Вожд╕вства вже мали стани, зокрема знать, але вона носила сакральний, а не майновий характер. Так, наприклад, германська знать "походила в╕д бог╕в". Германськ╕ так зван╕ "корол╕" виконували сакральн╕, в╕йськов╕ ╕ судов╕ функц╕╖. Важлив╕ р╕шення приймав верховний орган - народн╕ збори, в яких брали участь вс╕ в╕льн╕ озбро╓н╕ чолов╕ки, також ╕снувала рада стар╕йшин. Тобто не було спец╕ального апарату влади, який би п╕дтримував майнове розшарування, встановлював писан╕ закони ╕ сл╕дкував за ╖х виконанням. Разом з тим р╕вень "дикост╕" варвар╕в по в╕дношенню до "цив╕л╕зац╕╖" часто переб╕льшу╓ться. Наприклад кельти (предки зокрема ╕рландц╕в, шотландц╕в ╕ валл╕йц╕в), що заселяли територ╕╖ зах╕дно╖ ╢вропи з першого тисячол╕ття до н. е., вже починаючи з VIII стол╕ття до н. е. мали досить розвинене ╕ р╕зноман╕тне ремесло, зокрема серед знайдених вироб╕в Гальштатсько╖ культури (VIII - VI ст. до н. е.) вже був знаменитий шотландський тартан, точн╕ше його предок - картата (напевно це укра╖нське слово походить якраз в╕д слова тартан) тканина досить високо╖ якост╕, вироблена з застосуванням ткацького станка. Знайден╕ дороги, що були збудован╕ у II ст. до н. е., а в часи Цезаря в╕йська вже могли в╕льно пересуватися по вс╕й ╢вроп╕ дорогами варвар╕в. Кельти ╕ германц╕, що вит╕снили кельт╕в, (але не дуже в╕д них в╕др╕знялись, бо вит╕снення супроводжувалось обм╕ном культур), безумовно являли собою ц╕лком певну ╕ досить розвинену цив╕л╕зац╕ю, а процеси що в╕дбувалися в ╢вроп╕ в пер╕од в╕д Риму до Середньов╕ччя, ╕ як╕ створили середньов╕чну ╢вропу, були насл╕дком з╕ткнення цив╕л╕зац╕й антично╖ ╕ варварсько╖. "Результатом этого взаимодействия, как следствия взаимопроникновения и взаимоуничтожения римского и варварского миров, явилось зарождение нового типа цивилизации". (В.П. Буданова "Варварский мир эпохи великого переселения народов". М. Наука, 2000). Можна доповнити цей висновок фактором християнсько╖ церкви, яка на той час сформувалась як ц╕лком незалежна формац╕я, що на довгий час стала ще одним самост╕йним центром влади ╕ на протяз╕ довгого часу конкурувала в цьому в╕дношенн╕ з владою молодих ╓вропейських держав. Справа в тому, що християнство стало першою тотал╕тарною рел╕г╕╓ю, тобто такою, що намага╓ться контролювати ус╕ аспекти людського життя без винятку (включно з та╓мними помислами). Цей контроль поступово перетворювався у реальну всеб╕чну владу над людьми. Чернеч╕ общини - монастир╕ стали першими справжн╕ми феодалами, бо завдяки лихварству захоплювали ус╕ земл╕ селян в межах досяжност╕ ╕ перетворювали в╕льних землевласник╕в на кр╕пак╕в. Боротьба за владу м╕ж королями ╕ церквою часто переходила в реальн╕ в╕йни. (Ц╕ процеси прекрасно показан╕ в робот╕ Март╕на ван Кревельда, Розкв╕т ╕ занепад держави. Зокрема в╕н констату╓: "Т╕льки в ╢вроп╕ позиц╕я церкви була наст╕льки потужною, що зам╕сть того щоб заново п╕дкоритись ╕мперський влад╕, вона боролась з нею аж до виникнення патово╖ ситуац╕╖. В результат╕ феодал╕зм, зам╕сть того, щоб досить швидко п╕д╕йти до свого к╕нця, тривав майже тисячол╕ття ╕ дав сво╓ ╕м'я ц╕л╕й ╕сторичн╕й епос╕. Що ще б╕льш важливо, ╕мпер╕╖ б╕льше не вдалося в╕дродитись. В пром╕жках м╕ж двома великими вселенськими орган╕зац╕ями виросли велик╕ монарх╕╖...". Взагал╕, ╕деолог╕╖ (рел╕г╕╖) в ус╕ часи супроводжують державу, бо являють собою ще одно джерело влади, на цей раз над душею, причому не т╕льки на цьому св╕т╕, а й на "тому").
