Дана робота стосу╓ться перш за все оц╕нки ╕снуючо╖ ситуац╕╖, тобто перш за все осмислення того, хто ми ╓, в чому поляга╓ наша специф╕ка, ╕ як ця специф╕ка сп╕вв╕дноситься з╕ св╕том. ╤ ще - вона викликана необх╕дн╕стю доносити до народу, що простих р╕шень не бува╓, бо соц╕альн╕ явища взагал╕ дуже складн╕, що нашому народу належить перебороти патернал╕зм, очистити св╕дом╕сть в╕д отрути попул╕зму ╕ розпочати нарешт╕ поступ, бо належить пройти довгий ╕ непростий шлях.
Особлив╕сть поставлено╖ задач╕ в багатовим╕рност╕ процес╕в, як╕ п╕длягають розгляду. Таких вим╕р╕в ╓ як м╕н╕мум п'ять - кл╕мато-географ╕чний (або природно-ланшафтний), популяц╕йний (демограф╕чний), технолог╕чний, орган╕зац╕йний ╕ ментальний. ╤ хоч ц╕ вим╕ри ╓ значною м╕рою незалежн╕, але в р╕зн╕ ╕сторичн╕ моменти процеси в якомусь одному вим╕р╕ стають пров╕дними ╕ впливають на процеси в ╕нших вим╕рах, дал╕ ситуац╕я може зм╕нитися, причини ╕ насл╕дки можуть м╕нятися м╕сцями ╕ все це доповню╓ться ╕ррац╕ональним суб'╓ктивним фактором. Тому даний нарис може справляти враження (╕ це справедливо) певно╖ еклектичност╕ ╕ в╕дсутност╕ ц╕л╕сност╕. Як я наголошував, мен╕ хот╕лося в першу чергу роз╕братися в явищ╕ зародження ново╖ молодо╖ нац╕╖ - укра╖нц╕в, бо зародження будь-якого соц╕ального орган╕зму вир╕шальним чином вплива╓ на його майбутн╕й розвиток, що й простежу╓ться на приклад╕ Укра╖ни. Власне воно (зародження) сформувало укра╖нську ментальн╕сть ╕ продовжу╓ д╕яти дотепер в форм╕ ╕сторично╖ пам'ят╕ народу. В цьому в╕дношенн╕ виникла потреба трохи б╕льше осв╕тити роль кочових народ╕в в укра╖нському нац╕огенез╕, на сьогодн╕ явно недооц╕нену. ╤ безумовно сучасна проблема державотворення спонукала до необх╕дност╕ розгляду в б╕льш загальному план╕ таких явищ, як державн╕сть, бездержавн╕сть, свобода, цив╕л╕зац╕йний фактор ╕ таке ╕нше. Ц╕ питання ╓ надзвичайно актуальними в наш╕ дн╕, коли в передових кра╖нах св╕ту ма╓ м╕сце, можна сказати, криза демократ╕╖, коли все б╕льше виника╓ протир╕ч м╕ж демократ╕╓ю ╕ свободою людини, ╕ коли все б╕льше людей схиляються до обмеження ╕ндив╕дуальних свобод на користь посиленню "державного порядку". Ц╕ питання напряму пов'язан╕ з вибором напрямку розвитку укра╖нсько╖ державност╕.
Ця робота розрахована на широкого читача, а тому не претенду╓ на науков╕сть, тим б╕льше, що в багатьох випадках мо╖ твердження заснован╕ на лог╕ц╕, а не на фактах, ╕ я не маю можливост╕ п╕дтвердити ╖х справедлив╕сть. В ц╕лому, в╕дпов╕дно до мети, робота ма╓ скор╕ше просв╕тницький чи нав╕ть публ╕цистичний характер. Це зв╕льня╓ мене в╕д необх╕дност╕ анал╕зу джерел, пр╕оритет╕в ╕ в╕дпов╕дних посилань (хоч я знаю як ревниво в╕дносяться науковц╕ до питань пр╕оритету), разом з тим, я намагався не суперечити твердо встановленим фактам. Менш сутт╓ва чи ╕люстрац╕йна частина роботи набрана др╕бн╕шим шрифтом ╕ може бути пропущена читачем, який не потребу╓ б╕льших роз'яснень чи коментар╕в.
Частина перша
Ментальн╕ п╕дстави цив╕л╕зац╕╖
Розд╕л 1 .1. ╤ррац╕ональн╕ п╕дстави ментальност╕.
З того кривого дерева, що з нього виросла людина,
важко вистругати пряму палку.
