Розд╕л 3.4 . ╤дея, вт╕лена в соц╕альну практику .
Та й що ж то за народ, коли за свою користь не дба╓
╕ очевидн╕й небезпец╕ не запоб╕га╓?
╤.С. Мазепа, 1708 р.
Ясно, що поруб╕жна перв╕сна Укра╖на не мала ╕ не могла мати державност╕. Державн╕сть була зруйнована в 1240 роц╕ ╕ тим самим була порушена пол╕тична тягл╕сть народу. На в╕дм╕ну в╕д ел╕ти, посполитий народ сприйма╓ втрату державност╕ з полегшенням, як втрату ярма, яким була для нього держава. Але ментальна тягл╕сть народу не може бути перервана, чи хоч би швидко ╕ радикально зм╕нена, бо ментальн╕сть "розм╕щена" в головах людей. Подальший сусп╕льний розвиток продовжу╓ться на ╕снуюч╕й ментальн╕й основ╕, яка вже п╕знала державн╕сть, тобто вже вийшла далеко за меж╕ общинно╖ стад╕╖ соц╕ального розвитку. А тому в нових специф╕чних умовах виник в╕дпов╕дний механ╕зм утворення вже дещо ╕накшого типу бездержавного сусп╕льства пор╕вняно з арха╖чними общинними формами. Загальне правило для арха╖чних форм, в тому числ╕ ╕ для сусп╕льства древньо╖ Рус╕, ╕ для кочовик╕в - ╖х укор╕нення в родову общину, кровну спор╕днен╕сть. (Велика роль родоплем╕нних зв'язк╕в подекуди спостер╕га╓ться до нашого часу, наприклад, серед народ╕в Кавказу). В перв╕сн╕й Укра╖н╕ родових в╕дносин не могло залишитися, бо вона виникла на засадах в╕льно╖ сп╕льноти переселенц╕в з р╕зних земель ╕ р╕зних кра╖н, яка форму╓ться "з нуля" на нових землях. (Костомаров п╕дкреслював перевагу ╕ндив╕дуального над общинним, як загальну характеристику народу п╕вденно╖ Рус╕, а також його рел╕г╕йну ╕ м╕жетн╕чну терпим╕сть.). А тому там був в╕дсутн╕й також етн╕чний чи рел╕г╕йний принцип формування, бо на перших порах мова йшла про ф╕зичне виживання, а п╕зн╕ше виникла необх╕дн╕сть в т╕сних контактах з кочовою цив╕л╕зац╕╓ю, що не могло не привести до ще б╕льшо╖ толерантност╕ ╕ м'якост╕ м╕жетн╕чних ╕ м╕жрел╕г╕йних в╕дносин. Адама Кис╕ль, як в╕домо, охарактеризував рел╕г╕йн╕сть козак╕в словами "religionis nullius" - не мають в╕роспов╕дання. Папський нунц╕й Джованн╕ Ланцелотт╕ в лист╕ до Конгрегац╕╖ Пропаганди В╕ри в╕д 1625 року да╓ вже однозначну оц╕нку: "... козаки не п╕клуються н╕ про ун╕ю, н╕ про схизму, бо вони справжн╕ ате╖сти, хоч ╕ п╕дпорядковуються бажанням схизматик╕в". (Цитата по книз╕: Teresa Chynczewska-Hennel, ?wiadomo?? narodowa szlachty ukrai?skiej i kozaczyzny od schy?ku 16 do po?owy 17 w., 1985). На в╕дм╕ну в╕д великорос╕в, де зм╕на одного лише обряду привела до розколу церкви ╕ страшних репрес╕й, в Укра╖н╕ пост╕йно в╕дбувались церковн╕ "пертурбац╕╖", наприклад, в пер╕од з 1839 по 1875 роки була л╕кв╕дована