели невпинну боротьбу за свою нац╕ональну свободу. До ц╕╓╖ ж категор╕╖ можна в╕днести укра╖нц╕в, як╕ на протяз╕ к╕лькох стол╕ть сформувалися, як в╕льний народ, ╕ цей затухаючий в час╕ ╕мпульс вол╕, закр╕плений в ментальност╕, дожив, чи скор╕ше, "дотягнув" до сьогодення. В ус╕х цих випадках в╕льних народ╕в, саме народ збер╕гав нац╕ональну св╕дом╕сть ╕ культуру. Ел╕та завжди була б╕льш продажною, йшла на компром╕си з владою, б╕льше п╕клувалась про матер╕альне, а не духовне, тобто була схильна до конформ╕зму, якщо користатися сучасною терм╕нолог╕╓ю. Конформ╕зм ел╕ти ╓ так само явище природне, бо в╕н сприя╓ задоволенню ╕нстинкту влади ╕ ╕нстинкту власност╕. Культура, як явище надбудови, не укор╕нене в глибинах ментальност╕, в таких випадках розмива╓ться ╕ в╕дходить на задн╕й план. Державна мова, мова "начальства" мало по малу ста╓ р╕дною мовою ел╕ти, бо двомовн╕сть вимага╓ певного напруження ╕ певного р╕вня ╕нтелекту чи св╕домост╕. Те ж саме стосу╓ться культури. Можлив╕ нав╕ть б╕льш "дик╕" прояви розб╕жност╕ м╕ж ел╕тою ╕ посполитим народом - вар╕ант, що в наш час отримав визначення, внутр╕шн╕й колон╕ал╕зм, коли ел╕та культурно втрача╓ всяк╕ контакти з власним народом, форму╓ власну ел╕тарну культуру, або ж запозича╓ ╕ноземну, нав╕ть зм╕ню╓ мову ╕ в╕дноситься до залежних в╕д не╖ людей виключно, як до засобу власного збагачення, (як до недолюдк╕в чи до худоби, що розмовля╓). Б╕льше того, пан╕вний клас штучно створював культурну ╕ мовну дистанц╕ю, щоб ця ╕накш╕сть не залишала сумн╕в╕в чи докор╕в сов╕ст╕ щодо можливост╕ управляти ╕ експлуатувати посполитий люд. Фактично формувалися два окрем╕ етноси, що ╕снували поряд, ╕ нав╕ть контакти м╕ж ними в╕дбувалися не напряму, а через посередництво управител╕в ╕ прикажчик╕в. В такому раз╕ те, що ма╓ назву, народ, в д╕йсност╕ представляло пан╕вн╕ верстви сусп╕льства, а процес формування нац╕╖ був можливий виключно в модерн╕ часи, коли подальше п╕дтримування розколу м╕ж станами загрожувало нев╕дворотним технолог╕чним в╕дставанням, коли селяни отримали повноц╕нне право власност╕ на землю ╕ коли були скасован╕ станов╕ прив╕ле╖, що створило сп╕льний для вс╕х верств населення характер матер╕альних ╕ правових в╕дносин. Ун╕версальн╕сть в╕дносин, можлив╕сть отримання осв╕ти для вс╕х без винятку - являють собою ун╕версальний механ╕зм перетворення народу в нац╕ю. Вт╕м, ╕сну╓ ще один, не менш ун╕версальний метод створення ╓дност╕ в народ╕ - насильницька л╕кв╕дац╕я пан╕вного класу. (Цей метод стосу╓ться не т╕льки сучасних тотал╕тарних режим╕в. Ще за час╕в Петра ╤ в Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖ було юридично скасовано дворянство татар Поволжя. В результат╕ утворилась досить однор╕дна, згуртована ╕ сильна татарська нац╕я, яка вже зараз практично створила незалежну татарську державу, а в ╖╖ майбутн╕х можливостях у мене особисто нема╓ жодного сумн╕ву. Аналог╕чно, в╕дсутн╕сть рабства ╕ пан╕вного класу, чи взагал╕ - сильно╖ влади, в б╕льш-менш ╕зольованих соц╕альних групах (ми вже згадували, як приклад, старов╕р╕в) приводила до створення згуртовано╖ сп╕льноти з високим потенц╕алом виживання ╕ розвитку). Ми бачимо, що вар╕ант╕в нац╕огенезу може бути безл╕ч ╕ д╕йсно всеб╕чна його теор╕я повинна брати явище в ус╕й його повност╕ ╕ багатовим╕рност╕. На мою думку, одним з вир╕шальних фактор╕в в нац╕огенез╕ ╓ сп╕вв╕дношення рабства ╕ вол╕ в основн╕й трудов╕й народн╕й мас╕, а також - як це сп╕вв╕дношення зм╕нювалося в час╕ (фактор ╕нерц╕╖ ментальност╕). А взагал╕, в нац╕огенез╕ дуже важливою ╓ етнокультурна складова, специф╕чна для кожного народу, рег╕ону, кл╕мато-географ╕чно╖ зони, рел╕г╕йно╖ конфес╕╖, яка проявля╓ себе в специф╕чн╕й активност╕ в випадках м╕жетн╕чних вза╓мод╕й ╕ виклик╕в.