╤. Кант
Криве дерево, про яке йдеться в еп╕граф╕, це дика природа людини, яка не зникла ╕ не могла зникнути, бо ╓ фундаментом, на якому побудована ╖╖ б╕льш культурна складова. Вся ╕стор╕я людства переповнена прикладами, коли через добре продуман╕ рац╕ональн╕ р╕шення прогляда╓ ота дика ╕ррац╕ональна ╕ нездоланна природа. Як правило, вона не ╓ очевидна, бо покрита зверху культурним шаром, завуальована, ╕ потр╕бн╕ певн╕ розумов╕ зусилля, щоб розглед╕ти ╖╖ в чистому вигляд╕, але ╖╖ ╕снування не виклика╓ сумн╕ву. На жаль, саме вона знаходиться в п╕дставах ментальност╕ ╕ тому ╖╖ потр╕бно розглянути в першу чергу.
Могутн╕ ╕нтелектуальн╕ зд╕бност╕, якими еволюц╕я нагородила людину, аж н╕як не вплинули на ту основу, що закладалась на протяз╕ багатьох м╕льйон╕в рок╕в - ╕нстинкти. Вони складають найб╕льш глибокий ╕ найб╕льш консервативний шар ментальност╕ - ту зв╕рину суть людини, що переда╓ться з генами ╕ завжди др╕ма╓ в людин╕, задавлена вихованням ╕ осв╕тою, але завжди готова ц╕лком себе проявити в ситуац╕ях, коли культурн╕ чинники перестають д╕яти. Зв╕р завжди др╕ма╓ в людин╕, ╕ завжди готовий пробудитися, як т╕льки виникне необх╕дн╕сть.
В контекст╕ вибрано╖ теми, нас будуть ц╕кавити в першу чергу соц╕альн╕ аспекти проблеми, тобто прояви ╕нстинкт╕в в соц╕альних явищах. П╕дкреслимо, що ц╕ прояви можуть бути дуже консервативними, бо опираються на природу людини. В ц╕й природ╕ можна вид╕лити групу соц╕альних ╕нстинкт╕в, що сутт╓во впливають, зокрема на соц╕ал╕зац╕ю (створення соц╕альних груп), етнокультурну само╕дентиф╕кац╕ю, прагнення до волод╕ння приватною власн╕стю, прагнення до л╕дерства. Необх╕дне для людини в╕дчуття соц╕ально╖ сп╕льност╕, захищеност╕ створю╓ ╕нстинкт приналежност╕ до групи, що форму╓ одне з основних в╕дношень людини до соб╕ под╕бних - св╕й-чужий. Близький до нього, стадний ╕нстинкт, що змушу╓ людей об'╓днуватися в соц╕альн╕ сп╕льноти - общини ╕ забезпечу╓ б╕льш високу ймов╕рн╕сть виживання для кожного з ╖╖ член╕в. Деяким людям (меншост╕) властиве ╕нстинктивне прагнення до л╕дерства, ╕ таке саме прагнення до визнання свого л╕дерства з боку сп╕льноти, а для б╕льшост╕ - характерна покора л╕деру ╕ нав╕ть прагнення до пошуку л╕дера. Твердження про ╕нстинктивну природу цих явищ базу╓ться на тому факт╕, що вони мають ц╕лковит╕ аналог╕╖ в тваринному св╕т╕. Наявн╕сть л╕дера призводить до утворення вожд╕вства - общини, очолювано╖ л╕дером.
Прагнення до приватно╖ власност╕ також ма╓ ╕нстинктивну природу, бо так само властиве св╕ту тварин. Як ╕ серед людей, воно супроводжу╓ться в╕дпов╕дними, ╕ часто досить складними, ритуалами (наприклад, тварини м╕тять кордони сво╖х волод╕нь за допомогою екскремент╕в). Тому ритуали - найб╕льш древн╕ форми соц╕альних практик людства. Прагнення до ритуальних д╕й, ритуал╕зац╕я процедур з метою надання ╖м б╕льш високого, надбуденного (╕ррац╕онального, м╕стичного, сакрального) смислу чи статусу, так само ма╓ кор╕ння в ╕нстинктивних складових людсько╖ ментальност╕.
Ус╕ ц╕ складов╕ вт╕лен╕ в базов╕й общинн╕й ментальност╕, притаманн╕й людському сусп╕льству на протяз╕ десятк╕в тисяч рок╕в. Колектив╕зм, колективна в╕дпов╕дальн╕сть, дов╕ра до сво╖х, насл╕дування традиц╕й ╕ ритуал╕в, повага до старших, покора старшим ╕ л╕деру, турбота щодо сп╕льних ╕нтерес╕в, недов╕ра ╕ ворож╕сть до чужих - типов╕ риси цього типу ментальност╕. Вона явля╓ собою той "пакет", що безкоштовно да╓ться кожн╕й людин╕ ╖╖ далекими предками, ╕ дал╕ на цьому фундамент╕ ╖й пропону╓ться створювати надбудову. Ось ця надбудова завжди культурно обумовлена, вона створю╓ться середовищем.
