╤сторичний досв╕д показу╓, що для створення будь якого ст╕йкого соц╕ального утворення необх╕дна (але не достатня) наявн╕сть певно╖ д╕╓во╖ ╕де╖. Класичний вар╕ант дуже просто╖ ╕ якщо добре подумати, то не досить розумно╖, але д╕╓во╖ ╕де╖, ╓ - "свобода, р╕вн╕сть ╕ братерство" - ╕дея, що створила французьку нац╕ю. Найб╕льшими "французами" виявилися н╕мц╕ з Ельзасу ╕ Лотаринг╕╖, яких революц╕я зв╕льнила в╕д феодального рабства. Саме в Ельзас╕ була створена "Марсель╓за", що стала г╕мном Франц╕╖. (Приклад взятий у Ф. Енгельса). Те ж саме стосу╓ться цив╕л╕зац╕╖. Християнська цив╕л╕зац╕я поширилась не т╕льки завдяки ╕де╖ "спас╕ння" (до того ж не зовс╕м зрозум╕лого в╕д чого, де ╕ яким чином), але може в першу чергу дякуючи праведному життю перших християнських общин, що явили собою разючий контраст розбещеному ╕ розпутному Римов╕. Под╕бним чином поширилась по зах╕дн╕й ╢вроп╕ "катарська ╓ресь", на цей раз як ╕дея повернення до "╕стинного" християнства, на противагу реальн╕й практиц╕ католицько╖ церкви з ╖╖ потужним централ╕зованим апаратом примусу ╕ в╕дгодованими як свин╕ ченцями, що експлуатують селян.
Польська шляхетська демократ╕я виникла не в останню чергу завдяки ╕де╖ вольност╕ "сарматського" шляхетського народу. Цей народ ревниво стежив за будь-яким поширенням корол╕всько╖ влади ╕ будь-яко╖ мит╕ був готовий до рокошу. "За доби Просв╕тництва вусатого "сармата" з п╕дголеним чубом, вбраного в старосв╕тський жупан ╕ кунтуш, почнуть представляти як ком╕чну постать, а законодавцями моди стануть паризьк╕, берл╕нськ╕ чи петербурзьк╕ (як останн╕й король) "жевжики в перуках". Корол╕вський дв╕р, жменька аристократ╕в ╕ центральний уряд надавали перевагу не "в╕дсталим сарматам", а просв╕ченим патр╕отам у панталонах та з Вольтером в руках. Проте перемога лишилася за сарматами: у польськ╕й ╕сторичн╕й пам'ят╕ саме вони ухвалили Конституц╕ю 3 травня, тод╕ як "жевжикам в перуках" припала роль "блазн╕в" Катерини ╤╤". (Анджей Сулима Кам╕нський, ╤стор╕я Реч╕ Посполито╖ як ╕стор╕я багатьох народ╕в 1505 - 1795, 2000 р.).
Укра╖нська нац╕ональна ╕дея поширилась серед ╕сторично спор╕днених слов'янських етнос╕в, а також акумулювала в соб╕ вс╕ близьк╕ по духу народн╕ маси, що вт╕кали в╕д панського гн╕ту, перш за все з Москов╕╖ ╕ Польщ╕. Тобто в╕дбувалась певна натуральна селекц╕я в╕дпов╕дно до типу ментальност╕ людини. Цей натуральний в╕дб╕р гра╓ дуже важливу роль в явищах структуризац╕╖ сусп╕льства: коли з'являються можливост╕ реал╕зувати природну спрямован╕сть людини, вона може зайняти в╕дпов╕дну н╕шу для ╖╖ найб╕льшо╖ самореал╕зац╕╖. Про те, що Укра╖на склалася з р╕зних етнос╕в (чи субетнос╕в) св╕дчать наявн╕сть ц╕лого ряду (в╕д дванадцяти до с╕мнадцяти в залежност╕ в╕д детальност╕ класиф╕кац╕╖) ╕сторичних областей, а також етнолог╕чн╕ дан╕, отриман╕ з р╕зних частин Укра╖ни, (див., наприклад, ╜рунтовну книгу "Укра╖нський народний одяг", створену в Ком╕с╕╖ народного мистецтва Св╕тово╖ Федерац╕╖ Укра╖нських Ж╕ночих Орган╕зац╕й (СФУЖО), Торонто, 1992 р╕к). Нав╕ть ╕сторичн╕ област╕ мають внутр╕шн╕ в╕дм╕нност╕, що проявляють себе в м╕сцевих гов╕рках. Наприклад, Григор╕й Новицький в к╕нц╕ XVII ст. вид╕ляв п'ять мовних д╕алект╕в т╕льки на територ╕ях Гетьманщини ╕ Слобожанщини: Харк╕всько-Полтавський, Н╕жинсько-Переяславський, Черн╕г╕вський, С╕верський ╕ Пол╕ський. (За книгою О.О. Потебн╕ Заметки о малорусском наречии, 1871 р.).
