╤дея кооперац╕╖, сп╕впрац╕, сол╕дарност╕, як ╕деального механ╕зму сп╕в╕снування людства, лежить в основ╕ ╕деолог╕╖ анарх╕зму. Петро Кропотк╕н вивчав так╕ ╕ под╕бн╕ явища в природ╕, починаючи з найнижчих р╕вн╕в ╕ зак╕нчуючи людськими сусп╕льствами, що не досягнули державност╕. В╕н був переконаний, що саме тут знаходиться фундаментальна основа розвитку ╕ прогресу, а державн╕сть, панування, дом╕нування - вважав патолог╕╓ю, хворобою, що виникла на певному р╕вн╕ розвитку людства. Насправд╕, не все так однозначно - самоорган╕зац╕я, як системний механ╕зм, ма╓ принципов╕ вади - вона вир╕шу╓ соц╕альн╕ проблеми надто довго, не завжди оптимально ╕ далеко не вс╕. Кр╕м того, вона залежить в╕д р╕вня св╕домост╕ сусп╕льства ╕ в певних випадках може приводити до страшних результат╕в. А тому н╕як╕ форми анарх╕зму, сол╕даризму чи синдикал╕зму сам╕ по соб╕ не в змоз╕ створити досконале сусп╕льство. В тому вар╕ант╕, коли ясно зрозум╕ла мета ╕ ╕сну╓ алгоритм д╕╖, централ╕зована орган╕зац╕я ста╓ б╕льш ефективною. Б╕льше того, механ╕зм самоорган╕зац╕╖ сам породжу╓ централ╕зовану ╕╓рарх╕чну владу. А в╕д того часу, як основною функц╕╓ю соц╕уму стало ведення в╕йни, почала перемагати жорстка централ╕зована державна орган╕зац╕я сусп╕льства, яка вит╕снила вс╕ ╕нш╕ форми по механ╕зму натурального в╕дбору, як менш ст╕йк╕. Але все ж державн╕сть в ╖╖ найб╕льш диких формах (типу Персидсько╖ держави час╕в Кира чи Дар╕я, або Китайсько╖ держави час╕в Шан Яна) в╕д╕йшла в минуле за рахунок включення кооперативних (корпоративних) механ╕зм╕в. Класичний приклад - земельн╕ волод╕ння в обм╕н на службу - основа феодал╕зму. ╤ван Грозний, створюючи клас служилих людей - пом╕щик╕в, що втрачали право на землю як т╕льки полишали службу, фактично створив корпорац╕ю, в основ╕ яко╖ - вза╓мозалежн╕сть царя ╕ служилого люду. Ця м╕цна спайка перетворила царя в д╕йсного "батюшку", в╕д якого повн╕стю залежав добробут пом╕щика, але й цар залежав в╕д пом╕щик╕в, ╕ тому в╕дпов╕дно стимулював ╖х до пол╕пшення якост╕ ╖х служби. "Хочеш жити сам - дай жити ╕ншим" - це один з принцип╕в корпоратив╕зму. Така система була значно ефективн╕ша в╕д тотал╕тарно╖ опричнини. Простий люд, селяни випадали з корпоративно╖ системи зв'язк╕в, бо поступово були доведен╕ до рабського стану, коли д╕ють переважно насильницьк╕ методи. Ц╕лком корпоративна держава на територ╕╖ Рос╕╖ виникла вже за час╕в М.С. Хрущова, коли життя усього народу повн╕стю залежало в╕д держави ╕ контролювалось державою, в той же час держава залежала в╕д активност╕ народу ╕ лояльност╕ його до держави. Держава встановила правила життя, з яких була викоренена будь яка самост╕йн╕сть, безконтрольн╕сть ╕ незалежн╕сть - так званий, патернал╕зм. ╤ зараз Укра╖на все ще пережива╓ залишки ностальг╕╖ по щасливому минулому, коли держава забезпечувала над╕йний соц╕альний захист кожно╖ людини, коли не було безроб╕ття ╕ не було тривоги за майбутн╓.
