Ментальна р╕зниця м╕ж перв╕сним укра╖нцем ╕ тогочасним поляком полягала перш за все в р╕зному розум╕нн╕ природного права. Для поляка природне право встановлювалось походженням, кров'ю (це знайшло в╕дображення в найб╕льш вживан╕й польськ╕й лайц╕, "psiakrew"), закр╕плювалося в стан╕ - громадянських правах ╕ соц╕альних функц╕ях, поширювалось на звича╖, одяг, характер стосунк╕в. (В сучасному розум╕нн╕ такий п╕дх╕д в╕дпов╕да╓ принципу позитивного права (ius positum), що п╕дтриму╓ться державою, як необх╕дний механ╕зм ╕снування держави. В╕н яскраво виявлений в явищах державного расизму, коли природне право ╕ стан були написан╕ прямо на "морд╕" особи. Разом з тим, шляхта розглядала сво╓ походження в╕д Яфета, а не в╕д Хама, як дан╕сть божу, тобто як природне, нав╕ть сакральне право панування над "хамським" народом). В укра╖нськ╕й ментальност╕ соц╕альний статус, або стан визначався функц╕╓ю - якщо ти не здатен бути отаманом чи бодай, козаком, то йди паси свиней. Походження не ста╓ аргументом в отриманн╕ права ╕ не виника╓ п╕дстав для надання влад╕ чи статусу ╕ррац╕онального, а тим б╕льш, сакрального значення. Зв╕дси походить ╓диний механ╕зм надання лег╕тимност╕ влад╕ чи статусу - вибори, як╕ реал╕зують ун╕версальну функц╕ю природного в╕дбору. Зв╕дси - принципова р╕вн╕сть ус╕х член╕в громади. "По народному понятию, каждый член громады есть сам по себе независимая личность, самобытный собственник; обязанность его к громаде только в сфере тех отношений, которые устанавливают связь между ее членами для взаимной безопасности и выгод каждого". (Микола Костомаров, там само).
В бездержавних утвореннях, або в таких, де роль державност╕ м╕н╕мальна, ментальн╕сть в╕д╕гра╓ найважлив╕шу роль. Свобода ╓ усв╕домлена необх╕дн╕сть - ц╕ слова найточн╕ше характеризують стан св╕домост╕ людини, включено╖ в склад в╕льного сусп╕льства, функц╕онування якого можливо т╕льки при умов╕ добров╕льного ╕ усв╕домленого дотримання морального закону ус╕ма його членами. Фед╕р Андр╕йович Щербина так пише про цей закон: "Це форми, вибран╕ шляхом буденного ╕сторичного досв╕ду й традиц╕й. Це - одв╕чн╕ народн╕ звича╖, передаван╕ з роду в р╕д, з покол╕ння в покол╕ння, в╕д батьк╕в до д╕тей, форми, що ╖х достосовано до загального розвою життя. Чесне слово, раз зложена об╕цянка, предк╕вськ╕ обича╖, передання старовини - ╓ тут позитивним законом. Зр╕ст ╕ розпад форми, вза╓мов╕дносини ╕ загальноприйнят╕ права й обов'язки член╕в асоц╕яц╕╖ укрит╕ в сам╕м обича╖, як у неписан╕м кодекс╕. Вистачить впровадити в д╕ю обичай, щоб з нього лог╕чно випливали вс╕ формальн╕ людськ╕ вза╓мов╕дносини". ("Нариси укра╖нських арт╕лей", 1880). Людина, що недотриму╓ться н╕ким не писаного, але вс╕м в╕домого звича╓вого закону (права), автоматично ста╓ сусп╕льним вигнанцем нав╕ть без формального ╖╖ засудження, бо з нею н╕хто не захоче мати жодно╖ справи. Таким чином, поширенню укра╖нства мало в╕дпов╕дати поширення укра╖нсько╖ ментальност╕, як вир╕шального фактора його затвердження.
