На м╕й погляд, це не зовс╕м так, а може - зовс╕м не так. Це питання ма╓ м╕н╕мум дв╕ складов╕ - економ╕чну ╕ культурну. Були пер╕оди в наш╕й ╕стор╕╖, з них дек╕лька - в XX-му стол╕тт╕, коли Укра╖на виживала виключно завдяки власним присадибним господарствам. (На протяз╕ багатьох останн╕х рок╕в я також чую пророцтва деяких рос╕йських пол╕тик╕в про близький к╕нець укра╖нсько╖ недодержави. Напевно, вони не мають поняття про укра╖нськ╕ реал╕╖). Я можу стверджувати, що наявн╕сть розвиненого присадибного господарства на Укра╖н╕ - це фактор нац╕онально╖ безпеки ╕ таким вона залишиться в осяжному майбутньому. Справа не т╕льки в можливих во╓нних загрозах. Головне, що домашн╓ господарство - низькотехнолог╕чне, прим╕тивне, ╕ його н╕що не може вивести з ладу, на в╕дм╕ну в╕д вразливого високотехнолог╕чного господарства. К╕нь, в╕з ╕ плуг, прим╕тивний гончарний круг, прядка ╕ ручний ткацький верстак, все те чим волод╕ли наш╕ предки, все ще залиша╓ться з нами наче недоторканий запас, готовий до використання в тяжку годину. ╤ все це явля╓ собою культурну спадщину, що залишили нам предки. Робота на земл╕ да╓ почуття повноти життя, ╓дност╕ з природою, включеност╕ в ╓диний природний цикл. Коли господиня вам говорить: "У нас все сво╓, домашн╓", то це св╕дчить не просто про матер╕альний достаток, але й про духовно повноц╕нне життя. Стиль життя пролетар╕я, що зм╕ну в╕дстояв б╕ля станка, прийшов до квартири ╕ зал╕г з пляшкою пива б╕ля телев╕зора, життя при якому н╕ про що не треба думати, бо за тебе подумають ╕нш╕, життя, яке здавалося ╕деалом засновникам марксизму, насправд╕ явля╓ собою ╕деальний вар╕ант ╕снування атом╕зованого "гвинтика" державно╖ машини, ц╕лком передбачуваного, що в╕дпрацю╓ встановлений терм╕н ╕ буде зам╕нений ╕ншим. До цього часу (не без впливу марксизму) переважа╓ думка про працю, як про сувору необх╕дн╕сть, нав╕ть страждання. "Праця ╓ для роб╕тника чимось зовн╕шн╕м, що не належить до його сут╕; в сво╖й прац╕ в╕н не затверджу╓ себе, а заперечу╓, в╕дчува╓ себе не щасливим, а нещасним, не розвива╓ в╕льно свою ф╕зичну ╕ духовну енерг╕ю, а виснажу╓ свою ф╕зичну природу ╕ руйну╓ сво╖ духовн╕ сили" - так писав Маркс про в╕дчужену працю ╕ це не ма╓ жодного в╕дношення до прац╕ на власн╕й земл╕, до прац╕, як духовно╖ потреби. На м╕й погляд (може на нього вплива╓ моя укра╖нська ментальн╕сть) життя людей на сво╖й земл╕ було б ╕деальним вар╕антом ╕снування людства, бо воно забезпечувало б найб╕льш повну гармон╕ю ф╕зичного, духовного ╕ природного аспект╕в життя, давало б можлив╕сть створювати св╕й рукотворний св╕т, в╕дчувати себе творцем ╕ господарем, гарантувати душевне здоров'я ╕ спок╕й. Такий спос╕б орган╕зац╕╖ життя ма╓ ще одну сутт╓ву перевагу - в╕н забезпечу╓ пост╕йну зайнят╕сть, майже недосяжну в умовах ринково╖ економ╕ки, бо по╓дну╓ в соб╕ глибоко традиц╕йн╕, нав╕ть арха╖чн╕ ╕ модерн╕ чи постмодерн╕ форми ╕снування. Дитина, яка виросла в умовах необх╕дно╖ прац╕ на земл╕, не т╕льки отриму╓ в╕дпов╕дн╕ навики ╕ б╕льш всеб╕чний розвиток, а й вихову╓ те головне, що ╖й потр╕бно в житт╕ - почуття в╕дпов╕дальност╕.