Ефективн╕сть ╕ д╕╓в╕сть укра╖нсько╖ соц╕ально╖ практики ╕ технолог╕╖ п╕дтверджу╓ться тим фактом, що в ус╕х нових м╕сцях, куди проникало укра╖нство, виникали так╕ ж сам╕ дуже прост╕ форми сусп╕льно╖ орган╕зац╕╖ - под╕л сусп╕льства на два спор╕днених стани (селяни ╕ козаки, а в м╕стах - м╕щани ╕ козаки) з можлив╕стю в╕льного переходу з одного стану в ╕нший, сотенно-полковий устр╕й з виборною старшиною, в населених пунктах - громади, що живуть на засадах самоврядування (в м╕стах п╕зн╕ше вводилось магдебурзьке право наряду з╕ звича╓вим правом) з виборним головою (в╕йтом), що викону╓ адм╕н╕стративн╕ функц╕╖. Характерний приклад - в╕дновлення козацтва на Правобережж╕ в 1685 - 1699 роках, де в╕дразу поширились норми укра╖нського звича╓вого та козацького права ╕ типова для Гетьманщини орган╕зац╕я. Аналог╕чна структура розповсюдилась в козацьких утвореннях Рос╕╖, що благополучно ╕снували аж до б╕льшовицько╖ революц╕╖. Сотенний ╕ полковий устр╕й (типу, гетьманщина) виникав автоматично, в зв'язку з необх╕дн╕стю в певн╕й в╕йськов╕й структур╕, яка започатковувала в╕дпов╕дну адм╕н╕стративну громадську структуру, де козацька верх╕вка виконувала орган╕зац╕йн╕ ╕ судов╕ функц╕╖. Характерно, що в Гетьманщин╕ нав╕ть в п╕зн╕ часи продовжувало д╕яти звича╓ве право, як основна складова судово╖ системи. Козаки не сплачували податк╕в, але зате утримувались власним коштом ╕ "платили кров'ю" за землю. Укра╖нство проникло нав╕ть на т╕ земл╕, де козацтва не було (скаж╕мо, на Волин╕ ╕ в Галичин╕). Але до цього часу там сп╕вають "Ой на гор╕ та женц╕ жнуть" ╕ вважають себе "щирими" укра╖нцями. Наявн╕сть досить високого р╕вня свободи да╓ ще одну перевагу - вона допомага╓ людин╕ реал╕зувати немотивовану активн╕сть, яка т╕льки й дозволя╓ повною м╕рою виявити ╕ реал╕зувати потенц╕ал людини. Козак за покликанням ╕ солдат по примусу - це дв╕ зовс╕м р╕зн╕ категор╕╖ людей перш за все психолог╕чно - перший в╕дчува╓ себе лицарем, а другий - гарматним м'ясом. Селянин, що працю╓ на себе ╕ селянин-кр╕пак в╕др╕зняються так само - перший в╕дчува╓ себе господарем, а другий - робочою худобою.