греко-католицька церква, що не спричинило жодних заворушень за винятком Пратулинського на Холмщин╕. В перв╕сн╕й Укра╖н╕ напевно не було (в усякому раз╕ на перших порах) ╕нституту церкви - ще одного апарату насильства, на цей раз ╕деолог╕чного. (До реч╕, рел╕г╕йний принцип об'╓днання ╓ дуже типовий в ╕стор╕╖. На цьому принцип╕ створилася зокрема, Нова Англ╕я). Друга важлива особлив╕сть - в╕дсутн╕сть ф╕ксовано╖ територ╕╖, яку можна було би назвати Укра╖ною. Укра╖ною ставала будь-яка м╕сцев╕сть де утверджувався даний тип сусп╕льства. Ще одна характерна ознака для бездержавних утворень - народ м╕г мати зброю, утворювати бойов╕ збройн╕ одиниц╕ ╕ в╕дпов╕дно, народ сам в╕дстоював ╕ захищав свою безпеку. ╤ нарешт╕, не ╕снувало "апарату насильства" - органу, що мав виконувати певн╕ репресивн╕ функц╕╖ по в╕дношенню до частини сусп╕льства в ╕нтересах ╕ншо╖ ц╕лком певно╖ частини чи групи. В той же час, перв╕сна Укра╖на не була утворенням типу, в╕йськова демократ╕я, бо не мала централ╕зовано╖ адм╕н╕страц╕╖, зате мала под╕л сусп╕льства на стани.
Що ж таке являла собою Укра╖на, що зародилася десь на поруб╕жж╕ ╕ дал╕ хвилею прокотилась в╕д Дикого поля по землях древн╕х полян, древлян, с╕верян, улич╕в, бужан ╕ нав╕ть волинян, створивши певну ╓дн╕сть, не нав'язану ╕ не пов'язану силою, а т╕льки власними бажаннями ╕ переконаннями людей? Що мав на уваз╕ Боплан, коли свого часу створював першу мапу власне Укра╖ни, напевно знаючи, що тако╖ держави не ╕сну╓? Без сумн╕ву, в╕н мав на думц╕ ту окрем╕шн╕сть, яка наст╕льки привертала увагу ╕ була наст╕льки очевидною, що безумовно заслуговувала на окрему назву. Але що значила ця назва? ╤ чому це була власне Укра╖на, тод╕ як в Польщ╕, де служив Боплан, тако╖ назви оф╕ц╕йно принципово не вживали, а укра╖нц╕в оф╕ц╕йно називали русинами аж до 1939 року? ╤ чому Укра╖на, под╕лена м╕ж к╕лькома державами, продовжувала залишатися Укра╖ною? ╤ чому польський ╕сторик Ф. Рав╕та-╫авронський в 1922 роц╕ м╕г ц╕лком переконливо написати: "Русини, створивши соб╕ ф╕ктивну "Укра╖ну", як н╕бито етнограф╕чну ц╕л╕сн╕сть, мають тепер чотири "Укра╖ни": велика радянська, "мала", чи зах╕дна, а також фабрикують на наших очах "Укра╖ни" на Холмщин╕ ╕ на Волин╕. Вже зникла з преси прастара Русь, а з'явилась галаслива ╕ неспок╕йна якась "неокозацька Укра╖на, як аг╕тац╕йна номенклатура"". (Цитата по книз╕ Т. Хинчевсько╖-Геннель). Д╕йсно, яка така Укра╖на могла бути, скаж╕мо, на Волин╕, ╕стор╕ю яко╖ ми вже згадували у Вступ╕. Аналог╕чну "картинку" можна розмалювати щодо будь-яко╖ частини Укра╖ни. Про що взагал╕ йде мова?