Велик╕ древн╕ цив╕л╕зац╕╖, перш за все ф╕н╕к╕йська ╕ грецька, розширювали ойкумену як бездержавн╕ колон╕сти на пустих землях, або на землях, зайнятих варварами, але з ╖х дозволу, без загарбання. Серед ф╕н╕к╕йських колон╕й утворилася т╕льки одна держава - Карфаген. (Про мирн╕ методи колон╕зац╕╖ красномовно говорить м╕ф (чи може ╕стор╕я) про Д╕дону, засновницю м╕ста). Щоб створити колон╕ю на порожньому м╕сц╕, як тепер говорять, "з нуля", потр╕бна була наявн╕сть необх╕дно╖ технолог╕╖, високий р╕вень орган╕зац╕╖ ╕, безумовно, свобода. Тому що т╕льки в╕льна людина може мати той високий р╕вень немотивовано╖ активност╕, що нестримно тягне людину до п╕знання нев╕домого, до в╕дкриття нових земель, до звершень, до свободи. Неважко соб╕ уявити життя колон╕ст╕в на нових м╕сцях, десь в п╕вн╕чному причорномор'╖, в землянках, поряд з войовничими ск╕фами, в суворому кл╕мат╕. Воля, рац╕ональн╕сть, висока культура, вм╕ння торгувати ╕ домовлятись допомагало вгамовувати войовничу вдачу ск╕ф╕в, створило умови для вза╓мовиг╕дних в╕дносин, врешт╕-решт нав╕ть навернути ск╕ф╕в до ос╕лост╕ ╕ хл╕боробства, задля торг╕вл╕ з грецькими пол╕сами. Власне пост╕йне в╕дтворення бездержавност╕, пост╕йне повернення в╕д ол╕гарх╕й ╕ тиран╕й до демократ╕й забезпечило таке довге життя стародавн╕м цив╕л╕зац╕ям. В певному сенс╕ демократична форма державност╕ явля╓ собою в╕дтворення додержавних егал╕тарних форм сусп╕льних в╕дносин. Державний орган в демократ╕ях ф╕ксу╓ волю б╕льшост╕, але при цьому, як б╕льш╕сть, так ╕ менш╕сть мають однаков╕ громадянськ╕ права.
Демократичн╕ традиц╕╖ давньогрецьких пол╕с╕в, а пот╕м римських мун╕цип╕╖в збереглися в ╢вроп╕ п╕сля краху Риму в м╕стах, особливо на п╕вдн╕. ╤снування старих м╕ст ╕ виникнення нових було пов'язано з необх╕дн╕стю розвитку ремесел ╕ торг╕вл╕, а для ╖х розвитку потр╕бно т╕льки одне - свобода. Але не меншою, а може й б╕льшою була роль ╕ значення старих н╕мецьких м╕ст, як╕ ще за варварських час╕в були виключно центрами ремесла ╕ торг╕вл╕ ╕ продовжували збер╕гати цю традиц╕ю (Кельн, Тр╕р, Аугсбург, Регенсбург ╕ багато ╕нших). Феодали ╕ король були змушен╕ рахуватися з наявн╕стю м╕ст, хоч там взагал╕ не д╕яла ╖х влада. В м╕стах люди мали зброю ╕ створювали ополчення, д╕яв орган самоврядування, маг╕страт (мун╕ципал╕тет), який виконував адм╕н╕стративн╕ ╕ судов╕ функц╕╖ (орган╕зац╕ю рем╕сничо╖ ╕ торговельно╖ д╕яльност╕ зг╕дно в╕дпов╕дних правил, орган╕зац╕ю вибор╕в ╕ т. ╕.). Функц╕╖ маг╕страту були ч╕тко обмежен╕. П╕зн╕ше вольност╕ м╕ст були заф╕ксован╕ в в╕дпов╕дних правах, угодах м╕ж корол╕вською владою ╕ м╕стами (Любекське право 1226 р., Кульмське право 1233 р., Магдебурзьке право 1235 р.). Ус╕ ц╕ права в свою чергу базувались на звича╓вих правах н╕мецьких племен ╕ угодах, що д╕яли ще з час╕в Римсько╖ ╕мпер╕╖. Тобто традиц╕╖ родоплем╕нно╖ вольност╕ стали ще одним з джерел ╓вропейсько╖ свободи. Б╕льше того, в╕льн╕ м╕ста почали створювати в╕льн╕ союзи м╕ст (Прирейнська л╕га, Швабський союз, Гейдельберзький союз). Ганзейський союз, що виник у 1241 роц╕ ╕ про╕снував до 1669 року, поки корол╕вська влада остаточно не задушила незалежн╕сть м╕ст. В╕н включав до 200 м╕ст по вс╕й Балтиц╕ ╕ П╕вн╕чному морю, а також мав масу контор в╕д Новгорода до ╤сланд╕╖. Це була цив╕л╕зац╕я, наддержавне утворення, що виникло ╕ ╕снувало незалежно в╕д державно╖ влади ╕ поширювалось по вол╕ в╕льних людей. Чужор╕дн╕сть в╕льних м╕ст по в╕дношенню до держави п╕дкреслю╓ться тим фактом, що державна влада короля чи феодал╕в весь час чинили тиск на м╕ста, включно з в╕йськовим протистоянням. В╕йна ╓вропейських держав проти м╕ст в основному завершилася в 1670 роц╕ перемогою держав, за винятком Н╕дерланд╕в ╕ Швейцар╕╖.
