Ось ця нерушима зв'язка в╕йсько-держава ╓ найб╕льш характерною рисою цього типу державност╕. Якщо в╕йсько (або в б╕льш широкому сенс╕ - весь апарат насильства) зника╓ - зника╓ держава ╕ в╕д не╖ не залиша╓ться н╕чого. Т╕льки п╕дкорен╕ народи потихеньку приходять до тями та дороги, добре второван╕ солдатськими ногами, нагадують про минуле. Зовс╕м ╕нший приклад да╓ нам Грец╕я, про яку можна сказати, (як ╕ про Укра╖ну), що це держава, яко╖ н╕коли не було. Д╕йсно, були Аф╕ни, була Спарта, Делос, Аполлон╕я, Мегалопол╕с, Коринф, М╕лет, Ефес ╕ ще близько сотн╕ аналог╕чних утворень не т╕льки на Балканському п╕востров╕, а в╕д П╕рене╖в до Мало╖ Аз╕╖ ╕ ╢гипту ╕ дал╕ на побережжя Чорного ╕ Азовського мор╕в. Справа в тому, що греки створили не державу, а певний тип цив╕л╕зац╕╖ - цив╕л╕зац╕╖ в╕льних людей, що живуть по принципу самоорган╕зац╕╖ ╕ зовс╕м малою складовою того, що ма╓ назву, державн╕сть. Вся ╖х державн╕сть обмежу╓ться одним м╕стом - пол╕сом. В раз╕ необх╕дност╕ вони можуть створювати союзи (як наприклад, п╕д час греко-персидських во╓н), але ц╕ союзи н╕коли не перетворювалися в велику сп╕льну державу. Македон╕я, завоювавши Грец╕ю була сама дуже швидко елл╕н╕зована, ╕ вже Александр Македонський продовжував свою експанс╕ю на сх╕д, як грек. Але не в характер╕ грек╕в було п╕дкорення ╕ утримання народ╕в, ╕ ╕мпер╕я Александра розпалась в╕дразу по його смерт╕. Грецька колон╕зац╕я нових земель була мирною, хоч ╕ готовою до оборони (щоправда, в деяких м╕сцях вони конкурували з ф╕н╕к╕йцями). Рим, при╓днавши Грец╕ю, багато в чому перейняв культуру грек╕в, зокрема грецький пол╕с перетворився в римський мун╕цип╕й, ще п╕зн╕ше став середньов╕чним ╓вропейським м╕стом з самоврядуванням, а ╕тал╕йськ╕ середньов╕чн╕ м╕ста-держави були аналогами грецьких пол╕с╕в. ╤ сам перех╕д до доби просв╕тництва, а пот╕м до модерно╖ доби п╕шов через епоху В╕дродження - в╕дродження старо╖ грецько╖ дохристиянсько╖ культури. Наявн╕сть демократичних традиц╕й, що були започаткован╕ в Грец╕╖, стала одним з фактор╕в створення сучасно╖ демократично╖ ╢вропи - нас╕ння демократ╕╖ ╕ самоврядування пережили тисячол╕ття ╕ лихол╕ття.
Процес поширення грецько╖ цив╕л╕зац╕╖ в ╕стор╕╖ ма╓ назву елл╕н╕зац╕я ╕ по характеру под╕бний до процесу поширення винаход╕в чи нових технолог╕й. ╤сну╓ концепц╕я дифуз╕он╕зму, що розвинулась в перш╕й половин╕ XX стол╕ття, яка поясню╓ цей механ╕зм поширення по аналог╕╖ з дифуз╕╓ю тепла чи концентрац╕╖ речовини. Насправд╕ тут ми ма╓мо справу з б╕льш складними - ╕нформац╕йними механ╕змами, що можуть створювати також б╕льш складн╕ явища в залежност╕ в╕д властивостей ╕нформац╕йного поля, соц╕ального середовища ╕ результат╕в ╖х вза╓мод╕╖, а по характеру - хвильов╕, нел╕н╕йн╕ ╕ резонансн╕ процеси. Так само ми говоримо про ╕слам╕зац╕ю чи вестерн╕зац╕ю, як про