Пом╕чено, що найб╕льш поширена форма сусп╕льно╖ орган╕зац╕╖ в надскладних природних умовах (крайньо╖ п╕вноч╕ або пустин╕) - безвожд╕вська община. Це обумовлено в╕дсутн╕стю достатньо великого додаткового продукту, необх╕дного щоб утримувати ╕нститут вождя, а також "комун╕стичним" типом виробництва ╕ споживання, що дозволя╓ общин╕ переживати найскладн╕ш╕ часи з м╕н╕мальними втратами. З ╕ншого боку, безвожд╕вським общинам значно важче переживати агрес╕ю з боку б╕льш орган╕зованих соц╕альних утворень. Рос╕йська система панування бере початок з Русько╖ - так званого, полюддя, коли княжа дружина об'╖жджала поселення ╕ збирала ненормовану данину - по сут╕, грабувала населення. (Ця традиц╕я в Рос╕╖ не перерива╓ться до нашого часу ╕ ╕сну╓ в форм╕ "крыши", "крышевания", або ж в вигляд╕ побор╕в, рейдерських захоплень ╕ конф╕скац╕й, з використанням державного апарату ╕ фактично санкц╕онованих державою). Аналог╕чна ситуац╕я ╕снувала п╕д час татаро-монгольського панування. Розвиток феодальних в╕дносин, що почався в Московськ╕й держав╕, був припинений при ╤ван╕ Грозному шляхом жорстокого придушення феодал╕в-бояр з конф╕скац╕╓ю вотчинних (спадкових ╕ споконв╕чних) земель ╕ переходом на пом╕сне землеволод╕ння - земля надавалась т╕льки слугам царя за виконання дов╕чно╖ (в основному в╕йськово╖) служби ╕ не передавалась нащадкам, якщо вони кидали службу. Як вотчинники, так ╕ пом╕щики (володар╕ пом╕сть) були зобов'язан╕ служити царю на однакових умовах ╕ поставляти солдат в к╕лькост╕, пропорц╕ональн╕й величин╕ землеволод╕ння. (П╕сля реформ Петра I в 1714 роц╕ була л╕кв╕дована будь-яка р╕зниця м╕ж вотчинними ╕ пом╕сними землеволод╕ннями - вони стали спадковими, ╖х власники називались дворянами, але обов'язок служити царю був скасований т╕льки в 1762 роц╕ Петром III законом "про дворянську вольн╕сть". Законом 1785 року були впроваджен╕ дворянськ╕ з╕брання з залученням дворян до виконання адм╕н╕стративних функц╕й). Таким чином, формувався згуртований клас землевласник╕в-дворян, ╕ була створена жорстка централ╕зована система влади без найменшо╖ можливост╕ прояв╕в сепаратизму чи бодай автоном╕╖. В той же час почалося посл╕довне посилення закр╕пачення селян, починаючи з 1581 року, коли були л╕кв╕дован╕ "запов╕дн╕ л╕та", ╕ аж по 1767 р╕к, коли стараннями "велико╖" Катерини II кр╕паки були перетворен╕ фактично в повн╕стю безправних раб╕в. За цей пер╕од було прийнято 10 в╕дпов╕дних постанов, закон╕в ╕ указ╕в, серед них найважлив╕ша - податна реформа Петра I (1718 - 1724 рок╕в), що зр╕вняла селян з холопами ╕ остаточно ╖х закр╕пила за пом╕щиком, який в╕д цього часу н╕с в╕дпов╕дальн╕сть за стягнення ╕ сплату в казну подушно╖ подат╕ з кр╕пак╕в. Отже кр╕пак опинився в повн╕й залежност╕ в╕д пом╕щика, що тепер виконував функц╕╖ ╕ юстиц╕╖, ╕ пол╕ц╕╖.
Ця автократична система (рос╕йське "самодержавие") на думку Миколи ╤вановича Костомарова була аналогом ханського деспотизму, а знову ж таки наш земляк Фед╕р ╤ванович Леонтович вказу╓ на ц╕лий ряд запозичень в пол╕тичних ╕ адм╕н╕стративних порядках Москов╕╖ з монгольського права. Не дивно, що в так╕й ч╕тко структурован╕й систем╕, де була повн╕стю в╕дсутня м╕жстанова моб╕льн╕сть, почала утворюватись пр╕рва м╕ж пануючим класом ╕ класом селян, бо утримання арм╕╖, адм╕н╕стративного апарату держави ╕ самих дворян могло в╕дбуватися т╕льки за рахунок нещадно╖ експлуатац╕╖ селян - землероб╕в ╕ фабричних кр╕пак╕в. Ця пр╕рва розд╕ляла фактично два народи, що мали однакове етн╕чне походження, але зовс╕м р╕зну ментальн╕сть, культуру, засоби ╕снування, а часто й мову. Несум╕сн╕сть ╕ ворож╕сть обох стан╕в, та принижена особист╕сть, той недов╕рливий ╕ боязливий погляд з п╕д лоба, в╕дсутн╕сть енерг╕╖ в прац╕ з одного боку, несамовит╕сть ╕ розбещен╕сть, неробство ╕ в╕дсутн╕сть вол╕ - з ╕ншого, тобто моральна травмован╕сть одного стану ╕ моральна деградац╕я ╕ншого - це типова ситуац╕я розколотого, поляризованого сусп╕льства, коли один стан пану╓ над ╕ншим. Зв╕дси довготерпим╕сть, пок╕рн╕сть дол╕ ╕ обставинам, ненасильство, сп╕вчуття, патернал╕зм з одного боку ╕ свав╕лля, жорсток╕сть, бездушн╕сть, хамство, по╓днання непо╓днуваного - з ╕ншого. Досл╕дники рос╕йсько╖ експанс╕╖, особливо Афанас╕й Прокопович Щапов, а за ним видатн╕ ╕сторики С.М. Соловйов ╕ В.О. Ключевський д╕йшли до висновку, що характер розвитку Рос╕йсько╖ держави в╕дпов╕да╓ внутр╕шн╕й колон╕зац╕╖, коли одна частина населення кра╖ни колон╕зу╓ ╕ншу, причому перша - опира╓ться на державу, а друга явля╓ собою бездержавне сусп╕льне утворення. (Зв╕сно, модель внутр╕шньо╖ колон╕зац╕╖ застосовна не т╕льки до Рос╕╖, але в н╕й вона проявилась найб╕льш яскраво. Детально це питання розглянуте в дуже ц╕кав╕й монограф╕╖: Александр Эткинд, Внутренняя колонизация. Имперский опыт России. - М. 2013). Внутр╕шня колон╕зац╕я в Рос╕╖, де Московське княз╕вство методично ╕ нев╕дворотно п╕дкорювало сус╕дн╕ земл╕, утворення централ╕зовано╖, агресивно╖ держави викликало хвилю колон╕зац╕╖ на Сх╕д. При цьому спочатку п╕дкорювались, а часто ╕ винищувались мал╕ народи, пот╕м розроблявся природний ресурс, в першу чергу, хутро, завдяки якому процв╕тала торг╕вля з Зах╕дною ╢вропою.