Поняття, Укра╖на, можна розглядати по-перше, як територ╕альне - певна територ╕я, заселена укра╖нцями, що склалась ╕сторично, по-друге, в орган╕зац╕йному, чи державницькому вим╕р╕ - окрем╕ рег╕они Укра╖ни в певн╕ ╕сторичн╕ пром╕жки часу можна розглядати як форми додержавно╖ чи нап╕вдержавно╖ пол╕т╕╖, ╕нш╕ рег╕они - як протекторати чи васальн╕ утворення, або ж як колон╕╖. (А наприклад, Зенон Когут розглядав Гетьманщину, як корпорац╕ю, що на м╕й погляд ╓ натяжкою). Нарешт╕ ╕сну╓ ще один аспект, який стосу╓ться власне феномену ╓дност╕ Укра╖ни нав╕ть в роз╕рваному ╕ под╕леному стан╕ - найб╕льш важливий для нас, цив╕л╕зац╕йний аспект. ╤ в цьому в╕дношенн╕ Укра╖на являла собою окрему цив╕л╕зац╕ю, що сформувалась в специф╕чному по╓днанню природних, ╕сторичних, економ╕чних ╕ пол╕тичних умов, тобто цив╕л╕зац╕ю, як ц╕лком певну форму соц╕ально╖ практики, створено╖ сусп╕льством. (Можливе визначення також - локальна цив╕л╕зац╕я). Про це св╕дчить сам тип поширення укра╖нства по територ╕╖ п╕вденно-зах╕дно╖ Рус╕. Його можна охарактеризувати як хвильово-дифуз╕йний - власне таким чином розповсюджу╓ться ╕нформац╕я. Основна ознака, що характеризу╓ власне цив╕л╕зац╕йний чи ╕нформац╕йний характер явища - в╕дсутн╕сть локал╕зац╕╖ зг╕дно державних кордон╕в - кордони не здатн╕ стримати ╕нформац╕ю. Це була ╕нформац╕я про можлив╕сть життя без пана ╕ князя, про волю, про життя на п╕дставах товариства, про "весел╕╖ села, що опановують пустиню". ╤ ця ╕нформац╕йна хвиля створила зустр╕чну хвилю - пот╕к людей, як╕ прагнули вол╕ ╕ намагалися за будь-яку ц╕ну д╕статися тих укра╖н, де ця воля ╕сну╓, ╕ вже були морально готов╕ прийняти т╕ норми життя, за якими живуть ц╕ укра╖ни, щоб влитися в те нове сусп╕льство. Коли людина щось робить по добр╕й вол╕, добров╕льно, то це й ╓ самоорган╕зац╕я, спрямован╕сть яко╖ узгоджена з тою доброю волею, ма╓ ц╕лком визначений характер ╕ дуже високу ефективн╕сть. Таким чином в╕дбувався ментальний, а може й генетичний в╕дб╕р певного типу характер╕в, ╕ ця цив╕л╕зац╕я, не маючи власно╖ державност╕ ╕ займаючи м╕зерну територ╕ю на поруб╕жж╕ Рус╕, поступово розповзалась, захоплюючи все нов╕ ╕ нов╕ земл╕, переварюючи залишки ноб╕л╕тету, привертаючи на св╕й б╕к православний кл╕р, ╕ др╕бну шляхту, ╕ нарешт╕ сформувала нац╕ю, що ч╕тко розум╕ла свою в╕друбн╕сть як в╕д рус╕в, так ╕ в╕д ╕нших сус╕дн╕х народ╕в. (Ц╕каво в╕дзначити, що нав╕ть в XVIII стол╕тт╕ ╕дея "товариства" продовжувала працювати - адм╕н╕стративна верх╕вка Гетьманщини в залежност╕ в╕д рангу д╕лилась на "бунчукових товариш╕в", "в╕йськових товариш╕в" ╕ "значкових товариш╕в". На цьому ╕дея "товариства" не померла, а в╕дтворилась в Радянському Союз╕, де товаришами стали абсолютно ус╕. А у сус╕д╕в поляк╕в ╕снувало нав╕ть звернення, "пан товариш"). Ось ця територ╕я, де переважна к╕льк╕сть людей мали укра╖нську само╕дентиф╕кац╕ю ╕ була Укра╖ною по сут╕, а не по юридичн╕й приналежност╕. ╤ ця Укра╖на являла собою ц╕лком визначену ╓дн╕сть, починаючи десь з середини XVII стол╕ття. Утворення Укра╖ни корелю╓ з процесом утворення укра╖нсько╖ нац╕╖.