явища, що йдуть сам╕ по соб╕ при наявност╕ ╕нформац╕йних контакт╕в, а держава може ╖х лише прискорювати чи гальмувати. На в╕дм╕ну в╕д технолог╕╖, цив╕л╕зац╕я явля╓ собою б╕льш складний комплекс, що стосу╓ться р╕зних вим╕р╕в, але склада╓ певну ц╕л╕сн╕сть. В нашому контекст╕ поняття, цив╕л╕зац╕я, характеризу╓ певну як╕сть сусп╕льства а також ╕нформац╕ю про цю як╕сть, що ╕сторично форму╓ться в результат╕ ст╕йкого по╓днання культури, ментальност╕ ╕ технолог╕╖, причому культура ╕ ментальн╕сть мають б╕льше значення, н╕ж технолог╕я. (Поняття, цив╕л╕зац╕я, так само, як поняття нац╕я чи нац╕ональн╕сть, стражда╓ невизначен╕стю, чи може навпаки - ╕сну╓ ст╕льки визначень, що воно втрача╓ всякий сенс, а тому тут п╕дкреслю╓ться необх╕дн╕сть власне даного контексту). Можна сказати, що цив╕л╕зац╕я явля╓ собою певний соц╕альний винах╕д, що показу╓ особливост╕, переваги чи вади даного способу сусп╕льного ╕снування - певний етап ╕сторичного розвитку, який акумулю╓ соц╕ально-культурн╕ ╕ технолог╕чн╕ досягнення народу, тобто вона створю╓ться народом ╕ в цьому сенс╕ явля╓ собою продукт самоорган╕зац╕╖. Етн╕чн╕ ознаки сусп╕льства, його соц╕альна структура, характер економ╕ки ╓ вторинн╕ ╕ пох╕дн╕ складов╕ по в╕дношенню до цив╕л╕зац╕╖. Цив╕л╕зац╕ю можна розглядати, як певний тип соц╕ально╖ практики, створено╖ сусп╕льством, на в╕дм╕ну в╕д державно╖ соц╕ально╖ практики, створено╖ апаратом насильства, (якщо держава не ╓ формою народовладдя). Фактично, держава паразиту╓ на цив╕л╕зац╕╖, при тому зм╕нюючи ╕ деформуючи соц╕альн╕ практики, врешт╕-решт знищуючи ╖х потенц╕ал.
Належн╕сть до певно╖ цив╕л╕зац╕╖ характеризу╓ людину безв╕дносно до етн╕чних ознак, мови, соц╕ального статусу ╕ профес╕╖. Скаж╕мо, давньогрецька цив╕л╕зац╕я на теренах в╕д Приазов'я до ╢гипту могла мати р╕зноман╕тн╕ форми державност╕ (або взагал╕ ╖╖ не мати) та економ╕ки, в залежност╕ в╕д кл╕мато-географ╕чних ╕ пол╕тичних умов. Але основн╕ риси цив╕л╕зац╕╖ - ментальн╕сть свободи, повага до особистост╕, почуття власно╖ г╕дност╕, в╕дсутн╕сть агресивност╕, тяга до знань ╕ осв╕ти, культура т╕ла, ц╕нування мистецтва, специф╕чн╕ технолог╕╖ буд╕вництва з каменю ╕ арх╕тектура, наявн╕сть пол╕с╕в ╕ ╖х планування, буд╕вництво корабл╕в певно╖ конструкц╕╖, морська торг╕вля - весь той комплекс, що характеризу╓ власне "грецьк╕сть", все це в╕дтворювалося на протяз╕ багатьох стол╕ть, аж поки ця цив╕л╕зац╕я не була знищена варварами ╕ християнством. Б╕льше того, завоювання грек╕в ╕ншими народами, (дор╕йцями, македонцями) перетворювало завойовник╕в на грек╕в, а перебування в склад╕ держав-завойовник╕в аж н╕як не привело до зникнення "грецькост╕" серед завойованого населення. Р╕зниця м╕ж цив╕л╕зац╕ями така ж сутт╓ва, як наприклад, р╕зниця м╕ж Парфеноном, Тадж-Махалом, ╓гипетською п╕рам╕дою ╕ т╕бетською ступою.