Для того, щоб ми могли предметно розмовляти про укра╖нськ╕ реал╕╖, к╕лькома штрихами п╕дведемо п╕дсумки розвитку ╓вропейсько╖ державност╕. Починаючи з 1648 року (знаменний р╕к для Укра╖ни), коли в ╢вроп╕ оф╕ц╕йно зак╕нчилась жахлива Тридцятил╕тня в╕йна п╕дписанням Вестфальського договору, почався новий етап в ╕стор╕╖ ╢вропи - етап створення держав Нового часу. Деяк╕ досл╕дники, наприклад вище згадуваний Кревельд, вважають, що взагал╕ до 1648 року в ╢вроп╕ держав (в сучасному розум╕нн╕) не ╕снувало, бо не ╕снувало окремого ╕ спец╕ал╕зованого державного апарату, а були певн╕ форми персон╕ф╕ковано╖ влади. Державний апарат, що почав утворюватися в Нов╕ часи, являв собою корпорац╕ю, що складалася з ряду ╕нститут╕в, створених для орган╕зац╕╖, контролю ╕ захисту в╕йськового, пол╕тичного, економ╕чного, соц╕ального ╕ культурного життя сусп╕льства. Ц╕ ╕нститути, розпод╕лен╕ в╕дпов╕дно до сво╖х функц╕й (ф╕нансова система, збройн╕ сили, статистика, юстиц╕я, пол╕ц╕я, в'язниц╕, осв╕та, закордонн╕ справи ╕ т. ╕.) ╕ мають досить високий р╕вень самост╕йност╕, свого роду, корпорац╕╖ всередин╕ велико╖ корпорац╕╖ - держави. Власне ця знеособлена бюрократична держава-корпорац╕я поступово перебира╓ з рук володаря на себе всю повноту державно╖ влади. В Рос╕╖ держава Нового часу почала формуватися за час╕в Петра ╤, особливо, коли в 1722 був введений закон про державну службу, так званий "табель про ранги". Арм╕я чиновництва, що д╕лилась на 14 ранг╕в (р╕вн╕в компетенц╕╖) керувала сусп╕льством, под╕леним приблизно на 10 стан╕в. Уся ця складна ╕ гром╕здка конструкц╕я розвалилася за два дн╕ в лютому 1917 року, коли не знайшлося жодного в╕йськового п╕дрозд╕лу, який був би готовий жорстоко ╕ криваво придушити народн╕ демонстрац╕╖ ╕ протести в Петроград╕. Ще ран╕ше под╕бна ситуац╕я склалася в Париж╕ в 1789 роц╕, а прих╕д до влади Наполеона через 10 рок╕в знаменував новий етап в розвитку державност╕ - створення нац╕онально╖ держави. Я скористаюсь вичерпною ╕ компактною характеристикою цього етапу, даною Кревельдом: "...держава, в╕дкривши для себе силу нац╕онал╕зму... перетворилося з ╕нструменту для п╕дтримання правового порядку в св╕тське божество... Накопивши безмежну могутн╕сть шляхом встановлення контролю над умами сво╖х громадян ╕ систематичного облегшення ╖хн╕х гаманц╕в, держави використали цю могутн╕сть для з╕ткнення одна з другою ╕ в╕йни в таких масштабах ╕ з такою вбивчою енерг╕╓ю, що вона практично п╕двела ╖х до границ╕ самовинищення". Головною рисою тотальних в╕йн XX стол╕ття була якраз здатн╕сть держави, тобто ╖╖ адм╕н╕стративного апарату, моб╕л╕зувати колосальн╕ людськ╕ ╕ матер╕альн╕ ресурси. Загальна в╕йськова повинн╕сть ╕ патр╕отично-моб╕л╕зац╕йна пропаганда - це винаходи нац╕онально╖ держави. Безпосередньо п╕сля цього почалася ядерна гонка озбро╓нь ╕ новий етап глобального протистояння, що вже безпосередньо загрожував глобальним винищенням.