Корпорац╕я л╕кв╕ду╓ загальнолюдську мораль, зам╕нюючи ╖╖ корпоративною мораллю - мораллю п╕дпорядкування ╕нтересам корпорац╕╖. ╤ вже пом╕щик вважа╓ себе ╕стотою вищою за простого землероба, а природне право зм╕ню╓ться корпоративним правом, яке встановлю╓ держава. В повн╕стю корпоративн╕й держав╕ форму╓ться державницька патернал╕стська мораль - держава ╕ влада викону╓ роль "р╕дного батька", який году╓ ╕ утриму╓, якого потр╕бно поважати ╕ любити.
Схильн╕сть до корпоратив╕зац╕╖ держави в ╢вроп╕ почалася п╕сля Вестфальського миру 1648 року, коли почали створюватися державн╕ апарати в сучасному розум╕нн╕, як певн╕ досить незалежн╕ соц╕альн╕ орган╕зми, але повною м╕рою проявила себе лише в XIX стол╕тт╕, коли виникла потужна тенденц╕я п╕д назвою, нац╕ональна держава, коли держава все б╕льше ототожнювала себе з народом, а народ - з державою, представником яко╖ в╕н являвся ╕ нац╕ональн╕ ╕нтереси якого ця держава мала захищати. Як вже говорилося, спайка держава-народ привела до виникнення державного патр╕отизму, дозволила ввести загальну в╕йськову повинн╕сть, направити значну частину зусиль народу на виготовлення озбро╓нь, створити найб╕льш потужн╕ арм╕╖ в ╕стор╕╖ людства ╕ врешт╕-решт завершити св╕й розвиток двома св╕товими в╕йнами. ╤де╖ корпоратив╕зму досягли свого п╕ку в ╕деолог╕ях фашизму ╕ комун╕зму, коли держава, а по сут╕ - владна корпорац╕я, набула сакрального значення. Так звана "державна зрада", стала найтяжчим злочином, нав╕ть б╕льшим н╕ж в стар╕ часи святотатство, ╕ неодм╕нно каралася смертю, а ╕нтереси держави стояли понад усе. ╤ це були ╕нтереси власне владно╖ корпорац╕╖, як╕ проголошувались ╕нтересами усього народу, так що ворог корпорац╕╖ автоматично проголошувався ворогом народу ╕ на нього так само чекала смерть.
П╕сля Друго╖ св╕тово╖ в╕йни корпоративна тенденц╕я перенесла акцент на сферу, так званого, соц╕ального захисту населення - виникало щось под╕бне до бюрократичних корпорац╕й, позбавлених етн╕чно╖ чи патр╕отично╖ складово╖. Сама нац╕я перетворювалась при цьому в так звану, пол╕тичну нац╕ю, яка майже позбавлена етн╕чного забарвлення. З точки зору економ╕ки, соц╕альний захист означа╓ колосальн╕ податки на все працездатне ╕ економ╕чно активне населення, а основним гравцем в так╕й систем╕ ста╓ бюрократ╕я, яка власне ╕ реал╕зу╓ соц╕альний захист в форм╕ перерозпод╕лу грошей, а перерозпод╕ля╓ вона ╖х в╕дпов╕дно до власних погляд╕в на це питання. В будь-якому випадку корпорац╕я забезпечу╓ захист людини за рахунок зменшення ╖╖ свободи. Те ж саме робить ╕ кооперац╕я, але в повному узгодженн╕ з волею само╖ людини, коли обмеження свободи ста╓ усв╕домленою необх╕дн╕стю.