В марксистськ╕й доктрин╕, яка ще досить таки популярна на пострадянському простор╕, ╕сну╓ одне з основоположних тверджень: сусп╕льне буття визнача╓ сусп╕льну св╕дом╕сть. Питання про сп╕вв╕дношення буття ╕ св╕домост╕ ╓ дуже важливим в нашому контекст╕ (власне це ╓ тема дано╖ роботи), тому його треба розглянути трохи детальн╕ше. Можна погодитися з марксистським твердженням в асимптотичному вар╕ант╕, тобто коли незм╕нне буття буде п╕дтримуватися достатньо довгий терм╕н. В реальному житт╕ так╕ умови не можуть бути створен╕ - життя ╓ пост╕йний процес зм╕н, в якому св╕дом╕сть (ментальн╕сть) гра╓ роль ╕нерц╕йного фактора, вона форму╓ться минулим ╕ не може зм╕нитися швидко, бо заф╕ксована в матер╕альних структурах мозку. Нев╕дпов╕дн╕сть буття ╕ ментальност╕ таким чином явля╓ться фактором, що визнача╓ напрямок зм╕н ментальност╕, в╕дпов╕дно до ╕снуючого механ╕зму адаптац╕╖ ментальност╕ до умов буття. В той же час ментальн╕сть визнача╓ характер активност╕ соц╕уму в даних умовах буття. Отже, сп╕вв╕дношення буття ╕ св╕домост╕ можна сформулювати так: сусп╕льна св╕дом╕сть визнача╓ характер активност╕ соц╕уму в даних умовах буття, а буття визнача╓ напрямок ╕ характер зм╕н св╕домост╕, (в в╕дпов╕дност╕ до механ╕зму адаптац╕╖ до ╕снуючих умов буття). Коли народ, який вже ма╓ певну спрямован╕сть до свободи, прибува╓ в нов╕ незаселен╕ м╕сця, де нема╓ умов для виникнення державност╕, то поступово форму╓ться в╕дпов╕дний етос (ментальн╕сть) в╕льних людей, достатньо узгоджений з ╖х буттям. Буття явля╓ собою причину зм╕н св╕домост╕. Коли люди з такою ментальн╕стю попадають в ╕нш╕ умови буття, вони намагаються зм╕нити буття у в╕дпов╕дност╕ до ╖х ментальност╕. Вже ментальн╕сть ста╓ визначальним, активним фактором зм╕н - причина ╕ насл╕док пом╕нялись м╕сцями. Якщо ц╕ зм╕ни зустр╕чаються сусп╕льством як позитивне явище, в╕дбува╓ться ╖х поширення, територ╕альна експанс╕я, як в ментальному, так ╕ в орган╕зац╕йному вим╕р╕. З ╕ншого боку, певн╕ аспекти ╕сторично╖ пам'ят╕, стар╕ звича╖ ╕ забобони, що входять в протир╕ччя з новими часами, новими звичаями ╕ нормами, стають тягарем, що не да╓ можливост╕ сусп╕льству достатньо швидко зм╕нюватися ╕ розвиватися.
В так званому, стац╕онарному вар╕ант╕, буття породжу╓ ментальн╕сть, а ментальн╕сть породжу╓ те ж саме буття - утворю╓ться замкнене коло, в якому сусп╕льство може "крутитися" як завгодно довго. Так ╕ було в часи дикост╕. Якщо траплялись природн╕ катакл╕зми, людина з великими втратами адаптувалася до нових умов. Коли нарешт╕, ╕нтелект став вир╕шальним фактором розвитку, то винах╕д нових технолог╕й, викликав появу нових функц╕й людини, за ними - нових соц╕альних структур ╕ форм орган╕зац╕╖, а як насл╕док - ново╖ ментальност╕. Коло нарешт╕ перетворилося на сп╕раль. Виника╓ питання - як швидко може зм╕нюватися сусп╕льна св╕дом╕сть, як довго може продовжуватися в час╕ той первинний ╕мпульс, що його започаткувало сусп╕льство в критичн╕ ╕ визначальн╕ моменти сво╓╖ ╕стор╕╖? Це питання залиша╓ться актуальним для сьогодення Укра╖ни.