Приклад Швейцар╕╖ варто розглянути окремо, бо якраз на ╖╖ теренах в╕дбулося протистояння державност╕ ╕ бездержавних тенденц╕й, причому, останн╕ перемогли. По-перше, на в╕дм╕ну в╕д ╕тал╕йських м╕ст (Венец╕╖, Гену╖, М╕лану, Флоренц╕╖ ╕ Риму), як╕ не включали с╕льське населення, що оточувало м╕ста до складу громадян, а навпаки, експлуатували ╖х, швейцарськ╕ м╕ста поширювали св╕й вплив на с╕льське населення, ╕нкорпоруючи його до свого складу ╕ отримуючи в╕д нього в╕дпов╕дну п╕дтримку. Таким чином поступово зникали станов╕ розколи ╕ формувалась нац╕я. Починаючи з XIII стол╕ття почалося зв╕льнення селян в╕д феодально╖ залежност╕. В 1291 роц╕ виник перший Швейцарський конфедеративний союз, що складався з трьох кантон╕в - м╕зерне утворення на фон╕ великих ╓вропейських держав. Здавалось би, приходь ╕ бери його голими руками. Саме так думали ╕ персидськ╕ ╕мператори при Марафон╕, Салам╕н╕ чи Платеях. В реальност╕ кожна агрес╕я Габсбург╕в на Швейцар╕ю зак╕нчувалась однотипно - до Швейцарського союзу при╓днувались нов╕ кантони, що в╕дходили в╕д Австр╕╖. Бо це була в╕йна громадян за свою свободу, ╕ сус╕ди Швейцар╕╖ тягнулись до визволення з п╕д ярма. В 1353 роц╕ вже нал╕чувалось в╕с╕м кантон╕в, в 1481 - десять, а в 1501 - тринадцять (зараз - 26, з яких 6 - нап╕вкантони). По-друге, кантони були повн╕стю незалежн╕, не ╕снувало жодного центрального органу. Якщо вир╕шувалися сп╕льн╕ справи, то в╕дбувався з'╖зд представник╕в кантон╕в ╕ р╕шення могли бути прийнят╕ т╕льки в вар╕ант╕ повного консенсусу (одноголосно). Швейцар╕я була, можливо, найб╕льш в╕льною ╕ демократичною державою (а може, недодержаною) у св╕т╕, а швейцарськ╕ солдати-найманц╕ вважались найкращими в ╢вроп╕. Одним з показник╕в наявност╕ реального народовладдя в кра╖н╕ ╓ широке застосування референдуму - методу прямо╖ демократ╕╖ для вир╕шення ус╕х б╕льш менш важливих питань. (В наш╕ часи законодавчим органом на р╕вн╕ мун╕ципал╕тет╕в виступа╓ мун╕ципальна асамблея - орган прямо╖ демократ╕╖, в якому приймають участь ус╕ громадяни, що мають право голосу. До повноважень асамбле╖ входить майже все, що стосу╓ться звичайного життя людини - податки, пол╕ц╕я, м╕ське планування, осв╕та, соц╕альна допомога, дороги, енергетика, земельн╕ питання, громадянська оборона). В Швейцар╕╖ були в╕дсутн╕ соц╕альн╕ потряс╕ння, що радикально зм╕нювали б кра╖ну. Траплялись повстання проти ол╕гарх╕в, що захоплювали владу в м╕стах. Були рел╕г╕йн╕ в╕йни в часи Реформац╕╖, але вони були пов'язан╕ якраз з наявн╕стю автономно╖ рел╕г╕йно╖ орган╕зовано╖ влади - по-сут╕, ще одного апарату насильства. Пор╕вняно з ╢вропою Швейцар╕я завжди була оазисом безпеки ╕ спокою, куди зб╕гались ут╕кач╕ з ус╕х ╓вропейських кра╖н, приносячи з собою нов╕ технолог╕╖ ╕ нов╕ думки. Досв╕д Швейцар╕╖ наводить ще на одну думку - одно стратег╕чно в╕рне р╕шення (про надання селянам р╕вних прав) визначило долю кра╖ни на багато стол╕ть вперед. Як говорять в народ╕ - "Добрий початок - половина справи", а ╕нколи може ╕ вся справа. Тому що на початку заклада╓ться основа, яка буде п╕дтримувати всю буд╕влю на протяз╕ довгого часу.