Я не зустр╕в жодно╖ народно╖ п╕сн╕, пов'язано╖ з козацтвом, (а ╖х ╓ маса), де козак подавався б в негативн╕й конотац╕╖. Також нема╓ п╕сень, де акцентувалася б та чи ╕нша соц╕альна нер╕вн╕сть чи несправедлив╕сть з боку козак╕в по в╕дношенню до селян. Це були б св╕доцтва наявност╕ станового розколу м╕ж козаками ╕ селянами. Фольклор заф╕ксував козацтво, як орган╕чну частину народу з романтичним "лицарським" в╕дт╕нком. Нав╕ть коли п╕зн╕ше почалося розшарування козацтва, утворення прошарку дуже багато╖ шляхти, панства, середня к╕льк╕сть селян, що працювали на пана, була значно меншою н╕ж в Рос╕╖. Рос╕я зустр╕ла на територ╕╖ Укра╖ни фантастичн╕ з точки зору рос╕ян вар╕анти - шляхта, що працю╓ сама на себе ╕ нав╕ть - повна фантастика - безземельна шляхта, причому безземельно╖ шляхти була така скажена к╕льк╕сть, що Катерина ╤╤ планувала переселення тако╖ шляхти куди-небудь подал╕ на безкрайн╕ простори ╕мпер╕╖. Тобто, в вар╕ант╕ Укра╖ни ми зустр╕ча╓мо ситуац╕ю, коли соц╕альний стан людини не залежить в╕д майнового стану ╕ характеризу╓ шляхетн╕сть як таку - як╕сть, притаманну ц╕лком в╕льн╕й людин╕.
Власне той факт, що виникла молода укра╖нська нац╕я, ор╕╓нтована на ц╕нност╕ свободи, дало ╖й змогу протистояти горизонтальн╕й (латеральн╕й) ╕нкорпорац╕╖ (включенню) в сус╕дн╕ народи - польський ╕ московський (рос╕йський), по аналог╕╖ з тим, як утворились англ╕йц╕ (з англ╕в, сакс╕в, норман╕в ╕ данц╕в) французи ╕ н╕мц╕ ( кожен - з близько 10 етнос╕в), шляхом поступового н╕велювання особливостей окремих етнос╕в за довгий час перебування в ╓дин╕й держав╕ (це якраз вар╕ант створення нац╕╖ через державу). Може чи не найб╕льше значення для пол╕тизац╕╖ укра╖нського народу ╕ перетворення його в нац╕ю мала польська експанс╕я в Укра╖ну, що почалася п╕сля Любл╕нсько╖ ун╕╖ 1569 року ╕ набула розвинених форм в 20-х роках XVII стол╕ття. Спроба поставити укра╖нського селянина в т╕ ж сам╕ умови, що ╕снували по в╕дношенню до посполитих поляк╕в на р╕дн╕й Польщ╕, привела до соц╕ального напруження, що дуже скоро набирало м╕жнац╕онального забарвлення. В в╕йну, що почалася в 1648 роц╕, укра╖нц╕ вже вступили як пол╕тична нац╕я. Нема сумн╕ву, що якби ця в╕йна не була загальнонародною, нац╕онально-визвольною, а була би в╕йною козацтва за прив╕ле╖, як то подають деяк╕ ╕сторики, вона б не мала жодних шанс╕в на усп╕х. Козацтво було укор╕нене в селянство, що обумовлювало сп╕льне м╕сце проживання (основно╖ маси), вза╓мозалежний ╕ вза╓модоповнюючий характер сусп╕льних в╕дносин, нарешт╕, сп╕льну ментальн╕сть.
Виникнення, власне укра╖нсько╖, на в╕дм╕ну в╕д русько╖ чи русинсько╖ нац╕╖, було однозначно пов'язано з наявн╕стю укра╖нсько╖ ╕де╖ - ╕де╖ свободи ╕ самоврядування. Ця ╕дея сформувала ц╕лком визначен╕ уявлення про форми державност╕, як╕ були реально реал╕зован╕ в козацькому сусп╕льному устро╖. Загальний принцип - народ-в╕йсько, причому в╕йсько добров╕льне. Хто служить - позбавля╓ться податк╕в, але повинен в раз╕ необх╕дност╕ по наказу з'являтись на службу "конно ╕ оружно", власним коштом. Територ╕альний под╕л в╕дпов╕да╓ в╕йськовому, на сотн╕ ╕ полки з виборною старшиною. В населених пунктах - повне самоврядування ╕ виборна старшина в м╕н╕мально необх╕дн╕й к╕лькост╕. Основою тако╖ орган╕зац╕╖ ╓ громада, св╕дома ╕ в╕дпов╕дальна сп╕льнота - добров╕льне територ╕альне об'╓днання економ╕чно самодостатн╕х член╕в - громадян, яка демократично вир╕шу╓ вс╕ питання, що стосуються сусп╕льного життя. Такому сусп╕льству не потр╕бн╕ н╕ цар╕, н╕ князьки, н╕ варяги з ╖х дружинами. Все залежить т╕льки в╕д самих людей, в╕д ╖х вм╕ння працювати, торгувати, сп╕впрацювати, оборонятись. Ось ця ╕дея, що набула характеру конкретних форм державно╖ орган╕зац╕╖, ╕ стала зм╕стом "укра╖нсько╖ хвил╕", ╕мпульсу вол╕, що поширюючись в╕д вузенько╖ смужки окра╖нних земель поступово захопив величезний прост╕р Мало╖ Рус╕ ╕ поширився дал╕ на земл╕ Москов╕╖ ╕ на Карпати. Це була ╕нша цив╕л╕зац╕я, яко╖ ще н╕де в ╢вроп╕ не було до того часу.