В╕дношення укра╖нства до державност╕ характеризу╓ ще одна деталь, про яку пише О. Яблоновський в 20-му том╕ "╤сторичних джерел": "... козаки, добре знан╕ супротивники всяких писаних прав, ставили соб╕ найпершим обов'язком - ус╕ без розбору писан╕ документи спалювати при будь-як╕й можливост╕". Тож за час╕в Хмельниччини були знищен╕ ус╕ арх╕ви, до яких спромоглася дотягнутись мозоляста козацька рука. Козаки "руйнували св╕т насильства" ╕ завдали непоправно╖ шкоди власн╕й ╕стор╕╖. Але вони ╕нстинктивно в╕дчували суть проблеми - основа держави - це ╕нформац╕я, писан╕ закони, писан╕ права власност╕, обл╕к борг╕в, кредит╕в, податк╕в ╕ зобов'язань. Всяке юридичне право, що його п╕дтриму╓ держава, спира╓ться врешт╕-решт на пап╕рець, знищивши який вже неможливо довести князь ти чи хлоп - почина╓ться життя, в якому людина оц╕ню╓ться по д╕лам. ╤ррац╕ональна сила пап╕рця перетворю╓ться в дим ╕ зн╕ма╓ з людини дов╕чне закляття, встановлене державою. Де д╕╓ честь ╕ слово, там папери не потр╕бн╕, а життя само показу╓ хто ╓ хто. (М╕ж ╕ншим, "╕нстинкт вол╕", який проявляв себе в традиц╕йному укра╖нському характер╕, ч╕тко в╕добразився в особливостях творчост╕ д╕йсно народного поета, Т. Шевченка, який ╕нту╖тивно в╕дчував згубну природу насилля, яке йде в╕д держави, ╕мпер╕╖, ╕ протисто╖ть вол╕, свобод╕, природ╕ людини. Про це детально у Оксани Забужко, Шевченк╕в м╕ф Укра╖ни, 1996).
Виника╓ питання - як могло ╕снувати на протяз╕ досить довгого ╕сторичного часу бездержавне (чи нап╕вдержавне) утворення в оточенн╕ к╕лькох наддержав, а пот╕м нав╕ть у склад╕ Рос╕йсько╖ держави? На м╕й погляд, причиною цього стала укра╖нська ментальн╕сть. Основна ╖╖ риса - тверде усв╕домлення, що свобода явля╓ собою природне право, порушення якого ╓ формою насильства ╕ людина ма╓ таке ж саме природне право ус╕ма засобами боронити себе в╕д такого насильства. ╤нший, орган╕зац╕йний аспект - принцип добро╖ вол╕, коли люди, громада над╕ляють кер╕вними чи орган╕зац╕йними функц╕ями певну людину чи певну групу людей на певний час ╕ на цей час добров╕льно стають ╖╖ п╕длеглими. ╤ нарешт╕, принцип слова (договору), яке ма╓ дотримуватись не т╕льки в стосунках м╕ж людьми, але й в державних в╕дношеннях. Дуже показовим у цьому сенс╕ ╓ посилання козацтва на прив╕ле╖ в╕д Великого князя Литовського ╕ короля польського Сиг╕змунда ╤╤ Августа 1569 року, на Березнев╕ статт╕ 1654 року, а головне - на добров╕льне при╓днання Укра╖ни до Рос╕╖, при складанн╕ Наказ╕в до Катерини ╤╤ 1767 року. Для Катерини - цин╕чного ╕ рац╕онального пол╕тика, яка узурпувала владу, вбивши свого чолов╕ка, ╕ безл╕ч раз порушувала дан╕ нею слова ╕ договори, под╕бна апеляц╕я напевно здавалась проявом недолугост╕ козак╕в. Так само козацька старшина Гетьманщини не йшла на юридичне закр╕пачення селянства, бо особиста свобода людини була для козака недоторканою. Фактично укра╖нське сусп╕льство було орган╕зоване на принцип╕ сусп╕льного договору, зг╕дно з яким людина йшла на добров╕льне обмеження сво╖х прав заради сп╕льного добробуту.