Здавалося б, ╕нстинкти могли впливати на соц╕альн╕ явища в людському сусп╕льств╕ т╕льки на досить ранн╕х стад╕ях його розвитку, на р╕вн╕ арха╖чних общин. Насправд╕ ж, вони до цього часу продовжують створювати базов╕ п╕дстави соц╕ально╖ орган╕зац╕╖ ╕ соц╕альних явищ. Справа в тому, що соц╕альн╕ процеси, зазвичай (коли нема╓ екстремально╖ ситуац╕╖, чи ситуац╕╖ виклику) проходять в режим╕ узгодження з ментальн╕стю сусп╕льства, бо ╕накше вони викликають напруження ╕ нестаб╕льн╕сть. Тому вс╕ соц╕альн╕ явища несуть в соб╕ оту ╕ррац╕ональну складову, що як ка╖нова печать супроводжу╓ розвиток людства. Узгодження соц╕альних явищ з ментальн╕стю формал╕зувалась в систем╕ права (сусп╕льного чи м╕жнародного, писаного чи не писаного). Наприклад, право власност╕, п╕дкр╕плене правом сильного, еволюц╕онувало в форму родово╖ власност╕, (яка була поширена, наприклад, серед народ╕в Кавказу ще до к╕нця 19 стол╕ття), в право власност╕ роду, чи л╕дера на обширн╕ територ╕╖, захоплен╕ п╕д час в╕йськових поход╕в, чи отриман╕ в╕д ╕ншого л╕дера, разом з правом грабувати п╕двладний народ, в право власност╕ одних людей по в╕дношенню до ╕нших (рабство в р╕зних формах). Цей ╕нстинкт власност╕ вчува╓ться в словах монарха, "м╕й народ", ╕ ц╕лковитому законному прав╕ посилати цей народ в м'ясорубку в╕йни ╕ ц╕лковит╕й згод╕ цього народу ставати гарматним м'ясом, воно в законному прав╕ виселяти завойований народ з його р╕дних земель чи продавати його в рабство, воно у ц╕лковит╕й впевненост╕ сп╕льноти, що все те, що завойоване нашими предками - все наше, воно в готовност╕ рос╕янина середньо╖ полоси Рос╕╖ не вагаючись стати на захист "исконно наших" Курильських остров╕в, чи "расширять пределы Русского мира на исконно наших территориях Новороссии". Тут ми ма╓мо по╓днання ╕нстинкт╕в власност╕, приналежност╕ ╕ п╕дкорення вол╕ л╕дера. Приналежн╕сть людини до чогось великого ╕ сильного, як продовження колектив╕стсько╖ общинно╖ ментальност╕, сама по соб╕ п╕дносить ╖╖ самооц╕нку. Зб╕льшення, розширення, посилення - надиха╓ людину, мотиву╓ ╕ спрямову╓ ╖╖ активн╕сть, об'╓дну╓ сп╕льноту. ╤ власне в цьому полягають ментальн╕ п╕дстави позитивного сприйняття "сильно╖ держави", авторитарно╖, а то й тотал╕тарно╖ влади, вожд╕в, "сильно╖ руки", "батька нац╕╖", в╕дчуття себе малою частинкою потужного ╕ непереможного механ╕зму, що п╕дкорю╓ народи ╕ захоплю╓ земл╕, щоб сонце не заходило на наших волод╕ннях, "...Чтоб от Японии до Англии сияла Родина моя", сакрального в╕дчуття, що ╕сну╓ великий господар, який все контролю╓, все бачить, про вс╕х п╕клу╓ться. В цьому також проявляються риси колективно╖ в╕дпов╕дальност╕, що панувала в общинах, ╕ вона ж створю╓ ментальн╕ п╕дстави патернал╕зму ╕ фашизму. З ╕ншого боку, зменшення, ослаблення, втрата територ╕й - створю╓ напруження, пов'язане з перспективою втрати як власност╕, так ╕ приналежност╕, чи втрати в╕дпов╕дних ц╕нностей. Це напруження виклика╓ ментальн╕ реакц╕╖ ╕ншого типу - покладання на власн╕ сили, самоорган╕зац╕я, ╕ндив╕дуальна в╕дпов╕дальн╕сть за майбутн╓, а при сильних викликах - прагнення до адаптац╕╖ в нових умовах з найменшими втратами, пристосування, перех╕д на сторону переможця (визнання нового л╕дера), "Стокгольмський синдром" ╕ нарешт╕, згода з неминучим ╕ пасивне сприйняття неминучого в вар╕ант╕ непереборно╖ сили.