Сучасний державний апарат завжди явля╓ собою корпорац╕ю, причому досить незалежну, бо вона ма╓ в сво╖х руках владн╕ важел╕, ╕ як всяка корпорац╕я форму╓ власн╕ корпоративн╕ ╕нтереси, незалежно в╕д початково╖ мети ╖╖ створення. Будь-який соц╕альний орган╕зм, як уже говорилось, почина╓ розвиватися в╕дпов╕дно до сво╖х внутр╕шн╕х механ╕зм╕в, ╕ таким чином, державний апарат також створю╓ св╕й особистий ╕нтерес, який не сп╕впада╓ (не завжди сп╕впада╓) з ╕нтересами сусп╕льства, а часто таким ╕нтересам сутт╓во заперечу╓. Виника╓ питання - чи╖ ╕нтереси насамперед буде в╕дстоювати держава, сво╖ - корпоративн╕, чи сусп╕льн╕? Дума╓ться, що навряд чи корпорац╕я буде "наступати на горло власн╕й п╕сн╕". ╤сторичний досв╕д показу╓ нам, якими вишуканими методами користу╓ться державна корпорац╕я для досягнення сво╓╖ мети. Якщо сусп╕льство не може чинити в╕дпов╕дний оп╕р посяганням держави, вона робить все, щоб зосередити в сво╖х руках якнайб╕льшу владу (включно з тотал╕тарною в вар╕ант╕ комун╕зму ╕ фашизму), п╕дпорядкувати парламент, який представля╓ народ, задавити прояви самост╕йност╕ ╕ демократ╕╖ в сусп╕льств╕, взяти в сво╖ руки ЗМ╤, що можуть нести слова правди ╕ зам╕нити правду на пропаганду. Вона створю╓ державн╕ п╕дпри╓мства, як╕ працюють на корпорац╕ю, вона розпод╕ля╓ державн╕ замовлення "сво╖м" людям, вона регулю╓ грошов╕ потоки зг╕дно сво╖х корпоративних ╕нтерес╕в. Коли в не╖ не все гаразд, вона створю╓ образи внутр╕шн╕х ╕ зовн╕шн╕х ворог╕в, яких проголошу╓ винуватцями в ус╕х гр╕хах. Вона почина╓ грати на ╕ррац╕ональних складових людсько╖ ментальност╕, перш за все етн╕чних ("голос земл╕ ╕ кров╕"), культиву╓ ненависть до "ворог╕в народу" ╕ м╕л╕таризм, як найб╕льш над╕йний зас╕б протистояти зовн╕шньому ворогу. Нарешт╕, в крайньому вар╕ант╕, вона форму╓ культ л╕дера, харизматичного вождя, що уособлю╓ в соб╕ всю нац╕ю. Така система забезпечу╓ ╕деальну стаб╕льн╕сть влади, бо не ╕сну╓ умов для виникнення б╕льш-менш значимих соц╕альних груп, як╕ б мали на мет╕ руйнац╕ю системи. Коли зникають матер╕альн╕ умови для ╕снування тако╖ системи, а це рано чи п╕зно в╕дбува╓ться, вона повол╕ деграду╓ ╕ зника╓ без заворушень, бунт╕в ╕ катакл╕зм╕в. (Цей процес прекрасно показаний в книз╕ ╢гора Гайдара, Гибель империи на приклад╕ розпаду Радянського Союзу). Зараз перед нами знову виникло явище корпоративно╖ держави - Рос╕╖, де була в╕дновлена централ╕зована ╕╓рарх╕чна структура, так звана, "вертикаль влади", ╕ автоматично в╕дродився патернал╕зм, як т╕льки виникли матер╕альн╕ умови його в╕дродження (висок╕ ц╕ни на нафту). Коли ц╕ умови зникнуть, через деякий час актуальним стане лозунг Бориса ╢льцина, звернений до республ╕к, член╕в федерац╕╖: "Бер╕ть соб╕ ст╕льки суверен╕тету, ск╕льки можете утримати", що на нормальн╕й мов╕ означа╓ "рятуйтеся хто як може". Приблизно такою ╓ еволюц╕я держави, в як╕й народ не здатен до усв╕домлення пол╕тично╖ ситуац╕╖ ╕ активних д╕й. Основна вада корпоративно╖ держави поляга╓ в неможливост╕ використання людського потенц╕алу, його ╕н╕ц╕ативи ╕ активност╕, внасл╕док чого втрачаються перспективи ╕ темпи розвитку, тобто конкурентн╕ можливост╕ держави. Така держава може ефективно ╕снувати короткочасно, використовуючи накопичений ран╕ше соц╕альний кап╕тал, або ж довго паразитувати на природних ресурсах кра╖ни.