Фед╕р Щербина правий в усьому, кр╕м одн╕╓╖ маленько╖ детал╕ - "впровадження в д╕ю обичаю, з якого лог╕чно випливають вс╕ людськ╕ вза╓мов╕дносини" насправд╕ явля╓ собою ╕сторичний процес перебудови сусп╕льно╖ св╕домост╕ (ментальност╕), який може в╕дбутися на протяз╕ м╕н╕мум к╕лькох покол╕нь. "Впровадити" його декретом, постановою чи угодою неможливо. "Обичай" ма╓ стати потребою, усв╕домленою необх╕дн╕стю, причому це усв╕домлення ма╓ виникати п╕дсв╕домо, тобто стати складовою того, що ма╓ назву душа ╕ сов╕сть. А це може статися т╕льки в результат╕ пост╕йно╖ практики ╕ в╕дпов╕дного виховання. Одного покол╕ння для тако╖ перебудови буде замало. В цьому поляга╓ велика проблема формування етосу (етично╖ системи) ╕ в цьому його ц╕нн╕сть - закон ста╓ орган╕чною частиною людини, на в╕дм╕ну в╕д "писаного" закону, що ╓ частиною кодексу. До формування в╕дпов╕дного етосу найчаст╕ше спонукають в╕дпов╕дн╕ обставини буття, але ╕ тут не все так просто.
Головний орган╕зац╕йний механ╕зм в державн╕й форм╕ орган╕зац╕╖ сусп╕льства - державн╕ ╕нститути, без яких держава ╕снувати не може. ╤нститути - це технолог╕чна основа держави, яка встановлю╓ться ╕ п╕дтриму╓ться за допомогою в╕дпов╕дного силового апарату. Вс╕ ╕нститути, включаючи силовий апарат, об'╓днан╕ в ц╕л╕сну вза╓мопов'язану систему, що забезпечу╓ стаб╕льне функц╕онування держави. "╤нститути - це "правила гри" в сусп╕льств╕, або говорячи формально, створен╕ людиною обмежуюч╕ рамки, що орган╕зують в╕дношення м╕ж людьми". (Дуглас Норт). Чи ╓ в бездержавному вар╕ант╕ в╕дпов╕дн╕ "╕нститути", що забезпечують технолог╕ю ст╕йкого функц╕онування соц╕ального орган╕зму? Так╕ ╕нститути ╓, б╕льше того, без них життя бездержавного орган╕зму неможливе. По-перше, можуть ╕снувати реальн╕ ╕нститути, типу народно╖ м╕л╕ц╕╖, народного в╕йська, виборно╖ адм╕н╕страц╕╖, що займа╓ться поточними д╕лами. Але головний ╕нститут сусп╕льства - це т╕ сам╕ звича╖, традиц╕╖ ╕ етос народу, як╕ регулюють вза╓мов╕дносини людей набагато краще н╕ж державна система права. Справа в тому, що етос зам╕ню╓ право, але право не зам╕ню╓ етос. Розглянемо, наприклад, такий простий етичний ╕нститут, як дов╕ра. В вар╕ант╕ державно╖ системи неформальний ╕нститут дов╕ри зам╕нюють наступн╕ ╕нститути держави: громадянський кодекс, система громадянського судочинства, система ф╕ксац╕╖ права власност╕, нотар╕ат, арм╕я юрист╕в ╕ адвокат╕в, система виконання судових р╕шень. Тобто в╕дношення м╕ж двома суб'╓ктами хазяйнування в державному вар╕ант╕ контролюються велетенською бюрократичною надбудовою, що покликана забезпечити виконання договор╕в. Ця надбудова д╕йсно зам╕ня╓ ╕нститут дов╕ри ╕ забезпечу╓ (в м╕ру сил) виконання угод, але при цьому паразиту╓ на сусп╕льств╕. Необх╕дн╕сть в так╕й надбудов╕ виника╓ т╕льки в одному випадку - коли в сусп╕льств╕ мало дов╕ри м╕ж людьми. ╤ тод╕ робота господарюючого суб'╓кта оброста╓ додатковим менеджментом ╕ так званими трансакц╕йними видатками, якраз тими, що ╖х спожива╓ вищеозначена надбудова, ╕ це приводить до значного зменшення ефективност╕, а в деяких випадках нав╕ть до неможливост╕ подальшого функц╕онування. (Для прикладу, повн╕ трансакц╕йн╕ видатки США "з'╖дають" близько 45% ВНП, зг╕дно розрахунк╕в Д. Норта 1986 року). Б╕льш╕сть цих проблем зн╕маються двома бездержавними етичними ╕нститутами, що мають назву, дов╕ра ╕ репутац╕я (в традиц╕йному вар╕ант╕ - честь, чесн╕сть). Порушення даного слова знищу╓ дов╕ру ╕ "занулю╓" репутац╕ю, робить людину безчесною, не г╕дною дов╕ри. Для системи хазяйнування, побудовано╖ на дов╕р╕, це означа╓ крах п╕дпри╓мства. Вся потужна система укра╖нсько╖ торг╕вл╕, чумацтва, ярмарок, ремесла трималась на чесному слов╕ ╕ дов╕р╕. (╢ така приказка: "Трима╓ться на чесному слов╕". На жаль, в наш╕ часи вона ма╓ негативну конотац╕ю, що характеризу╓ р╕вень пад╕ння сусп╕льно╖ морал╕). Чесн╕сть, дов╕ра, вза╓модопомога, доброзичлив╕сть - це реальн╕ ╕нститути громадянського бездержавного сусп╕льства, що забезпечують технолог╕ю його стаб╕льного функц╕онування. (В╕домий досл╕дник соц╕альних ╕нститут╕в, Дуглас Аллен (Douglas W. Allen), визнача╓ ╖х як "установлення для запоб╕гання поган╕й повед╕нц╕ людей"). Що в╕дбува╓ться, коли держава бере на себе функц╕ю "захисту дов╕ри"? Втрата дов╕ри. (Механ╕зми трансформац╕╖ ментальност╕ п╕д д╕╓ю державного апарату розглянут╕ в наступному розд╕л╕). Звичайно, сучасн╕ дуже складн╕ угоди, як╕ укладаються в процв╕таючих економ╕ках, не можуть триматись лише на словах, бо вони покликан╕ перш за все л╕кв╕дувати (зменшити) невизначен╕сть в╕дносин, але безумовно, тверда етична основа да╓ б╕льшу перспективу розвитку р╕вня ╕ форм сп╕вроб╕тництва м╕ж людьми, тому що формальн╕ правила лише уточнюють ╕ конкретизують вже ╕снуючу неформальну основу.
╢ ще один аспект укра╖нсько╖ соц╕ально╖ практики, (а може ментальност╕) - укор╕нен╕сть в землеробство. Укра╖нськ╕ м╕щани (жител╕ м╕ст) завжди (скаж╕мо, дуже великий в╕дсоток) мали певну к╕льк╕сть земл╕, найчаст╕ше б╕ля хати, на як╕й було домашн╓ господарство, садок, грядки, в невеликих м╕стах тримали також велику рогату худобу. Ця традиц╕я не зникла до сьогодення, ╕ нав╕ть в м╕стах-м╕льйонниках ╕деал укра╖нця - власний будинок з д╕лянкою земл╕, де в╕н матиме можлив╕сть завести садок, грядки, а може й свиню. ╤ якщо це "справжн╕й" укра╖нець, то в╕дпрацювавши зм╕ну на завод╕, в╕н до вечора буде копатися в земл╕, чи щось там прищеплювати на деревах, а в його п╕двал╕ чи погреб╕ буде збер╕гатися на полицях маса банок з р╕зноман╕тними заготовками "на зиму", причому частин╕ цих "закруток" буде вже п╕д десяток рок╕в. ╤ звичайно в╕н матиме самогонного апарата власного виробництва, ╕ в будь-яку годину в╕н ма╓ що випити, чим закусити ╕ чим пригостити гостя. ╤сну╓ думка, що це один з пережитк╕в минулого, (проти якого свого часу активно боровся укра╖ноф╕л М.С. Хрущов), що маг╕стральна тенденц╕я цив╕л╕зац╕йного розвитку поляга╓ в розпод╕л╕ прац╕, спец╕ал╕зац╕╖, профес╕онал╕зм╕. Все ╕нше - неефективно, витратно, нерац╕онально.