Власне, ╕стор╕я ╕ нада╓ нам можлив╕сть просл╕дкувати характер розвитку сусп╕льств, що потрапили в малозаселен╕ м╕сця, як з них почали формуватись нов╕ народи, етноси ╕ нац╕╖ в р╕зних обставинах ╕ з р╕зного людського "матер╕алу", ╕ як первинна специф╕ка тих сусп╕льств започаткувала той первинний вектор розвитку, що став визначальним для ╖х майбутнього. Таким м╕сцем була Америка, Новий Св╕т, а ╕стор╕я Америки, де ц╕ явища мали м╕сце в╕дносно недавно, на щастя, досить добре задокументована. Як стверджував А. Токв╕ль, автор вже цитовано╖ книги "Демократ╕я в Америц╕", 1831 року, "не ╕сну╓ жодного принципу, жодно╖ звички ╕ жодного закону - я б нав╕ть сказав, жодно╖ под╕╖ - як╕ не можна було б пояснити, знаючи початкову стад╕ю становлення даного сусп╕льства". ( Курсив автора). Хоч це твердження в╕дда╓ радикальним детерм╕н╕змом, бо ╕гнору╓ сутт╓ву роль випадковост╕ ╕ невизначеност╕, але по сут╕ справедливе, бо акценту╓ пров╕дну роль причинно-насл╕дкових зв'язк╕в. Центром розповсюдження демократ╕╖ в Америц╕ стала Нова Англ╕я ╕ тому були в╕дпов╕дн╕ причини. "Англ╕йськ╕ колон╕╖ - ╕ це було одною з найголовн╕ших причин ╖хнього процв╕тання - завжди користувались б╕льшою внутр╕шньою свободою ╕ б╕льшою пол╕тичною незалежн╕стю, н╕ж колон╕╖ ╕нших кра╖н. Але в жодн╕й частин╕ кра╖ни принцип свободи не дотримувався так широко й довершено, як в штатах Ново╖ Англ╕╖". (Токв╕ль, курсив автора). Саме в Нову Англ╕ю по╖хали общини пуритан (посл╕довник╕в кальв╕н╕зму) - вт╕кач╕в чи скор╕ше вигнанц╕в, яких пересл╕дувала держава за ╖х рел╕г╕йн╕ ╕ пол╕тичн╕ погляди. На цей час (починаючи з 1620 року) населення Англ╕╖ вже мало досв╕д громадського самоврядування, кр╕м того пуритани були досить пол╕тизован╕ ╕ згуртован╕, а також походили в б╕льшост╕ з середнього класу. Ще був один важливий фактор, на який вказу╓ Токв╕ль, "власне б╕дн╕сть, так само як ╕ знегоди, являють собою найкращу в св╕т╕ запоруку р╕вност╕ м╕ж людьми". Поселення, що складалися з с╕мейних общин ц╕лком св╕домих людей, вихованих на принципах протестантсько╖ етики, в умовах повно╖ в╕дсутност╕ державного тиску, створювали ╕деальне середовище для виникнення ╕ розвитку ново╖ цив╕л╕зац╕╖. Вони сформували ╕дею, вт╕лену в соц╕альну технолог╕ю, що дала позитивний результат, стала привабливою для народу ╕ почала поширюватися по континенту. ╥╖ основн╕ риси - в╕дсутн╕сть будь-яких стан╕в, р╕вн╕сть вс╕х перед законом, самоврядування, виборче право, розпод╕л ╕ обмеження (функц╕ональне ╕ в час╕) адм╕н╕стративних функц╕й. На перших порах важливу роль в╕д╕гравала сувора протестантська етика. Ось як пише Токв╕ль. "Принципи, що запанували в Нов╕й Англ╕╖, спочатку розповсюдились в сус╕дн╕х штатах, а пот╕м, проникаючи все дал╕ ╕ дал╕, д╕йшли до найв╕ддален╕ших район╕в кра╖ни ╕, нарешт╕, заволод╕ли вс╕╓ю конфедерац╕╓ю. В наш╕ часи ╖х вплив вийшов далеко за ╖╖ меж╕ ╕ розповсюдився на весь Американський континент. Культуру Ново╖ Англ╕╖ можна пор╕вняти з вогнищем, запаленим на вершин╕ пагорба, яке давши тепло сво╓му оточенню все ще рум'янить сво╓ю загравою далекий горизонт". Тод╕ були випробуван╕ принципи утворення держави знизу, шляхом передач╕ на верхн╕ р╕вн╕ (р╕вень штат╕в ╕ федеральний) т╕льки тих функц╕й, як╕ не можуть бути вир╕шен╕ на нижньому - оборона кра╖ни, м╕жнародн╕ в╕дносини, пошта.