Ран╕ше (а подекуди ╕ тепер) було загальноприйняте протиставлення варварства ╕ цив╕л╕зац╕╖. (В цьому прояв ╕нерц╕╖ людсько╖ св╕домост╕, що збер╕га╓ уявлення, сформован╕ ще за античних час╕в). Власне, сам терм╕н, цив╕л╕зац╕я, вживався для того, щоб в╕др╕зняти, так звану, варварську стад╕ю розвитку в╕д ╕сторично╖, "культурно╖", тобто цив╕л╕зовано╖. По м╕р╕ розвитку ╕ переосмислення уявлень про те, що собою явля╓ "культурн╕сть" чи "варварство", в╕дбулася трансформац╕я ╕ розширення сфери застосування самого поняття, цив╕л╕зац╕я. Пошлюся на думку спец╕ал╕ста по варварству, В╕ри Павл╕вни Буданово╖: "Если исходить из того, что "цивилизация" - это определенный тип общества, отражающий процесс, систему и состояние поступательного развития, которое проходит определенные этапы, то "цивилизацию варваров" можно определить, как образ жизни, способ обеспечения выживания, детерминируемый базовыми устоями существования племенного мира. Среди наиболее существенных признаков "цивилизации варваров" выделим особенности среды обитания, материальные и духовные ценности, человеческий вектор, определявший их поддержание и модальность, устройство идентичности, способы хранения и передачи информации, а также наличие преемственности, которая транслирует достижения от поколения к поколению". (Цивилизация и варварство. Трансформация понятий и региональный опыт. 2012). Тобто з цих позиц╕й так зване "варварство" таке ж саме структуроване явище, як ╕ "цив╕л╕зац╕я", а отже для класиф╕кац╕╖ цих тип╕в з необх╕дн╕стю потр╕бно вживати той же самий терм╕н, цив╕л╕зац╕я. В цьому сенс╕, цив╕л╕зац╕я варвар╕в ╓ бездержавна цив╕л╕зац╕я, а цив╕л╕зац╕я грек╕в вийшла на р╕вень державност╕. Скаж╕мо, чи можна говорити про цив╕л╕зац╕ю такого "дикого" ╕ до того ж нечисленного народу, як еск╕моси? З точки зору викладених позиц╕й, безумовно можна ╕ нав╕ть потр╕бно. Еск╕моси створили ун╕кальну технолог╕ю, культуру ╕ ментальн╕сть, спрямовану на оптимальне виживання ╕ повноц╕нне ╕снування в екстремальних умовах п╕вноч╕. Ця цив╕л╕зац╕я створювалась на протяз╕ тисячол╕ть, поки не досягла досконалост╕. Нав╕ть сучасна розвинена технолог╕я не в змоз╕ забезпечити повн╕стю автономне ╕снування "цив╕л╕зовано╖" людини в тих умовах, де жили еск╕моси. Те саме можна сказати про цив╕л╕зац╕╖ народ╕в материково╖ крайньо╖ п╕вноч╕ або високог╕р'я Тибету. Так╕ цив╕л╕зац╕╖ ц╕лком можна в╕днести до того, що зараз прийнято називати терм╕ном, локальн╕ цив╕л╕зац╕╖. (╥╖ "локальн╕сть" поляга╓ в тому, що вона адаптована до конкретного природного середовища. В цьому сенс╕ ╕ грецька або ф╕н╕к╕йська цив╕л╕зац╕╖ також мають елементи "локальност╕", бо вони пов'язан╕ з морем). Ясно, що цив╕л╕зац╕я не ма╓ в╕дношення до наявност╕ чи в╕дсутност╕ державност╕ - це ╕нший б╕льш широкий ╕ глибокий в час╕ вим╕р. Наприклад, можна напевно стверджувати, що давньогрецьк╕ колон╕╖ на початкових етапах ╖х ╕снування не мали державност╕, бо державн╕сть форму╓ться т╕льки п╕сля майнового розшарування сп╕льноти, власне для п╕дтримки цього розшарування. В XIX-му ╕ перш╕й половин╕ XX-го стол╕ття був популярний терм╕н, раса, що вживався якраз в тому сенс╕, яким ми над╕лили поняття, цив╕л╕зац╕я. Засновник соц╕ально╖ психолог╕╖ Г. Лебон, що мав великий досв╕д вивчення р╕зних народ╕в вважав, що "душевний устр╕й кожно╖ раси такий пост╕йний, як його анатом╕чн╕ особливост╕, ╕ з нього походять його думки, почуття, в╕рування, державн╕ ╕нститути ╕ мистецтво... ╤нститути раси виражають ╖╖ душу, ╕ якщо бува╓ легко зм╕нити ╖х зовн╕шн╕сть, то вона не може зм╕нити ╖х основи... В ус╕х проявах життя народу ми завжди знаходимо, що ця незм╕нна душа раси сама тче свою власну долю". Терм╕н, раса, на жаль, був дискредитований расовими теор╕ями ╕ залишив сво╓ значення т╕льки в антрополог╕чному сенс╕. Терм╕н, культура, так само ╓ багатозначний ╕ б╕льш вузький н╕ж хот╕лося б. То ж ми змушен╕ користуватися терм╕ном, цив╕л╕зац╕я, хоч прикметник, утворений в╕д нього, цив╕л╕зований, а також нове значення, цив╕л╕зован╕сть, мають зовс╕м ╕нший смисл - залучен╕сть до нов╕тн╕х технолог╕й ╕ в╕дпов╕дного стилю життя.